Молочний шоколад — це смачно і корисно. Принаймні саме в цьому нас уперто переконує реклама. Але ж молоко без шоколаду, мабуть, усе-таки корисніше? Зате шоколад поживніший... Аби не ламати голову над тим, чи дозволяти своїм дітям набивати животи розрекламованими ласощами, керівництво ферми «Мельник», що у Калінінградській області Росії, вирішило одним пострілом вбити двох зайців: тепер їхні корівки дають... шоколадне молоко.
— Холмсе! Хто це так сташно виє? Собака Баскервілів?!
— Ні, Ватсоне. Це собака Басков!
Про те, що наші банки потребують капіталізації, говорили давно і на всіх рівнях. Днями над утаємниченим планом капіталізації банківської системи було піднято завісу. Голова Нацбанку Сергій Тигіпко на позавчорашній прес-конференції повідомив представникам ЗМІ, що разом із президентом Асоціації українських банків Олександром Сугоняко розробляє відповідний план. Це буде низка кроків, які дозволять здійснити якісний ривок у розвитку банківської системи. Для цих амбітних планів створено непогане тло, насамперед — вигідна позиція експортерів, завдяки якій на міжбанківському ринку є можливість придбати вільно конвертовану валюту у великих обсягах (НБУ протягом січня-лютого купив 567 мільйонів доларів США). Національний банк України очікує, що спрощення процедури капіталізації банків дозволить їм збільшити свій капітал цього року на 40—50 відсотків.
Жодного з представників «Нашої України» (незаконно усунутого з посади міського голови Василя Петьовку, народного депутата Віктора Балогу та екс-заступника Петьовки Золтана Лендєла) територіальна виборча комісія Мукачевого ще не зареєструвала кандидатом у мери цього мальовничого закарпатського містечка. Нові вибори після організованого з Банкової перевороту, нагадаємо, відбудуться 18 квітня. Про це у коментарі «УМ» повідомив сам Василь Петьовка. За його словами, у середу відбулося засідання тервиборчкому, на якому обговорювалося питання реєстрації. «За останнім неофіційним повідомленням, «за » [реєстрацію] проголосувало четверо, «проти» — троє і вісім утрималося, — повідомив Петьовка. — Тому це питання перенесли на п'ятницю». До речі, екс-мер до цього часу не отримав від міськради своєї трудової книжки, що може створити ще більше проблем у його реєстрації.
«УМ» уже писала про те, як невідомі під покровом ночі цеглою побили вікна в автомобілі голови тернопільської обласної організації Конгресу українських націоналістів Володимира Ткача. Майже водночас так само покалічили авто депутата міської ради Ігоря Гірчака, і зловмисників досі не знайдено. Прикметно, що обидва згаданих потерпілих є членами регіонального штабу «Нашої України».
Минає рік, як не стало Слави Стецько, а вона живе в моїм серці, душі, свідомості, такою, як була. І, переконаний, що так само у безлічі людей нашої Батьківщини та поза її межами. Адже пані Слава була людиною надзвичайною.
Навіть своїм образом вона була наче символом України. Висока, ставна, як і в дівочості, струнка попри свій вік. Притім мудра, високоосвічена, вищою мірою тактовна. Вона зналася на багатьох мовах, але послуговувалася все своє життя рідною їй — українською.
Буквально за кілька днів до остаточного вердикту, який виніс Верховний Суд України по справі банку «Слов'янський» (яку частіше називають «справою Фельдмана» — по імені цапа-відбувайла, винного лише у тому, що комусь закортіло цей самий банк з'їсти), я мала змістовну розмову з адвокатом Фельдмана Андрієм Федуром. Як завжди напередодні якоїсь важливої події, розмова вибудовувалася за схемою «що буде, коли станеться те-то й те-то». Що буде, якщо Верховний Суд залишить касаційну скаргу Фельдмана без задоволення? Ні, відказував Андрій Федур, такого статися просто не може — не потуратимуть же такому беззаконню (йдеться про вирок Фельдману) судді ВСУ! Для цього згаданий вирок є аж надто скандальним своєю непрофесійністю, а репутація судді — до того ж судді «верховного»! — надто великою цінністю, аби підставляти її під такий удар.
Життя триває, парадокси продовжуються: взимку ллє дощ, одинадцятирічні дівчатка народжують дітей двадцятивосьмирічним бабусям, українці незалежної України борються за право розмовляти українською мовою. І що тут поробиш? З природою сперечатися марно — проти катаклізмів «зверху» як маловтішний аргумент можна навести хіба що парасольку. Діти, як виявляється, можуть мати право на особисте життя , а їхні батьки — ігнорувати свою відповідальність за нащадків. А за мову таки прикро. Оскільки торжество кричущого безглуздя в особливо великих розмірах — це завжди ляпас тому, хто ще здатен це безглуздя усвідомлювати. На Вєрку Сердючку ми дружно махнули рукою і з усіх сил прагнемо дивитися на цей феномен винятково позитивно: хлопець талановитий, хвилю піймав, нехай собі «рубає капусту» на здоров'я. Але коли безпардонно і цинічно ігнорують твоє особисте право спілкуватися українською — такому нахабству, аби не розчаруватися у собі ж самому, треба давати гідну відсіч.
З планами на рік виклюнулися у цю березневу пору «Таврійські ігри». І ці плани, як завжди, вселили надію на цікаві відрядження, гарну музику, загострення кризи спілкування, якій можна досить успішно протиставити фестивальні дні, й цілодобові тусовки, без яких, як відомо, неможливі навіть фестивалі класичної музики, а вже популярної — тим більше.
