Минулого місяця на сторінках «УМ» було розміщено статтю про 14-річну Надю Буток, дівчинку, яка шукає сімейного затишку. Використовуючи відомий штамп, можна сказати, що не встигла на нашій газеті ще висохнути фарба, як до редакції вже почали надходити листи та дзвінки із пропозиціями для Наді. Під враженням від почутого та прочитаного, ми зайвий раз переконалися, що, власне, це — історія не лише окремої дівчинки, а й багатьох її друзів по нещастю, оскільки в Україні багато дітей, які мріють про родинне спілкування і тепло, але біда в тому, що вони не знають, до кого і куди звернутися. Це чудово розуміють і наші читачі. Тому сподіваємося, що наступні рядки стануть у пригоді не лише нашій героїні.

До Вікторії Петрушенко міжнародне визнання прийшло стрімко, в чомусь навіть несподівано для неї самої. Ніби виправдовуючи «переможне» ім'я, вона завойовує найвищі місця в кількох престижних міжнародних конкурсах. У 2001 році на конкурсі «Співак світу» у Великобританії входить до першої п'ятірки і отримує однойменну медаль за краще виконання партії мадам Баттерфляй (Пуччіні). А на міжнародному конкурсі «Музика світу—2002» в Італії їй присуджують гран-прі. Тоді ж на Батьківщині виходить її перший сольний компакт-диск «Українські народні пісні та романси», їй присвоюють звання заслуженої артистки України. Проте це — зовнішній бік успіху, за яким стоїть воістину колосальна праця. Про неї знають хіба що сама Вікторія та найближчі люди. Досить сказати, що підготовка до обох конкурсів збіглася з написанням та захистом дисертації на здобуття ступеня кандидата медичних наук і переходом на роботу на кафедру госпітальної хірургії Вінницького медуніверситету.

Останнім часом все частіше чуємо про альтернативні пологи — вдома, іноді у ванні, під водою, із найнятою повитухою. Кажуть, що дитина, народжена в домашніх умовах, буде здоровішою, талановитішою і взагалі най-най-най. Як зважуються на подібний експеримент люблячі батьки? Це після війни по селах більшість матерів народжували вдома, а зараз, не дай Боже, ускладнення при пологах, а поруч немає бригади лікарів та необхідного обладнання...

У Харкові я познайомився з унікальною, загадковою і надзвичайно цікавою сім'єю — Жанною та Валентином Козіними та їхніми дітьми, дев'ятирічним Олексієм та п'ятирічним Сергійком. Мати народжувалa синів удома, у ванній, у воді. Більше того, розчарувавшись у традиційній державній медицині, Козіни ігнорують чимало писаних і неписаних правил. Наприклад, не вважають за потрібне робити дітям обов'язкові щеплення від усіх підряд болячок. Усвідомлення власного шляху до батьків прийшло від безвиході. Але про все по порядку.

Те, що аграрії досі дозбирують український урожай із поля вручну — явище не нове, прогнозоване, і навіть «нормальне». Принаймні так вважають представники національної акціонерної компанії «Украгролізинг». Її керівництво оприлюднило вражаючі дані: «Замість того, щоб користуватися повним набором необхідної техніки, наш селянин обходиться 62 відсотками тракторів та 54 відсотками зернозбиральних машин, решту компенсують власні руки й батьківсько-дідівські методи обробки землі», — розповів голова правління компанії Євген Томін на виставці сільгосптехніки, що відбулася в Хмельницькому. І додав, що зношеність технічного обладнання сільгоспвиробників у 10 разів перевищує темпи її ж оновлення.

Позавчора у Міністерстві закордонних справ українські та німецькі дипломати презентували повернену з Німеччини ікону «Входження Господнє в Єрусалим», що 1984 року була викрадена зі Львівського національного музею. Тоді з колекції музею вкрали близько 20 ікон. З них п'ять було виявлено за кілька років — частину на Кавказі, частину — в Москві. Ще 14 втрачених шедеврів досі «блукають» світами. Однак вважається, що найціннішим серед 20 викрадених образів є саме «Входження Господнє в Єрусалим». Ця ікона належала церкві села Лихобора, що в Турківському районі на Львівщині, після 1908 року зберігалася у Львові. Мистецтвознавці за стилем письма визначили, що створена вона була у XV — XVI столітті в майстернях Львова або Перемишля.

Усе почалося з того, що рішенням парафіяльних зборів парафія Святого архістратига Михаїла в смт Калінінське Великоолександрівського району на Херсонщині вийшла з підпорядкування Української православної церкви (Московського патріархату) і увійшла до УПЦ Київського патріархату. Для юридичного закріплення цього рішення були подані на реєстрацію відповідні зміни і доповнення до статуту парафії — до слів тексту «Української православної церкви» було додано «Київського патріархату». Розпорядженням голови Херсонської облдержадміністрації зміни до статуту парафії було зареєстровано. Взяти участь у парафіяльних зборах змогли 18 з 30 прихожан, їх рішення про перехід y Київський патріархат було цілком правомірним, що і зафіксовано розпорядженнями голови Херсонської облдержадмiнiстрацiї. Пізніше на підтримку рішення парафіяльних зборів було зібрано ще 487 підписів мешканців селища.

Співпраця письменників Пантелеймона Куліша й Івана Нечуя-Левицького та вченого-фізика Івана Пулюя над першим повним перекладом Священної Книги увінчалася друком Біблії у 1903 році в типографії Адольфа Гольцгаузена у Відні — за згоди Британського біблійного товариства. Однак в Україну, що входила тоді до складу Російської імперії, українську Біблію не допустили. Внаслідок урядової заборони від 18 травня 1876 року (так званого «валуєвського циркуляра») заборонялося ввозити на українські терени книги українською мовою.

Київська патріархія Української православної церкви започаткувала безкоштовну акцію — нове видання «Закону Божого» українською мовою розповсюджуватимуть серед родин, у школах і бібліотеках. Перший наклад книги становить 150 тисяч примірників і вже сьогодні поширюється у Київській, Чернігівській, Житомирській, Хмельницькій і Полтавській областях.

Учора о 10.53 ранку за місцевим часом у самому центрі Москви перед готелем «Національ», що неподалік Кремля, поруч із припаркованим автомобілем «Мерседес-320», в якому сиділи п'ятеро осіб, стався вибух. П'ятеро чоловік загинули на місці, а 12 потрапили до лікарень з пораненнями, 5 з них — у важкому стані. В готелі від вибухової хвилі вилетіли шибки, але ніхто з мешканців не постраждав.

В Іраку не вщухає насилля. Особливо частими стали напади на американських військовослужбовців у районі міста Мосул на півночі країни. Позавчора в центрі міста загинув американський солдат, якого обстріляли з машини, що проїздила поруч. Речник американської армії генерал Марк Каймітт повідомив на прес-конференції в Багдаді, що четверо нападників утекли. Ще троє американських вояків позавчора загинули, а один отримав поранення в результаті нещасного випадку. Пригода сталася увечері в районі місцевості Дулуйя, за 90 кілометрів на північ від столиці. В результаті зсуву насипу автомобіль iз військовими впав у канал. Загальна кількість американських військовослужбовців, які загинули на іракській війні, таким чином, зросла до 488.