«Україна завжди прагнула бути вільною. Але оточенiй Росією, володіннями великого султана та Польщею, їй потрібно було шукати захисника.

Цими вихідними Україна відзначає одразу дві скорботні дати: 18 травня — 75-ту річницю депортації кримських татар, а 19 травня — День пам’яті жертв політичних репресій. Дві дати — дві сторінки української історії, досі болючої і незагоєної.

Холодний Яр — оповитий славою і героїзмом ліс у Чигиринському районі Черкаської області.

«Нашого цвіту по всьому світу» — говорить народна мудрість.

В Обухові на Київщині живе унікальна людина — довгожитель і ветеран Другої світової Захарій Безверхий.

Навеснi 1954-го, 65 років тому, радянська влада вирішила будувати на Дніпрі Кременчуцьке море, мотивуючи це тим, що державі не вистачає електроенергії і потрібно вводити у дію гідроелектростанції.

Після завершення Другої світової війни частина українців упродовж другої половини 1940-х років перебувала на території Західної Німеччини, що тоді була під контролем США, Великої Британії та Франції.

Сьогодні, коли ми повертаємо свою несправедливо замовчувану історію, важливо повернути з глибини віків й обличчя тих людей, які її творили.

Продовжуємо знайомство з видатними постатями української історії в рамках відзначення 350-річчя заснування гетьманської столиці в Батурині.

1949 року український поет Володимир Сосюра кинув зухвалий виклик великому росiйському народу: спочатку в Ленiнградському журналi «Звезда» в перекладi Миколи Ушакова вийшов вiрш Сосюри «Любите Украину», а потiм i московський журнал «Знамя» також надрукував цей вiрш у перекладi Олександра Прокоф’єва.