Про подорожчання бензину різних сортів і дизпалива попереджали представники компаній «Лукойл» і «Транснафта», пояснюючи це світовою кон'юнктурою. Дехто ж з аналітиків помітив зв'язок між оголошенням про введення ПДВ-рахунків в Україні й першими стрибками цін на ринку нафтопродуктів. І ось сталося (як, до речі, стається щовесни і щоосені). Утім цього разу це подорожчання має свої нюанси.

Повторні півфінальні поєдинки Кубка України відбувалися одночасно. Але той, хто позавчора мав можливість перемикати «кнопки» телетрансляцій із Києва та Донецька, досить швидко зосередився на одній грі. Якщо на стадіоні «Динамо» імені Лобановського був матч, вартий фіналу, то другий поєдинок справляв сумне враження. Спільне у двох зустрічах було лише в одному — результати визначили пенальті. Але ж якими різними вони були!

Побайдикувати можна буде з 1 по 4 травня, а після недовгої перерви вакації українців знову продовжаться.

Якщо сам бог війни втілюється в зброю, то людину, що володіє нею, перемогти неможливо. У це вірили древні скіфи, у це вірять і герої відомого роману Івана Білика «Меч Арея», який нещодавно вийшов у видавництві «Веселка» 10-тисячним накладом. В Україні це є четверте видання «Арея» (у світі, зауважте, 13-те), хоча написаний він був 30 років тому. Знову згадати «добре забуте старе» наприкінці минулого року запропонували видавництва «Такі справи» та вже згадувана «Веселка», спільно видавши бестселер радянських часів. Щоправда, придбати це видання в книгарнях виявилось проблематичним, адже вийшов «Меч Арея» у розкішному подарунковому варіанті (відповідно ціна видавництва сягнула 50 гривень), проте скромним тиражем — усього тисячу примірників. Тоді на презентації у Спілці письменників Іван Білик зізнався: «Зовні це є моя найкраща книжка. Хоча я бажав би скромнішої «зовнішності», але більшого тиражу».

На цьому мистецькому форумі у Санкт-Петербурзі, який є одним з найпопулярніших театральних фестивалів Росії, київськi «лівобережці» побували вже втретє. У попередні роки возили вистави «Майн кампф» та «Дрібний біс». Організатори запрошували також «Одруження» у постановці Юрія Одинокого, але спектаклю-пектораленосцю вразити театралів з берегів Неви поки що не судилося — його театр через складні декорації вивезти не зміг. Черговим вкладом «лівобережців» в історію фестивалю у Санкт-Петербурзі стала вистава «Море... Ніч... Свічі».

Курортний Бердянськ шість років поспіль був місцем проведення міжнародного кінофестивалю «Бригантина». По завершенні минулорічного у кулуарах уперше пролунало припущення, що даний форум кане в Лету. Скептики грунтували свій прогноз неспроможністю провінційного містечка самотужки тягнути віз фінансування тижневого відпочинку на Азовському морі кількасот зірок і зірочок (однак не менш вибагливих до сервісу!) артистичного небосхилу України, Росії і Білорусі. Кілька років тому свій патронат гучно задекларував Президент Кучма, однак фінансові вітрила «Бригантини» від його обіцянок не залопотіли...

Сьогодні на прохання читачки «УМ» Марії Дублевської з села Базальтове Костопільського району Рівненської області ми розповімо про чарівну дівчину й талановиту актрису Аліссу Мілано. Марійка, вочевидь, є великою прихильницею телесеріалу «Всі жінки — відьми», і, судячи з редакційної пошти, у неї дуже багато однодумців.

«Залізний Арні», схоже, вже повністю вжився в нову роль. Зірковий губернатор Каліфорнії так активно взявся за керівництво одним із найбільших американських штатів, що неабияк здивував скептиків, які передрікали Шварценеггеру-політикові купу проблем і невдалу кар'єру. Але про своїх друзів по акторському цеху Арнольд не забув. І днями призначив на державні посади одразу п'ятьох голлівудських знаменитостей.

Доля підкидає каліфорнійському начальству все нові випробування. Щойно губернатор «кіношного» штату Арнольд Шварценеггер по-серйозному взявся за проблеми «профільної» галузі, як в одному з найбільших секторів кінобізнесу спалахнув грандіозний скандал. Причому йдеться про дуже делікатну частину кіновиробництва — порнографічну.

Для справжнього футбольного вболівальника улюблений клуб — найдорожче, що є в цьому світі. Якщо своя команда програє, фаната вже нічого в цьому житті не тішить, а варто рідному клубові перемогти — і його прихильник забуває про власні клопоти та турботи й тішиться, як дитина. Причому це стосується не тільки молоді, а й уболівальників у дуже поважному віці. Настільки поважному, що вже й на той світ пора... Але ж без рідної команди й рай здасться пеклом!