У травні якось рвучко, рвійно, запоєм хочеться находитися в театр, мертвий літній сезон чомусь навіть тривогу навіває своєю безафішною, нетеатральною перспективою. І міжнародний театральний фестиваль міст-побратимів «Київ травневий», який цього року пройде вже вшосте, ніби покликаний цю театральну спрагу, навіяну страхом літнього вакууму, наситити. Керівник фестивалю Олексій Кужельний на прес-конференції, присвяченій «Києву травневому», заявив, що в цьому році фестиваль змінює орієнтацію, себто відмовляється від погоні за гучними іменами, але якісне видовище гарантує.

Усе, що може будь-коли потребувати кінотеатр, від поп-корну до найдорожчих екранів, два знімальних майданчики, маленька зала, в якій з ранку до ночі показують новинки сучасного прокату, — фантастична мрія справжнього кіномана. Тому й не дивно, що Міжнародний «Кінофорум — Україна — 2004», а також виставку «Кіно Експо» один із організаторів, актор Віталій Борисюк, назвав кіноманським кайфом. З його легкої руки вислів почав блукати салонами Міжнародного виставкового центру та кінотеатром «Кінопалац», де відбувалося дійство. Понад п'ятдесят закордонних та вітчизняних компаній вперше відрядили своїх представників до Києва, щоб обговорити найболючіше в кінобізнесі. Таку практику організатор Image Group International перейняв у російських колег, компанії «Кіно Експо Росія».

Цього дощу мелітопольські селяни уже давно чекали — саме на городах обсадилися. Але хіба могли вони передбачити, що під час такої зливи їх почнуть висмикувати із теплих осель, розсаджувати по машинах і електричках та відвозити подалі від рідних домівок? Термінова евакуація, як у роки війни. Ось так — за якихось три дні до святкування 59-ї річниці Перемоги.
Перші залпи біди пролунали біля села Новобогданівка Мелітопольського району Запорізької області позавчора приблизно о першій годині дня. Саме в цей час на артилерійських складах Міністерства оборони України виникла пожежа. Від високої температури почали вибухати снаряди. Коли пролунали перші вибухи, у сусідньому райцентрі Василівка подумали, що це відлуння грому, — йшов же дощ. Але далі вони почали повторюватися один за одним, та так, що в деяких будівлях аж двері відчинялися! Можна лишень уявити, що в цей час творилося в епіцентрі подій — боєприпаси розліталися вусібіч в радіусі п'яти кілометрів — над селами Терпіння, Спаське, Новотроїцьке, Новобогданівка, осколки від снарядів свистіли над головами спантеличених і нажаханих людей. Вибуховою хвилею було пошкоджено залізничну станцію Федорівка, частину будинків у Новобогданівці. З думкою про початок війни люди тікали хто куди, дехто ховався до підвалів (невдовзі це радили сільчанам представники влади і спеціальних служб).

Зараз ситуація в Мукачеві дещо нагадує те, що відбувалося в центрі Києва взимку-навеснi 2001 року, в часи акції «Україна без Кучми». Подібно до плівок Мельниченка та скандалу з убивством Гонгадзе, мукачівці нині мають свій політичний подразник — грубу фальсифікацію виборів міського голови. Є в Мукачеві й наметове містечко — з десяток наметiв тут розбили активісти громадської кампанії «Пора!». Містечко оточене транспарантами «Нас пробудила мукачівська ганьба. А ми розбудимо український народ», «Пора діяти, пора боротися, пора перемагати!!!».

Позавчора в Сенаті США було представлено проект резолюції стосовно президентських виборів в Україні. Документ подано республіканцем Беном Кемпбеллом, співголовою Гельсінкської комісії, разом із Крісом Доддом і Джозефом Біденом (обидва — демократи), повідомляє сайт «Брама». Аналогічна версія проекту резолюції була представлена в Палаті представників главою комітету з міжнародних справ Генрі Гайдом (Р) разом із головою Гельсінкської комісії Крісом Смітом (Р) та Томом Лантосом (Д).

«Укртелеком» і «Утел» два дні поспіль — сьогодні й завтра — пропонують ветеранам вiйни безкоштовні дзвінки по Україні та в країни СНД. «Шаровими» також будуть для фронтовикiв переговори в межах нашої держави з «мобільними» абонентами «Київстар», «UMC», «Українські радіосистеми», «Голден Телеком». Увага, загальна тривалість таких розмов не повинна перевищувати 10 хвилин. Телефонувати можна з квартирних телефонів і з поштових відділень та переговорних пунктів.

Хлопці у школі добре знали цю слабкість свого вчителя англійської. «Андрію Андрійовичу, розкажіть про війну», — просили вони, щоб не слухати про незрозумілі тонкощі замудрої граматики чи не розказувати недовчені тексти. «Ну добре, зараз розкажу», —відкладав крейду вчитель і неквапом розповідав — про Польщу і Німеччину, Францію, Австрію і Чехію, такі далекі від невеликого сумського села Хоружівка краї. Розказував про фашистські концентраційні табори і тюрми, про Лейпциг, Вольф, Нюрнберг, Ламсдорф, Освенцім, Бухенвальд, Фльосенбург, де довелося побувати, про те, як звідти втікав, як його ловили, а він знову втікав на батьківщину...
У родині Ющенків ніколи не було великих собак. «Малим я завжди дивувався — чому?» — пригадує сьогодні старший брат Віктора Ющенка, Петро. З часом він зрозумів, за що батько так ненавидів німецьких вівчарок — вони викликали спогади про тих спеціально тренованих псів, які знаходили і стерегли полонених Третього рейху.

Дивні речі трапляються інколи у світі шоу-бізнесу. Одні артисти починають промо-кампанію свого майбутнього альбому задовго до початку його запису, розпускають про себе плітки, дають скандальні інтерв'ю, інші по-партизанськи мовчать про новий продукт, ніби води в рот набрали. Про те, що співачка Оксана Пекун випустила свій четвертий альбом «Я без тебе», ми дізналися цілком випадково. Виявляється, першими почули пісні з останнього альбому Пекун винятково... старшокласниці. 5 тисяч компакт-дисків розлетілися по школах найбільших українських міст у рамках акції, яку проводила польська торгова марка Bella.

«Вевешника» Олега Скрипку черкащани вважають своїм земляком. Кажуть: «Він хоч і народився у Мурманській області, але у нашому райцентрі Кам'янка донедавна мешкали його батьки». Такі твердження, звісно, звучать не дуже переконливо, зате свідчать про неабияку популярність рок-співака у Шевченковому краю. Отож, коли Олег Скрипка зі своїм сольним концертом завітав до Черкас, його прихильники були на сьомому небі від щастя й повністю окупували великий зал Палацу культури «Дружба народів».

У Сіднеї стартував черговий, уже дев'ятий за рахунком, тиждень моди. Чудову можливість продемонструвати свій талант мають не лише австралійські дизайнери, а й представники дизайнерських шкіл усієї Азії та Океанії. Власне, саме їм організатори модного дійства й доручили відкрити тижневе свято її величності моди, яке з кожним роком на Зеленому Континенті стає все популярнішим.