Восени 1941 року окупанти розстріляли і поховали у Бабиному Яру 311 пацієнтів єврейського походження з Київської психоневрологічної лікарні, а навесні 1942 року в газових душогубках знищили решту хворих, яких не встигли виписати додому. Всього від рук нацистів загинуло 752 пацієнти клініки. «Ми тут не оригінальні й «доганяємо» те, що давно зроблено в усіх цивілізованих країнах, — сказав під час урочистого відкриття пам’ятника головний лікар Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1 Роман Никифорук. — В усіх подібних закладах Німеччини та інших європейських країн, де фашисти також винищили хворих задля «очищення нації», вже давно стоять подібні пам’ятники. Нарешті такий монумент матимемо і ми».

Започаткувавши традицію щороку нагороджувати кращих правоохоронців Донеччини автомобілями, керівники облради відтепер взялися стимулювати також і представників інших професій. Отож, за підсумками вперше проведеного конкурсу серед освітян «Кращий працівник року», голова обласної ради Борис Колесников вручив переможцям ключі від автомобілів «ВАЗ-2109».

Люди старшого покоління в дитинстві виводили геометричні формули та вчилися грамотно писати у зашитах Понінківського картонно-паперового комбінату. Власне, їх носили у своїх важких ранцях школярики ледь не всього колишнього Союзу. Та у відомий період економічної стагнації обсяги продукції стрімко сповзли вниз, аж поки два роки тому в цехах не запанувала мертва тиша.

Цікавий подарунок для всіх, хто небайдужий до історії Старого Києва, зробили науковці Інституту археології НАН України — напередодні Дня Києва в Археологічному музеї інституту відкрито чергову виставку: «Київ. Нові археологічні знахідки».

«Нє ві-но-ва-та я! Он са-ам прішол!» — істерично репетувала героїня популярної комедії. Треба віддати їй належне, прес-секретарка Прем'єр-міністра на вже історичному у трагедікомедійному плані брифінгу обрала інший тон. Однак намагання переконати присутніх у тому, що юний Віктор Янукович був аж двічі незаконно засуджений, теж базувалися переважно на емоціях. Ніяких підтверджуючих документів чи бодай копій побачити тоді так і не вдалося. Доводилося вірити на слово, що людина, яка дуже схожа на Африку, ну просто не може нічогісінько мати спільного зі звичайнісіньким бандюком і «зеком». Утім тоді ж усім «хомам невіруючим» було обіцяно мандрівку до Донецька й зустріч із суддями та свідками процесів кінця 60-х та початку 70-х, де таки буде можливість побачити й почути суттєві аргументи на користь клятвених запевнень про небгрунтованість двох «ходок» на зону теперішнього претендента на президентство. І що ж вдалося побачити й почути столичним та місцевим журналістам на тему, на яку в області досі було накладено суворе табу?

Керівникам-«силовикам» Верховна Рада, судячи з усього, не указ. Бо скільки б не ухвалювали парламентарії постанов про звіти, інформації й доповіді керівників МВС, СБУ та Генпрокуратури, вітати керівництво «силових» відомств у повному складі їм вдається хіба що в день схвалення програми Кабміну. Тож, не побачивши 1 червня (коли, згідно з ухваленою парламентом минулого місяця постановою, було призначено розгляд ситуації в Мукачеві з виступами міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя, голови Служби безпеки Iгоря Смешка й Генерального прокурора Геннадія Васильєва) жодного з вищеназваних посадовців, народні обранці вже навіть не здивувалися. Хоча голова Комітету ВР з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Володимир Стретович у розмові з журналістами зазначив, що неявка «силовиків» у сесійну залу дає підстави порушити питання про їх відставку. Стретович нагадав, що Генпрокурор призначається на посаду за погодженням Ради, яку вчора фактично проігнорував. Згідно з писулькою, надісланою законодавцям, — «у силу зайнятості». На тлі «диспансеризації» (вже котрої за рахунком), яку вказав у причині своєї відсутності Микола Білоконь, «зайнятість» головного прокурора України депутати сприйняли більш ніж скептично...

За місяць до саміту НАТО в Стамбулі та безпосередньо на початку туристичного сезону курдські повстанці-сепаратисти оголосили про закінчення з 1 червня шестирічного одностороннього перемир'я з Туреччиною, повідомив інтернет-сайт Бі-Бі-Сі. «Незастосування зброї, яке ми задекларували 1998 року, втратило своє політичне та військове значення з огляду на операцію турецької держави з винищення курдських повстанців, яка триває останні три місяці. Наші зобов'язання скінчилися 1 червня», — сказано у заяві напіввійськової організації Народний конгрес Курдистану («Конгра-Гел»), яка є спадкоємицею Робітничої партії Курдистану (РПК). Заяву поширила курдська інформагенція «Месопотамія», яка легально діє в Німеччині. Народний конгрес Курдистану застерігає іноземців від поїздок до Туреччини як небезпечних для їхнього життя та бізнесменів.

Київському національному університету культури і мистецтв загрожує «Велике прання»: позавчора там побував ведучий програми, відомий російський та український шоумен Андрій Малахов з важливою місією — розпочати викладацьку кар'єру в КНУКiМ. До речі, до Києва Андрій приїхав ще з однією метою — відзняти декілька програм «Великого прання» у Києві, що транслюватимуться на телеканалі «Інтер».

Дуже схоже на те, що і кіношники, і публіка змирилися з думкою, що кіно в Україні вже, мабуть, не буде. Було ж, дзенькнули своїм золотим у світову скарбничку, для історичного гонору досить, а нині куди тягатися з сучасними кінематографічними монстрами. Справжніх буйних мало — раз, пасіонарність в українців завжди трохи шкутильгала — два, німецького порядку і прагматичності тут зроду не розуміли — три, лічилочку можна продовжувати до плюс-мінус безкінечностi. Доволі несподівано на кіногоризонті на генеральському рівні замаячила фігура режисера, керівника компанії ПРО-ТБ Віктора Приходька. Кінематографічна освіта — Iнститут імені Карпенка-Карого, досвід роботи в Москві, у західних компаніях, успішна продакшн-студія ПРО-ТБ, прагматик, західний тип менеджера. Восени минулого року він з подачі й благословіння Миколи Мащенка очолив кіностудію імені Довженка, півроку нова мітла мете по-новому, наводить порядки, намагається зробити студію адекватною часу і місцю. Найактивніше покоління українських кінематографістів — 60-70-річні — сприйняли його в штики, анонімки, викривальні інтерв'ю у газетах, колективні листи до своїх сюзеренів нагорі. Не «сковирнули». Міцний горішок. У минулий четвер Віктор Приходько завітав на «ПодіУМ» «України молодої» і витримав ще одне випробування — перехресним вогнем запитань наших журналістів. Після цієї зустрічі надія на воскресіння вітчизняного кінематографа у нас воскресла, рекомендуємо і вам прочитати це інтерв'ю — для оптимізму.

Жахлива іронія долі: ще у четвер Оля святкувала свій 27-й день народження, а вже у суботу вночі її не стало... Ведуча програми «Коронна страва» трагічно загинула внаслідок ДТП на Бориспільській трасі, повертаючись із Сум у Київ. Офіційне повідомлення правоохоронців лаконічно страшне: у Дарницькому районі Києва, на Харківській площі, 47-річний мешканець Броварів, водій Олі, перевищив швидкість і не впорався з керуванням — джип «Тойота-Лексус» зіткнувся з бетонним відбійником. Потім автомобіль відкинуло на бетонну огорожу квіткової клумби. Внаслідок потужного удару джип декілька разів перекинувся у повітрі й врізався в опору рекламного щита на висоті 3-4 метри від землі. Ольгу Буру викинуло із салону автомобіля, вона померла миттєво. Водій — у кареті «швидкої допомоги» дорогою до лікарні.