Із полону — на таксі

Знов увага української громадськості прикута до Іраку: телеканал «Аль-Джазіра» у понеділок увечері повідомив, що в Багдаді бойовики захопили в полон співробітників російської компанії «Інтеренергосервіс». Як стало відомо вже пізніше, серед восьми викрадених інженерів — п’ятеро громадян України, які працюють в Іраку за контрактами. Цю інформацію «УМ» підтвердив речник Міністерства закордонних справ України Маркіян Лубківський. За його словами, таке повідомлення «викликає глибоке занепокоєння МЗС України». За даними катарських журналістів, захоплені співробітники компанії відновлювали електростанцію в передмісті Багдада Ель-Дора. У двоповерховий будинок, де перебувало 12 контрактникiв, увірвалася озброєна група у масках із 15-20 осіб, захопила інженерів i «повантажила» їх у мікроавтобус. На щастя, бути у заручниках російським та українським інженерам довелося недовго: іракці всіх захоплених звільнили вже у вівторок пообіді. Як повідомляє РІА «Новости» з посиланням на керівництво «Інтеренергосервісу», із заручниками викрадачі поводилися добре і відпустили одразу після того, як дізналися, що ті не американцi, а росіяни та українці. За словами представника компанії, іракські бойовики навіть попросили вибачення в інженерів, посадили у таксі й відправили додому. Зараз люди знаходяться в офісі «Інтеренергосервісу» в Багдаді, почуваються добре. Вони навіть не встигли злякатися, запевняють представники російської компанії. Міністерство закордонних справ України вже підтвердило інформацію про звільнення українців.

Знайомство зі стратегічним прицілом

Візит до Києва Сергія Лаврова, підвищеного президентом Путіним з посади посла Росії при ООН до міністра закордонних справ, має насамперед ознайомчий характер. Це перша за місяць перебування Лаврова на новій посаді (призначений керівником МЗС 9 березня) його поява у Києві. Візит цей свідчить щонайменше, що росіяни вже не поспішають летіти до «матері городів руських», аби довести пріоритети старовинної слов'янської дружби: так, Лавров прибув в українську столицю на півдоби, причому дорогою до Дубліна.

Швидке не тільки харчування

Не секрет — студента хлібом не годуй, а дай тільки можливість «перехопити» на ходу. У цьому випадку при нагоді стають заклади швидкого харчування, що, буває, не балують своїх відвідувачів якісною їжею. Саме так сталося в Донецьку, де протягом трьох днів на лікарняні ліжка потрапили понад два десятки молодих людей. Причому більшість із них — іноземці.

Колючки вірменських троянд

Учора урядові війська здійснили повну блокаду столиці Вірменії — Єревану — та разом з підрозділами МВС взяли під охорону приміщення парламенту республіки та президентської адміністрації — повідомило інтернетівське видання Gazeta.ru. Такий фінал кількаденних виступів опозиції з вимогами виконати минулорічне рішення Конституційного суду та провести всенародний референдум про довіру президенту країни Роберту Кочаряну. Вірменський «гарант» вимоги опозиції відхилив, а замість демократизації громадського життя запровадив цензуру у ЗМІ та блокував столицю.

Звідки дровенята?

«Зарплата» в конвертах незабаром стане анахронізмом — усі громадяни України зрозуміють, що, отримуючи гроші за роботу з «чорної каси», вони позбавляють себе законної пенсії, і вимагатимуть від начальства оплачувати їхню працю законним шляхом. Це не жарт і не іронія — так стверджують усі рекламні ролики, присвячені пенсійній реформі. Наскільки такий сценарій реальний і як швидко 25-річні топ-менеджери й гендиректори проміняють можливість купувати розкішні авто й обідати в дорогих ресторанах сьогодні на туманну перспективу отримувати трохи більшу пенсію через 40 років — це вже інше питання. Але факт залишається фактом: доки ролики Пенсійного фонду переконують українців у тому, що заробляти треба легально, більшість із них воліють отримувати пристойну зарплатню бодай у конвертах.

«Справжній детектив» із несправжнім замовником

Українські адвокати Павла Лазаренка вимагають від телеканалу «Інтер» надати колишньому Прем'єрові України й нинішньому в'язневі Каліфорнії ефір для того, аби він прокоментував інформацію, котра була оприлюднена в кінострічці «Справжній детектив». У цьому «кіно», яке «Інтер» транслював з 29 березня до 1 квітня, Павла Івановича, в унісон з нещодавніми обвинуваченнями Генпрокуратури, було названо замовником убивств народних депутатів Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана. Однак сам Лазаренко, котрий, як уже писала «УМ», категорично відкидає звинувачення у причетності до цих убивств, вважає, що в результаті розповсюдження інформації про «начебто причетність до злочинів, яка прозвучала у фільмі «Справжній детектив» на телеканалі, його інтересам заподіяно суттєвої шкоди», — йдеться у листі адвоката екс-Прем'єра Марини Довгополої на адресу керівництва каналу «Інтер».

Проголосуй за реформу і помри

Проголосуй за реформу і помри

Ще вчора, тобто у четвер, народний депутат України Іван Четвериков був серед тих, кого «більшовики» правдами й неправдами притягли до Верховної Ради — тиснути кнопки за внесення змін до Конституції. А сьогодні панові Іванові, чий голос так і не допоміг політреформі пройти через парламентське горнило, уже байдужі всі конституції світу: 13 квітня о 3-й годині ночі ще зовсім не старий (1951 року народження) народний обранець відійшов у вічність. Як повідомляє Інтерфакс із посиланням на фракцію «Регіони України», до якої входив Четвериков, — «у результаті важкої тривалої хвороби».

Національна ідея. Спроба наближення

Оскільки Україна для українців (у політичному сенсі, звичайно, а не етнічному) залишається напівдержавою, принаймні чимсь недовершеним, недорозвиненим і неповноцінним, то я би означив два рівні національної ідеї.
Перший — це базова, розгорнута в історичному тривалому часі, далекосяжна ідея (мрія) створення багатої, сильної, з власним національним обличчям, демократичної держави Україна. Оскільки ця, мила серцю кожного громадянина України, думка жорстоко скомпрометована сьогоднішньою президентською владою — вона не здатна стати продуктивною, не може об'єднати націю, консолідувати її. Через те сьогодні це лише мрія окремих непохитних патріотів.

Людина, яка кинула виклик Бушу

Людина, яка кинула виклик Бушу

Джон Керрі походить з багатої американської родини і здобув грунтовну освіту — у престижній приватній школі у Вест-Ньютон, коледжі Св. Павла, в якому навчалися діти американської еліти, та на відділенні політичних наук юридичного факультету Єльського університету — одного з кращих вузів країни.
Він почав цікавитися політикою 1960 року під час президентської виборчої кампанії Джона Кеннеді. До речі, Джон Ф. Керрі любить наголошувати, що має такі ж ініціали, що і Джон Фітцджеральд Кеннеді. Із застреленим 1963 року в Далласі президентом його ріднить також і те, що Кеннеді був першим в історії США президентом-католиком, а Керрі також належить до Католицької церкви. Керрі ще під час літніх канікул 1962 року працював у виборчому штабі Едварда Кеннеді, який тоді вперше балотувався до Сенату. Це має значення, бо Америка надалі з великою симпатією ставиться до клану Кеннеді і тепер вбачає у Керрі продовжувача справи славетної політичної династії.

Храм на пропагандi

Леонід Данилович одночасно відвідує Києво-Печерську лавру і вручає орден патріарху Філарету — і нібито нічого... Його піддані, віруючі, більш розбірливі: хочуть щось з'ясувати, когось у чомусь переконати. «Навіщо нам Московська церква?» — дивуються одні. За її канонічність «розпинаються» інші. Водночас потужність УПЦ Московського партріархату — це не просто наслідок правонаступництва колись єдиної і підконтрольної на території СРСР Православної церкви. УПЦ МП чи не найактивніше серед православних гілок приваблює молодь. Це видно хоча б iз кількості семінаристів та монахів порівняно, скажімо, із УПЦ КП. Що саме так захоплює молодих у російському православ'ї — розібратися не так легко, як здається. Адже не кожен довірливий прихожанин зможе відстежити, як його розум під час «духовного спілкування» у храмі МП по черзі атакують три кити пропаганди.