Невідомо, яке слово зі сполучення «банальне хуліганство» найменшою мірою підходить до дій народних депутатів з Блоку Тимошенко — Степана Хмари і Олександра Турчинова. Щодо банальності, то, даруйте, хто б казав... Минуло всього лише два з половиною місяці з часу обрання Генпрокурором України Геннадія Васильєва, а вже стає зрозумілим, що через брак свіжих ідей нинішнє керівництво ГП уперто ступає у слід своїх попередників. За приклад можуть стати вже навіть не інтригуючі подання ГП про дачу згоди Верховної Ради на притягнення до відповідальності депутатів від Блоку Тимошенко — Степана Хмари та Олександра Турчинова. Щоправда, у прес-службі Генеральної прокуратури цю інформацію офіційно не підтвердили. Зате її оприлюднив у п'ятницю в присутності журналістів голова Верховної Ради Володимир Литвин.

«Нам більше робити нема чого як лише займатися цим. Це абсолютний абсурд», — обурився Леонід Кучма у відповідь на запитання кореспондента «Німецької хвилі» щодо правдивості заяви колишнього радника посольства України в Німеччині Валерія Кравченка про наказ державного керівництва стежити за опозиційними політиками. «Політичний піар», «маргінальний проект», «невдала гра в Мельниченка-2» та «недолуга провокація» — це далеко не всі епітети, якими засипали спробу генерала СБУ «змусити керівництво України дотримуватися законів держави» представники пропрезидентського табору. Опозиційні політики, які не раз відчували за спиною важке дихання СБУшної «наружки», вважають генерала, який не схотів миритися з кучмівською дійсністю, героєм...

У недiлю Сиропусний тиждень завершується святом Масницi, а в понедiлок починається пiст. Свято Масниці (Масляна) ще років сто тому тривало в Україні аж сім днів, упродовж сиропусного тижня, що передує Великому постові. Це своєрідне свято проводів зими і всіх пов'язаних із нею неприємностей — морозу, завірюх, ожеледей. У слов'янській міфології Масляна втілює родючість, і водночас — смерть і позначає поворот на весну в природі. На думку деяких дослідників, у цьому образі відлунює стародавній міф про вмираюче і воскресаюче божество. Масляну гуляли в нас весело — молодиці збиралися в корчмі й справляли обряд «колодки». У понеділок вона родилася, у вівторок — хрестилася, в середу відбувалися похрестини, у четвер — помирала, у п`ятницю колодку ховали, у суботу поминали, а у неділю вже «волочили», тобто чіпляли неодруженій молоді. Знімали тільки тоді, коли парубок чи дівчина відкуплялись. Це означало, що перед постом хлопці й дівчата, що не встигли одружитися, ніби «замикалися» на час постового стримання. Утім «відчиняється» інше віконце для спілкування зі світом — починається вивчення веснянок і писанкарювання.

У Київському академічному театрі драми і комедії Володимир Горянський працює з 1990 року. До цього він «служив» (у всіх значеннях) у Севастопольському театрі Чорноморського флоту ім. Лавреньова (1980—1983) та Дніпропетровському драматичному театрі ім. Горького (1983—1989). До того ж закінчив факультет «сучасних театральних директорів та адміністраторів», а точніше — ОПУ, у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого. «Володимир Горянський обдарований та розумний актор», — саме так про нього колись висловився художній керівник-директор Театру на Лівому березі, народний артист України, народний артист Росії Едуард Митницький, і запропонував зіграти роль Гітлера у виставі «Майн Кампф» Д.Таборі. З появою Горянського «лівобережна» трупа поповнилася талановитим трагікомедійним актором, який тонко відчуває стилістику вистави, вміє працювати над малюнком ролі, заданим режисером, не боїться імпровізувати, вносити свої пропозиції щодо трактування майбутнього образу, схильний до самостійної роботи над роллю. За час роботи в театрі Горянський зіграв і головні, й епізодичні ролі у виставах багатьох режисерів. Серед них: Гітлер у «Майн Кампф» Таборі, Голутвін у «Я вам потрібен, панове!» Островського, Передонов у виставі «Кручений біс» за Сологубом, Подкольосін в «Одруженні» Гоголя, Мессір Ніча у «Комедії про принадність гріха» Макіавеллі, Степан у «Чарівниці» Карпенка-Карого та ін. До речі, тандем актора Володимира Горянського та режисера Юрія Одинокого витримав уже три зіркові вистави — «Комедія про принадність гріха» Макіавеллі, «Кручений біс» Сологуба та «Одруження» Гоголя.

Любовна історія, яка розігралася на Вінниччині, привернула до себе увагу через надзвичайно юний вік дівчини: їй виповнилося всього дванадцять. Коли вона завагітніла, її коханець на ранній стадії вагітності сам привіз у пологове відділення обласної лікарні, де вона постійно перебувала під наглядом лікарів.

Бути ні від кого не залежним — не тільки благо, а й мука. Про це ніколи не скажуть уголос, але точно думають тисячi громадян не визнаної світом і сусідами Придністровської Молдавської Республіки. У більшості громадян ПМР у «карманах широких штанин» червоні серпасто-молоткасті книжечки ще однієї фантомної країни — СРСР. У президента республіки Ігоря Смирнова є дипломатичний паспорт Російської Федерації, у лідера Спілки українців Придністров'я, депутата Верховної Ради ПМР Володимира Боднара — звісно, український...
Пан Боднар, як і сотні тисяч його земляків із Наддністрянщини, має не тільки два громадянства, а й два патріотизми — придністровський та український. Адже до 1940 року нинішня «нічийна» територія входила до складу Української РСР і називалася Молдавською АРСР. Після приєднання у 1940 році Молдови до Радянського Союзу українців Наддністрянщини зробили молдаванами. І практично до самого розвалу СРСР вони не мали жодних можливостей для національно-культурного розвитку. Аж поки у 1990 році зорієнтований на Москву «червоний директорат» не вирішив від'єднатися від «молдавських націоналістів» і проголосив створення ПМР. Що, як не дивно, і дало імпульс для відродження тут українства.

Українська діаспора на сьогодні, за різними даними, складає від 15 до 25 млн. чоловік у всьому світі. Ще близько 5 мільйонів мешкають за кордоном «неньки» тимчасово — це вимушені заробітчани, які не змогли знайти гідного заробітку у власній державі, але натуралізуватися в іншу країну, де вони наразі — всього-на-всього чорна робсила, не бажають. А скільки ще потенційних емігрантів поміж нас?

Прихильниці солодкоголосого іспанського співака Енріке Іглесіаса вже втратили надію дочекатися нарешті його нового альбому. Річ у тім, що ще влітку минулого року Енріке пообіцяв до червня 2004-го випустити «щось таке класне», але відтоді, схоже, і не чухається. А днями нащадок знаменитого Хуліо поїхав у концертний тур Сполученими Штатами, де екзальтовані глядачки взяли його в тісне оточення й поставили питання руба: то буде альбом чи ні?

Невтомні рушії технічного процесу, вигадливі і, як з'ясувалося, дотепні японці знову відзначилися новим винаходом. Однак цього разу це не песик-робот, не мікроскопічна відеокамера і навіть не розумний унітаз, а... жіночі панчохи.

Новинки рекламного ринку. У відповідь на розкрутку компанією «Вім Білль Данн» торгової марки «Веселий молочник» Дарницький хімфармзавод запускає власну розробку — препарат «Весела молочниця».