Передбачається, що цього року літню Олімпіаду відвідає близько п'яти тисяч українців. Такою великою кількістю вболівальників наша країна була представлена лише на Іграх 1980 року в Москві. А ось на минулу Олімпіаду в Сідней приїхало лише 50 українців.
Чоловік — футболіст, а жінка — гімнастка. Прикладів таких спортивних союзів у нас вистачає. Ці шлюби бувають тривалими й недовгими, щасливими й не дуже — у цьому «футбольно-гімнастичні» сім'ї навряд чи відрізняються від «звичайних» родин. Олімпійській чемпіонці 1980-го Стеллі Захаровій та її чоловіку Вікторовi Хлусу пощастило — цей спортивний тандем уже багато років іде по життю пліч-о-пліч, живучи у злагоді та любові. Почалося все з того, що тренувальні бази спортсменів розташовувалися поруч. Звісно, футболісти не могли не помітити струнких, тендітних дівчаток-гімнасток, а останні, у свою чергу, звертали увагу на мужніх та вродливих «сусідів». Саме гуляючи затишними лісами Кончі-Заспи, наша героїня й знайшла свого принца, з яким не могла наговоритися, адже він не лише розумів її спортивні проблеми, а й виявився напрочуд цікавим співрозмовником. З Віктором, який, зрештою, став її чоловіком, Стелла разом уже понад 20 років. Однак запитань про секрети її сімейного щастя та довголіття Захарова не любить. Бо ніяких секретів насправді немає. «Ми завжди розуміли один одного, іноді й слів не потрібно, — пояснює моя співрозмовниця. — Адже ми обоє знаємо, що це таке бути спортсменом».
Єдиний український клуб, який продовжує боротьбу в баскетбольних єврокубках, — маріупольський «Азовмаш» — позавчора у першому поєдинку 1/8 фіналу Євроліги ФІБА поступився грецькому «Маруссі». Попри азовську «перевагу власного майданчика» та переповнені трибуни спорткомплексу, команди упродовж матчу демонстрували гру майже на рівних, причому відчувалося, що підопічні Андрія Підковирова дещо нервують. Причиною того, що гості пішли у відрив, стали передусім помилки українських розігруючих, особливо Леоніда Яйла. У другій чверті кожен із суперників зробив наголос на напад, нехтуючи обороною, так що іноді шлях до чужого кошика був цілком відкритим. Бойовий настрій афінян дещо дисонував із незібраністю чемпіонів України, й тоді Підковиров застосував прийом, який мав би спрацювати, — зонний захист. Спочатку все йшло добре, відрив «Маруссі» у рахунку скорочувався. Проте низький процент реалізації кидків із гри звів нанівець усі ходи наставника маріупольців — третя 10-хвилинка закінчилася з відставанням у 13 очок (51:64).
Bід самого початку всі знаки вказували на те, що Маріїнський палац — не те місце, куди варто прямувати зі своїми журналістськими планами. Саме такий вердикт виніс би мудрий Алхімік, що відслідковує кругообіг всесвіту в мінливих пісках Єгипту. За логікою оракула, постійні перешкоди у спробах записатися на звичайну екскурсію до Маріїнки (проходять ці заходи двічі на тиждень за умови, що не збігаються з проведенням у резиденції урочистостей) протягом декількох тижнів нічого доброго не віщували. Але переважила впертість і цікавість, адже у зв'язку із запланованою реконструкцією потік екскурсантів можуть будь-якого дня призупинити. Зрештою, були і благородні професійні мотиви — донести цікавий матеріал до тих українців, які не мають щасливої нагоди проживати в столиці і щовікенду прогулюватися галереями-музеями.
Верховна Рада не підтримала вчора законопроект, який забороняв приватизацію нафтогону «Одеса-Броди», повідомив «Інтерфакс-Україна». Це пропонувалося зробити через ухвалу законопроекту про внесення змін до закону про перелік об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації. Однак пропозиція не пройшла: у першому читанні лише 90 нардепів висловилися за те, аби багатообіцяючий нафтогін залишився у державній власності.
Роль особистостей в історії важко переоцінити — вони її рухають, змінюють, не дають застоятися. Час президентських виборів, що надходить в Україні, — саме час появи цих самих особистостей. В Україні, яка вже скоро десять років як живе «під патронатом» Леоніда Кучми, по його «понятіях» (але, виявляється, лише один його президентський термін, а не два), нарешті має добродити молоде вино. Нові міхи зачекалися на нього.
Сьогоднішній день, без сумніву, можна виділити червоним у сонмі буденно-сірих лютневих днин. Адже рівно 50 років тому територія Української РСР збільшилася на 27 тисяч кілометрів, отримавши безцінний скарб у вигляді Південного берега Криму. 19 лютого 1954 року на засіданні Президії ВР СРСР, що проходило під головуванням Клима Ворошилова, було прийнято рiшення про передачу Кримської областi, яка входила до Російської Федерації, до складу Української Республіки. Так було відновлено історичну справедливість. На півострів переселилися близько 700 тисяч українців, які почали піднімати занедбану поствоєнну економіку і господарство регіону.
Молоді батьки з села Залісся Броварського району, що на Київщині, з'ясовують у кабінеті професора Михайла Зіньковського, завідуючого відділенням вроджених вад серця Інституту серцево-судинної хірургії імені Миколи Амосова, коли їм краще привозити доньку. «Нам чотири з половиною місяці, а домовлялись ми лягти на операцію в п’ять», — стурбовано говорить мама. Михайло Францевич думає недовго: «Приносьте так скоро, як зможете». «Ви оперуватимете немовля?» — здивовано поцікавилася я в кардіохірурга, тільки-но батьки пішли. «Іноді доводиться мати справу і з десятиденним малюком», — лікар знає, що ця вроджена хвороба буде прогресувати і може стати невиліковною.
День святого Валентина для католиків, схоже, й справді неабияке свято, якщо вже дійшло до того, що Крістіна Агілера вирішила зізнатися в любові... своїй затятій суперниці Брітні Спірз! Не думайте, нічого «такого» між дівчатами немає. Просто американська Христя нарешті збагнула, що у жорстокому світі шоу-бізнесу варто не битися, а миритися, тобто шукати дружнє плече, на яке можна спертися у важку хвилину. А можливо, Агілеру просто замучили завидки, адже Брітні й досі на верхівці популярності, а вона, Крістіна, чого тільки не вигадує, аби привабити увагу публіки, а рейтинги все падають і падають...
