Українські адвокати Павла Лазаренка вимагають від телеканалу «Інтер» надати колишньому Прем'єрові України й нинішньому в'язневі Каліфорнії ефір для того, аби він прокоментував інформацію, котра була оприлюднена в кінострічці «Справжній детектив». У цьому «кіно», яке «Інтер» транслював з 29 березня до 1 квітня, Павла Івановича, в унісон з нещодавніми обвинуваченнями Генпрокуратури, було названо замовником убивств народних депутатів Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана. Однак сам Лазаренко, котрий, як уже писала «УМ», категорично відкидає звинувачення у причетності до цих убивств, вважає, що в результаті розповсюдження інформації про «начебто причетність до злочинів, яка прозвучала у фільмі «Справжній детектив» на телеканалі, його інтересам заподіяно суттєвої шкоди», — йдеться у листі адвоката екс-Прем'єра Марини Довгополої на адресу керівництва каналу «Інтер».

Ще вчора, тобто у четвер, народний депутат України Іван Четвериков був серед тих, кого «більшовики» правдами й неправдами притягли до Верховної Ради — тиснути кнопки за внесення змін до Конституції. А сьогодні панові Іванові, чий голос так і не допоміг політреформі пройти через парламентське горнило, уже байдужі всі конституції світу: 13 квітня о 3-й годині ночі ще зовсім не старий (1951 року народження) народний обранець відійшов у вічність. Як повідомляє Інтерфакс із посиланням на фракцію «Регіони України», до якої входив Четвериков, — «у результаті важкої тривалої хвороби».

Оскільки Україна для українців (у політичному сенсі, звичайно, а не етнічному) залишається напівдержавою, принаймні чимсь недовершеним, недорозвиненим і неповноцінним, то я би означив два рівні національної ідеї.
Перший — це базова, розгорнута в історичному тривалому часі, далекосяжна ідея (мрія) створення багатої, сильної, з власним національним обличчям, демократичної держави Україна. Оскільки ця, мила серцю кожного громадянина України, думка жорстоко скомпрометована сьогоднішньою президентською владою — вона не здатна стати продуктивною, не може об'єднати націю, консолідувати її. Через те сьогодні це лише мрія окремих непохитних патріотів.

Джон Керрі походить з багатої американської родини і здобув грунтовну освіту — у престижній приватній школі у Вест-Ньютон, коледжі Св. Павла, в якому навчалися діти американської еліти, та на відділенні політичних наук юридичного факультету Єльського університету — одного з кращих вузів країни.
Він почав цікавитися політикою 1960 року під час президентської виборчої кампанії Джона Кеннеді. До речі, Джон Ф. Керрі любить наголошувати, що має такі ж ініціали, що і Джон Фітцджеральд Кеннеді. Із застреленим 1963 року в Далласі президентом його ріднить також і те, що Кеннеді був першим в історії США президентом-католиком, а Керрі також належить до Католицької церкви. Керрі ще під час літніх канікул 1962 року працював у виборчому штабі Едварда Кеннеді, який тоді вперше балотувався до Сенату. Це має значення, бо Америка надалі з великою симпатією ставиться до клану Кеннеді і тепер вбачає у Керрі продовжувача справи славетної політичної династії.

Леонід Данилович одночасно відвідує Києво-Печерську лавру і вручає орден патріарху Філарету — і нібито нічого... Його піддані, віруючі, більш розбірливі: хочуть щось з'ясувати, когось у чомусь переконати. «Навіщо нам Московська церква?» — дивуються одні. За її канонічність «розпинаються» інші. Водночас потужність УПЦ Московського партріархату — це не просто наслідок правонаступництва колись єдиної і підконтрольної на території СРСР Православної церкви. УПЦ МП чи не найактивніше серед православних гілок приваблює молодь. Це видно хоча б iз кількості семінаристів та монахів порівняно, скажімо, із УПЦ КП. Що саме так захоплює молодих у російському православ'ї — розібратися не так легко, як здається. Адже не кожен довірливий прихожанин зможе відстежити, як його розум під час «духовного спілкування» у храмі МП по черзі атакують три кити пропаганди.

Нинішній рік Українська греко-католицька церква оголосила роком неперервної молитви за прославу митрополита Андрея Шептицького та патріарха Йосифа Сліпого. Роком Шептицького було також оголошено 2001-й. Утім невідомо, чи мала би Україна такого митрополита, якби не його мати. Шептицькі — давній боярський рід Галичини, один iз найстаріших у Європі, нащадки якого згодом спольщилися. А от мати Андрея — Софія — була родовитою полячкою, що, зрештою, не завадило їй благословити сина на його місіонерську діяльність в Українській греко-католицькій церкві. У монографії «Молодість і покликання о. Романа» Софія Шептицька описує такий епізод. Якось чоловік сказав їй: «Якщо я матиму кількох синів, хотів би, щоб один із них став уніатським священиком..., а це тому, щоб він міг стати єпископом і зреформувати руське духовенство». Однак пізніше граф Шептицький довго не давав синові згоди стати на душпастирський шлях, який той сам обрав. Можливо, батько змінив свій намір тому, що два перших його сини померли, і Роман (у чернецтві Андрей) став найстаршою дитиною у сім'ї.

У бізнесових колах Донеччини, що підтримують європейський вектор розвитку нашої країни, нині панують смуток і розчарування. Якби у підприємців була можливість зустрітися з польськими керівниками, то, напевно, йшлося б не лише про гучну і не вельми приємно пахучу історію з приватизацією польського металургійного комбінату «Гута Ченстохова» (нагадаємо, на тому тендері донецькі в особі корпорації «Індустріальний союз Донбасу» пролетіли, як фанера над Парижем, хоча згодом президент Польщі Олександр Квасьневський і обіцяв розібратися з цим питанням). Утім ті, хто прагне ввійти на польський ринок, уже мають з цього приводу свою точку зору.

«Конкурентний порядок — базис соціальної ринкової економіки». Наскільки ця думка є безальтернативною, і якщо з нею погодитися, то як швидко українська економіка підтвердить її на практиці? Цю актуальну тему днями обговорювали на «круглому столі» в рамках спільних заходів неурядового аналітичного центру «Інститут реформ» та представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

До закарпатського містечка Виноградове, де минулого тижня «поїхала» під будинками земля, можуть приєднатися ще дев'ять населених пунктів, яким загрожує зсув. Власне, не так селам з населенням сорок тисяч людей, як єдиній дорозі, що сполучає їх зі світом. Зсув загрожує 59-му кілометру автодороги Колочава — Усть-Чорна — Калини — Бедевля, яка в цій ділянці шляху проходить уздовж берега річки Тересва.

Не надто приємним видався переліт із Відня у Донецьк для 14 пасажирів (четверо з яких — іноземці) та 9 членів екіпажу літака Як-42. Майже біля українcько-угорського кордону у лівому двигуні лайнера спрацювала система пожежної сигналізації. У момент займання система пожежогасіння сама ліквідувала загоряння, однак пілотам негайно довелося садити літак на двох двигунах.