Кім Бесінджер вирішила продати коштовності, які їй свого часу дарував Алек Болдуїн. Щиро кажучи, в те, що це ідеальне подружжя розлучилося, не віриться й досі, хоча відтоді минуло вже два роки. Більше того, колись шалено закохані одне в одного Кім та Алек тепер фактично ворогують: колишня дружина майже не дозволяє Болдуїну бачитися з донькою, доки тривають судові слухання з приводу того, з ким житиме маленька копія Бесінджер. А Болдуїн видає книжку-посібник для чоловіків, що розлучаються.

Поп-зірка першого ешелону, яка ще жодного разу не зіграла в кіно — це тепер майже така сама рідкість, як, скажімо, український олігарх, що ніколи не балотувався в депутати. Скандальна співачка Пінк досі належала саме до таких білих ворон у музичних лавах, але особливо з цього приводу не засмучувалася.

На Кіпрі в ході розкопок однієї з давніх могил поруч із людськими останками вчені знайшли кістяк 8-місячного кошеняти, повідомляє агентство «Рейтер». Оскільки приблизний вік поховання становить 9500 років, то, на думку фахівців, це доводить, що кицьки були приручені людиною не в XX-XIX століттях до нашої ери (3000-4000 років тому), як свідчили дані розкопок у Єгипті, а набагато раніше.

Влада, що проігнорувала вшанування пам’яті жертв однієї з найтрагічніших подій нашої історії — кривавої розправи російських військ Меншикова і князя Голіцина над українськими козаками та мешканцями Батурина — вкотре довела свою неукраїнську сутність.
«На кожному кроці нам можновладці розповідають, як вони люблять Україну та українців. Де ж ці любителі сьогодні?» Запитання «нашого українця» Івана Плюща відповіді не потребувало. Влада, що проігнорувала вшанування пам’яті жертв однієї з найтрагічніших подій нашої історії — кривавої розправи російських військ Меншикова і князя Голіцина над українськими козаками та мешканцями Батурина — вкотре довела свою неукраїнську сутність. Хоча доводити це, власне, вже давно не потрібно — народ і без того все чудово розуміє.

Дивина, та й годі: політична реформа після 8 квітня фактично зникла з екранів телевізорів. Якщо в попередні дні ця тема, безперечно, значилася в «темниках» як «важлива й актуальна», центральні канали робили прямі включення з так званого всеукраїнського громадянського форуму на підтримку змін Конституції, про це ж безперервно бубоніли в телесинхронах металурги й учителі, доярки й гінекологи, редактори новин чекали голосування у Верховній Раді як вінця процесу, започаткованого мудрим Президентом і підштовхуваного його вірним канцеляристом, то після четверга — наче заціпило.

Оборона обігових коштів увінчалася успіхом: Президент вирішив внести законопроект про введення ПДВ-рахунків у Верховну Раду і скасувати свої ж укази про введення спеціальних рахунків. Прес-служба гаранта повідомила, що процес введення ПДВ-рахунків вимагає комплекснішої підготовки і відповідного законодавчого забезпечення, тому було прийнято таке рішення.

Цій людині за призначенням належить охороняти унікальну природу від зазіхань людей. Проте склалося так, що кандидату біологічних наук Олександру Волошкевичу довелося стати на прю із цілою адміністративною «машиною» нинішньої влади, якій заманулося провести у серці заповідника, гирлом Бистре, судноплавний канал. Про те, як живеться нині заповіднику в «облозі», Олександр Волошкевич розповідає «Українi молодiй».

Для тих українців, які є прихильниками боксу й братів Кличків, великодній ранок був похмурим. Зібравшись біля телевізорів о сьомій годині (дехто — й відстоявши всеношну), співвітчизники побачили, що Володимира знову побили. Третю поразку до його пасиву на професійному рингу записав американець Леймон Брюстер, котрий перед матчем 11 квітня визначався як безпросвітний аутсайдер (ставки на нього починали приймати з рівня 9 до 1). Утім аналіз поразки Володі в поєдинку за вакантний титул чемпіона світу за версією WBO змушує оцінювати його падіння на поміст у п'ятому раунді не зовсім одновимірно...

За великим рахунком, залаштункові ознаки виборів будь-якого рівня дуже схожі: інтриги, щедрі на обіцянки конкуренти, змагання піарщиків, які сумлінно відпрацьовують свої гонорари... Пройшовши не одну таку подію, ми вже навіть починаємо підозріло ставитися до тих претендентів на нашу увагу, які ігнорують бодай щось із такого звичного супроводу. Вибори ректора Національної музичної консерваторії імені Чайковського, які відбулися нещодавно, напевне, загальноприйнятій схемі відповідали частково — на піар люди мистецтва грошей не мають, зате на емоціях економити не звикли. Та й інтриги тут не бракувало — вибори ректора академії проходили на тлі чуток про те, що сам навчальний заклад, який минулого року відзначав 90-річний ювілей, відселять кудись на околицю міста, у нове приміщення, а цей будинок, у центрі Києва, слугуватиме зовсім іншим, практичнішим, інтересам.

Надзвичайно приємна, мила, елегантна й вишукана — коли дивлюся на цю жінку, то радію, що вона так яскраво виділяється з рядів «старої гвардії» — затаврованої радянським буттям, приниженої сьогоднішнім безгрошів'ям, яка вже не може (чи не хоче?) вирватися з полону тотальної критики всіх і вся. Лариса Іванівна Крушельницька не те що покликана, вона свідомо взялася за нелегку роботу усунення generation gap (прірви поколінь) між нинішніми і прийдешніми. Вона й сама зізнається, що взятися за перо її змусило бажання поспілкуватися з молоддю, донести їй правду про історію Галичини XX століття, спростувати стереотип про галичан як «ворогів» Східної України. «З надією на розумне покоління», — такий автограф подарувала мені Лариса Іванівна разом з книгою живих спогадів, яким, як на мене, не дуже пасує важке слово «мемуари».