За словами на­чаль­ни­ка жит­ло­во-ко­му­наль­но­го гос­по­дар­с­т­ва Рів­нен­щи­ни Ні­ни Ве­сель­сь­кої, на ка­пі­таль­ний ре­монт жит­ла ни­ні ви­ді­ля­єть­ся тіль­ки до 20 від­сот­ків не­об­хід­них кош­тів.

Не­що­дав­но од­ра­зу у трьох гур­то­жит­ках Пол­тав­сь­ко­го На­ці­о­наль­но­го тех­ніч­но­го уні­вер­си­те­ту від­к­ри­ли кім­на­ти са­мос­тій­ної під­го­тов­ки сту­ден­тів, об­лад­на­ні комп'ютер­ною тех­ні­кою. Тож їх меш­кан­ці те­пер ма­ють змо­гу ви­ко­ну­ва­ти кон­т­роль­ні, кур­со­ві, дип­лом­ні ро­бо­ти, не ви­хо­дя­чи за по­ріг сво­єї дру­гої до­мів­ки. А зна­чить — без ча­со­вих об­ме­жень «уроч­ни­ми» го­ди­на­ми та ін­ших нез­руч­нос­тей, обу­мов­ле­них «прив'яз­кою» до нав­чаль­них ау­ди­то­рій.

Чер­го­вий кри­жа­ний «улов» зро­би­ли ря­ту­валь­ни­ки на Кре­мен­чуць­ко­му во­дос­хо­ви­щі. Там, поб­ли­зу сіл Мо­зо­лів­ка та Про­но­зів­ка Гло­бин­сь­ко­го ра­йо­ну Пол­тав­щи­ни, ві­дір­ва­ли­ся від бе­ре­га та ви­ру­ши­ли у «віль­не пла­ван­ня» дві кри­жи­ни. На «бор­ту» од­ні­єї з них бу­ло 30 ри­ба­лок, ін­шої — 32. «Ай­с­бер­ги» з па­са­жи­ра­ми від­нес­ло від бе­ре­га на 200—250 мет­рів, але всіх лю­дей вря­ту­ва­ли. До ре­чі, на кри­жи­нах, що бу­ли не­по­да­лік від ві­дір­ва­них, пе­ре­бу­ва­ло чи­ма­ло ри­ба­лок, які ста­ли свід­ка­ми ря­ту­валь­ної опе­ра­ції. Про­те на звер­нен­ня ря­ту­валь­ни­ків за­ли­ши­ти крих­кий вес­ня­ний лід во­ни і ву­хом не по­ве­ли...

9 бе­рез­ня — день на­род­жен­ня не тіль­ки ві­до­мо­го по­е­та Та­ра­са Шев­чен­ка, а й зна­но­го ци­га­на Бу­ду­лая, тоб­то ак­то­ра Ми­хая Во­лон­ті­ра, який зіг­рав цю роль. Цьо­го­річ йо­му ви­пов­ни­ло­ся 70! Хо­ча та­кий круг­лий і гар­ний юві­лей для ак­то­ра не став свя­том: в од­но­му з ін­терв'ю він на­віть за­я­вив, що швид­ше б йо­му пе­ре­жи­ти цей «не­щас­ний день». Вза­га­лі, на­род­ний ар­тист СРСР Мі­хай Во­лон­тір не лю­бить спіл­ку­ва­ти­ся з пре­сою, ка­же, що про ак­то­ра тре­ба пи­са­ти, ко­ли він здо­ро­вий або по­мер, і зіз­на­єть­ся, що по­чу­ва­єть­ся кеп­сь­ко — у ньо­го цук­ро­вий ді­а­бет, що да­ло ус­к­лад­нен­ня на очі.

Мі­лі­цей­сь­ка ста­тис­ти­ка нас­тіль­ки час­то «ба­гат­шає» по­ві­дом­лен­ня­ми про роз­к­ра­дан­ня на ком­бі­на­ті «За­по­ріж­с­таль» (ген­ди­рек­тор Ві­та­лій Саць­кий), що ми­мо­во­лі ви­ни­кає при­пу­щен­ня: ме­та­лур­гій­ний гі­гант ба­зу­єть­ся десь у сте­пу, без пар­ка­нів та охо­ро­ни!.. То ме­та­лоб­рухт цуп­лять ва­го­на­ми, то про­кат ви­во­зять за про­хід­ну — ні­би і пе­ре­пон ні­я­ких!.. А те­пер ось з'ясу­ва­ло­ся, що од­не з уг­ру­по­вань спе­ці­а­лі­зу­ва­ло­ся на роз­к­ра­дан­ні до­мен­но­го кок­су. Уп­ро­довж 2002—2003 ро­ків «гіп­но­ти­зу­ва­ли» охо­ро­ну і по­са­дов­ців, з чи­єї лас­ки ви­пи­су­ва­ли фаль­ши­ві нак­лад­ні. Дос­те­мен­но ще не вста­нов­ле­но, скіль­ки кош­тує та­ка «лас­ка» чи «сліпо­та» охо­рон­ців; слід­чі до­ку­мен­таль­но під­т­вер­ди­ли, що зло­дії вкра­ли у «За­по­ріж­с­та­лі» про­дук­ції май­же на пів­то­ра міль­йо­на гри­вень.

Доктор економічних наук, перший заступник голови парламентської фракції «Наша Україна» Віктор Пинзеник позавчора направив листа Президенту України, наполягаючи на перегляді бюджету 2004 року. Народний депутат вважає, що підставою для такого перегляду є заниження доходів, які мають надійти до зведеного бюджету, мінімум — на шість, максимум — на дев'ять мільярдів гривень. Віктор Пинзеник у листі просить Президента Кучму доручити уряду підготовку змін до Закону «Про Державний бюджет України на 2004 рік». У цих змінах, на думку лідера партії «Реформи і порядок», повинно бути враховано, зокрема, новий розмір заробітної плати у 240 гривень з одночасним відновленням міжпосадових співвідношень в оплаті праці у бюджетній сфері, а також розширенням діапазону тарифних сіток. Крім того, у змінах до бюджету має бути враховано підвищення розміру пенсій та належні компенсації місцевим бюджетам втрат, пов'язаних із виконанням рішень судів за статтею 57 Закону України «Про освіту».

Жахлива різанина, влаштована 9 серпня Олександром Щербиною, завідуючим Городнянською районною поліклінікою, стала одним з найрезонансніших злочинів, скоєних торік на Чернігівщині. Нагадаємо, що уранці того страшного дня лікар, який напередодні перебрав спиртного на весіллі у знайомих, став бігати з ножем по вулицях, вдиратися в будинки і нападати на людей. У результаті одна жінка загинула і ще п'ять чоловік були поранені. Коли міліція знайшла Олександра Щербину, він уже нічого не пам'ятав про свої вчинки. Описуючи ці жахливі події, місцева преса назвала Щербину городнянським різником.

Схоже, красномовні заяви представників Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства та Держбуду про те, що в усіх об'єктах масового скопичення людей проведуть «рентген» на техпридатність, так і залишилися лише обіцянками. Принаймні до сіл комісія ще не доїхала. Днями у селі Хлиплі Мостиського району, що на Львівщині, Будинок культури не став чекати огляду «спеців» і завалився. В Управлінні з питань надзвичайних ситуацій Львівської області «УМ» пояснили, що обвал даху будівлі стався через несприятливі погодні умови: ще на початку місяця на даху «вогнища культури» утворилися значні снігові «запаси». Конструкції даху не витримали навантаження і впали. За висновками фахівців, зруйновано шатрове покриття площею приблизно 350 квадратних метрів, перекриття площею 120 квадратних метрів та підмурівок північної частини будівлі.

Телесеріали — це дуже небезпечна штука. І не лише для глядачів, які, ридаючи над долею всіляких Анн-Маріанн-Олен, забувають про власне життя, а й для акторів, котрі в цьому «милі» погоджуються зніматися. От, скажімо, Сара Джессіка Паркер. Та ким би вона була, якби не Кері Бредшоу? Для необізнаних пояснюємо: Сара Джессіка — це звичайнісінька собі жіночка, яка, на відміну від більшості режисерів, вважала себе актрисою, але, крім епізодичних ролей, майже ніде не «світилася». Так і жила вона до 30 з гаком років, аж доки не витягла щасливий квиток: невезучу Сару запросили на головну роль у телесеріалі «Секс і місто». Тоді акторка й гадки не мала, що саме «мильна» героїня, журналістка Кері Бредшоу, винесе її на олімп популярності й гонорарів.

Молочний шоколад — це смачно і корисно. Принаймні саме в цьому нас уперто переконує реклама. Але ж молоко без шоколаду, мабуть, усе-таки корисніше? Зате шоколад поживніший... Аби не ламати голову над тим, чи дозволяти своїм дітям набивати животи розрекламованими ласощами, керівництво ферми «Мельник», що у Калінінградській області Росії, вирішило одним пострілом вбити двох зайців: тепер їхні корівки дають... шоколадне молоко.