Це був бій, який виправдав усі сподівання гурманів професійного боксу. Зійшлися два титани, які володіють убивчими ударами. Як стверджують фахівці, поєдинків двох таких панчерів світ не бачив двадцять років. Хтось із них двох мав стати першим білим чемпіоном світу за версією Всесвітньої боксерської ради (WBC).

«Я тут на новому місці сиджу. Нормально ніби...» — ділився враженнями зі своїм «мобільним» співрозмовником один із парламентських «більшовиків». Незабаром пересісти на нові місця доведеться всім нардепам — у Верховній Раді гряде велика перебудова. М'які (випробувано на собі. — Авт.) зелені крісла замінять жорсткуваті червоні сидіння радянського зразка, задні лави зроблять вищими, аби парламентаріям з «камчатки» було видно бодай щось, окрім лисин своїх колег на передніх рядах, ймовірно, «робочі місця депутата» навіть розділять, аби солідні мужі й пишні пані не падали своїм сусідам по дислокації на коліна, пробираючись до «забитих» за ними стільців. Тож коли засмаглі й відпочилі законодавці повернуться з літніх канікул, у сесійній залі на них чекатимуть зовсім інші меблеві «розклaди».
До президентських жнив іще далеко, і «посівну» четвертий парламентський призов перекантується ще в старих вмістилищах депутатських «п'ятих точок». Але «євроремонт» під куполом ВР уже розпочався. Згаданий на початку «більшовицький» парламентарій під «новим місцем» мав на увазі всього лише модернізований «куточок депутата», який турботливі веерівські служби виставили в кулуарах, аби кожен із потенційних «засідателів» міг випробувати характеристики післяперебудовного устаткування на собі. Проте близько п'яти десятків народних обранців встигли оновити свої місця в парламенті ще до перестановки крісел. І до осені їх може стати значно більше.

Учора поблизу села Ціпки Гадяцького району вже п'яту добу палала газова свердловина №111 управління «Полтавагазвидобування» добовою продуктивністю 160 тисяч кубометрів газу. Стовп полум'я висотою до двадцяти і діаметром до десяти метрів, за даними управління з питань надзвичайних ситуацій Полтавської облдержадміністрації, здійнявся тут 22 квітня о пів на першу годину ночі. Тож підготовчі роботи до ліквідації масштабної пожежі розпочалися вранці.

1 Травня – це, як відомо, День солідарності трудящих. Саме тому продовження протестного марафону під назвою «Так — добробуту! Ні — диктатурі!» «Наша Україна» вирішила приурочити до цієї дати. За словами керівника акції, народного депутата Тараса Стецьківа, перший день травня «асоціюється в українців із захистом соціальних прав та інтересів громадян». А захищати таки треба, поки ще є що. З 29 по 31 березня «НУ» вже проводила в рамках марафону пікетування Кабінету Міністрів, однак уряд, схоже, й не почухався, аби повернути народові приховані в бюджеті кошти (як стверджують «наші українці», це 10 мільярдів гривень). Тож «ющенківці» знову виведуть народ на вулиці під гаслами «Досить обдирати народ!», «Янукович, поверни народу 10 мільярдів», «Приховані у бюджеті 10 мільярдів — на зарплати і пенсії» тощо.

Дві слов'янські країни — Словенія і Словаччина — для решти світу подібні, немов сестри-близнюки. Обидві розташованi на півдні Європи, обидві здобули незалежність на початку 90-х років, обох нещодавно разом прийняли до НАТО і обидві разом приєднаються 1 травня до Європейського Союзу. І це ще не все — прапори двох країн майже цілком ідентичні. В обох випадках це біло-синьо-червоні триколори з такою самою послідовністю кольорів та так само розташованими великими національними гербами на них у формі щитів, які розміщені з лівого боку прапора. Зображення на гербах також схожі: у словаків — три сині гори у нижній частині герба з білим хрестом над ними на червоному тлі, у словенців — три білі гори з трьома жовтими зірками над ними на синьому тлі.

Із 192 ціл­ком ро­бо­чих цук­ро­вих за­во­дів, які пра­цю­ва­ли ще кіль­ка ро­ків то­му, сьо­год­ні в Ук­ра­ї­ні за­ли­ши­ло­ся 140. «34 під­п­ри­єм­с­т­ва вже де­мон­то­ва­ні», — кон­с­та­ту­вав на прес-кон­фе­рен­ції у п'ят­ни­цю Єв­ген Лав­ров, го­ло­ва Дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту про­до­воль­с­т­ва Мі­наг­ро­по­лі­ти­ки. Ще близь­ко 20 за­во­дів, за йо­го сло­ва­ми, влас­ни­ки са­ме за­раз ак­тив­но рі­жуть і зда­ють на ме­та­лоб­рухт. А це оз­на­чає, що у по­над 50 тра­ди­цій­но «со­лод­ких» міс­теч­ках Ук­ра­ї­ни цук­ро­ва­ри з ді­да-пра­ді­да за­ли­ши­ли­ся не прос­то без ро­бо­ти, а й без теп­ла, світ­ла, шкіл і са­доч­ків, сло­вом, без жод­них за­со­бів для іс­ну­ван­ня, ад­же сис­те­ма пра­цю­ва­ла так, що жит­тя міс­це­вих меш­кан­ців пов­ніс­тю за­ле­жа­ло від ро­бо­ти бу­ря­ко­пе­ре­роб­но­го за­во­ду.

Чи полягає повага до читача у тому, щоб, не залишаючи його на самоті з його питаннями, розтлумачити відразу, з перших рядків, хто такий був Сергій Набока? Чи, навпаки, це було б приниженням рівня його поінформованості? Бо насправді навряд чи той, хто взагалі бере до рук газету, ніколи не чув про Набоку. Мені, приміром, хотілося б почати не зі стандартних, як надгробок на цвинтарі, слів про те, що такого-то числа і такого-то місяця Набоці виповнилося б стільки-то років. Звісно, подібне тло вимагають закони жанру... Але набагато яскравіше малюють Сергія не така ось життєва арифметика, а розповідь його матері — Катерини Зеленської (сьогоднішньої гості «УМ») — про те, як вона, приходячи на синову могилу, застає там свіжі квіти... Ось так: мати йде до сина і бачить, що втрата його болить не лише їй одній. Іще хтось пам'ятає, знає, дбає... Хто? На могилі не лежать вінки від «партії та уряду», там просто посаджені ранні весняні квіти, там догорають квітом снопи гвоздик... Хай твоя ліва рука не відає, що робить права... То чи треба ще довго теревенити на тему, ким був Сергій Набока? Він був людиною, яку пам'ятають після його смерті.

Виявляється, у губернатора Каліфорнії, голлівудського актора Арнольда Шварценеггера однакові смаки з... тренером футбольної збірної України, народним депутатом Олег Блохіним. Ідеться про їхнє захоплення джипами «Хаммер», що більше схожі на танки, аніж на машини. І в обох через це проблеми. Але Шварц, на відміну від Блохи, в аварії на «Хаммерах» не потрапляє й «Таврії» в паркани не втрамбовує. Просто під час передвиборчої кампанії майбутній губернатор усіляко підкреслював свою прихильність до ідей екології та захисту навколишнього середовища, на що незмінно отримував і отримує іронічні уколи від «зелених»: природоохоронці нагадують Термінатору про його захоплення ненажерливими позашляховиками, котрі неабияк забруднюють атмосферу. Тож тепер Арні оголосив про свій намір... перевести один зі своїх шести джипів на екологічно чисте пальне — водень.

Здавалося, як ніколи раніше, казково і щедро цвіли-пінилися наші сади. В ті останні вихідні квітня 86-го ми милувалися цим дивом, їхали з дітьми на дачі й городи, на «маївку» до лісу і не здогадувалися, що саме в ці дні вже зробили крок у вічність перші шестеро молодих київських пожежників, які буквально своїми тілами захищали нас, що вже 2-го травня був сформований зведений загін пожежної охорони області, якому належало проводити складні роботи з дезактивації техніки, яка працювала в зоні, відкачувати воду з-під зруйнованого реактора. Ми ще не відали, що десятки, сотні, тисячі людей вже гасили Чорнобиль власним життям, що ланка, очолювана тоді капітаном внутрішньої служби Анатолієм Івановичем Григоренком — першою з чернігівських — уже виконувала спеціальне завдання в зоні четвертого реактора, змиваючи з його даху смертоносні графітові уламки.

Промайнув XIV Міжнародний фестиваль «Музичні прем'єри сезону», який залишив після себе не лише приємні спогади та враження, а й низку питань. Наприклад, чому в програмі одного з найрезонансніших проектів — «Жінки в музиці», що проходив у рамках цього фестивалю, не фігурувало ім'я Алли Загайкевич? Адже творчість цієї композиторки, відомої багатьом прихильникам сучасної музики по фільму «Мамай» і вражаючим електроакустичним експериментам, заслуговує на особливу увагу. Чи це була політика організаторів, чи власна позиція автора? На це та низку інших питань відповіла сама Алла Загайкевич.