«Хто з нас у молодості не збочував з путі істинної?» — приблизно так відповідають на закиди у кримінальному минулому колишнього голови Донецької облдержадміністрації, нинішнього Прем'єр-міністра України й майбутнього кандидата у президенти Віктора Януковича його захисники й підлабузники. І справді — ну хіба всі ми свого часу не знімали з перехожих шапки, не відсиділи по кілька термінів за колючим дротом, не «стукали» на своїх «однозонників» до тюремної адміністрації? Якщо вас усе це не стосується — не поспішайте радіти. Бо в новітній історії України такі «подвиги», як з'ясувалося, свідчать радше про «плюси» їхнього «героя», ніж про якісь його недоліки. Адже навряд чи весь сонм державних керівників висунув би на найвищу посаду країни особу, від репутації якої смердить характерним душком тюремної баланди, причому зовсім не дисидентської...

Після першотравневого розширення Євросоюзу і напередодні затвердження Плану дій «Україна—ЄС» Європейська Комісія оприлюднила два знакові, хоча й рамкові документи щодо нашої держави: Звіт ЄС про Україну (такі моніторингові документи Брюссель щороку готував щодо тодішніх країн-аплікантів) та План стратегії ЄС, у якому окреслюється Європейська політика сусідства (ЄПС).

Початок травня цього року став для Європи справжнiм святом солідарності європейських націй у справі побудови єдиного європейського простору. У загальноєвропейський дім увійшли 10 нових держав, а кордони Євросоюзу розширилися на Схід, до кордонів України...
Ця подія викликає у мене суперечливі почуття. Ми поділяємо радість тріумфу з нашими сусідами, які наприкінці 80-х скинули ярмо комуністичного імперіалізму і чиї зусилля, надії й устремління нарешті знайшли своє втілення. Водночас ця радість змішана з почуттям розчарування і гіркоти. Ми, українці, нашою історією, нашою героїчною боротьбою проти фашизму і більшовизму, табірними муками нашої інтелігенції довели своє право на гідне місце в сім'ї європейських народів. Не варто забувати, що саме українці до середини 50-х років ще продовжували вести збройну боротьбу за незалежність, тоді як в інших державах Східної і Центральної Європи встановилися прокомуністичні режими. Саме на долю нашого народу випали найбільші страждання, принесені нелюдською політикою більшовизму — голодомор 30-х і чорнобильська катастрофа.

«Українське село після реформ. У таких сіл нема майбутнього». «Транспарантом» із таким гаслом була прикрашена трибуна спікера Володимира Литвина під час і після доповіді міністра аграрної політики Віктора Слаути. Неначе на своє виправдання, Віктор Андрійович почав із того, що «вже приймаються непогані й досить конкретні законодавчі акти», які, ймовірно, мають суттєво підвищити рівень життя сільського населення. Звичайно, не міг міністр у кращих урядових традиціях не підкреслити, що тільки завдяки консолідації зусиль Кабміну та Верховної Ради намітились позитивні зрушення щодо розширення державної підтримки агропромислового комплексу.

Цього року уряд продовжить практику заставних закупівель зерна, яку розпочав два роки тому. Минулого тижня уряд затвердив рівень заставних цін на зерно цьогорічного урожаю.

Виявляється, землетруси цілком можливі й на території України. От тільки іноді важко зрозуміти, чи це глибинні коливання земної кори, чи просто вантажівка прогуркотіла за вікнами... Та як би там не було, а вчені сейсмічної станції Інституту геофізики імені С.І.Суботіна НАН України (що знаходиться у стольному граді Києві), ще 11 травня таки зафіксували коливання грунту в районі населеного пункту Новодар'ївка Ровеньківської міськради. Про це вже аж у п'ятницю повідомило Головне управління МінНС України в Луганській області.

Цьогорічний Всеукраїнський фестиваль шкільних команд «КаВуН-2004» проходить під гаслом: «Діти — за майбутнє України». Це рішення організаторів фестивалю — «Асоціації команд КВК «КВК — Київ» не випадкове, адже цьогоріч на країну чекають неабиякі випробування президентськими перегонами. І хто сказав, що наша молодь аполітична, навіть якщо на момент виборчого фіналу багатьом з юних гумористів не виповниться 18 років?

На подвиги потягло недавно двох малих братів із Золотоноші Черкаської області: вони вирішили податися в подорож білим світом. Стати «робінзонами» 9-річний Андрій та 12-річний Євген задумали ще взимку. І почали старанно готуватися до походу світ за очі — збирали та приховували вдома крупи, цукор та закрутки. Правда, менший вразив батьків своєю безпосередністю й розповів про потаємні мрії. Ті, люди пристойні й з непоганим достатком, нагримали на обох і сподівалися, що дитячі марення як вітром здуло.

У замітці «Які кадри вирішують усе», надрукованій в «Україні молодій» 13 лютого ц. р., ішлося про окремі аспекти діяльності Дніпропетровського управління юстиції та його керівника Володимира Єремєєва. Автор публікації, зокрема, акцентував увагу на кількох фактах, що так і залишилися в розряді чуток та не знайшли підтвердження.