Володимир Мартинчук — батько, якому можуть позаздрити більшість українських чоловіків, адже у нього народилося четверо дітей. Він супербатько, адже він батько трійні прекрасних дівчаток, яких назвали Вірою, Надією та Любов'ю. Проте не все у його житті складалося гладко. Після важких пологів його дружина померла, залишивши йому на виховання чотирьох дітей.
Володимир Мартинчук торік став лауреатом Всеукраїнської премії «Гордість країни» у номінації «Сімейна історія». А нещодавно переміг у всеукраїнському конкурсі з відбору факелоносців «Хто тебе надихає?» для участі в естафеті олімпійського вогню від компанії «Кока-Кола».

Два місяці тому Папа Римський призначив нового апостольського нунція для України. Ним став словенець Іван Юркович, який до цього був папським нунцієм у Білорусі. У свої 52 роки архієпископ Корбавії вже має значний дипломатичний досвід. Він виконував дипломатичну місію при Папських представництвах у таких різних країнах світу, як Корея, Колумбія, Російська Федерація. Володіє сімома іноземними мовами.

Проблема реконструкції знаменитих «хрущовок» є актуальною, вважай, для кожного великого міста. Дніпропетровськ теж не є винятком. А от підійти до проблеми тут вирішили справді нетрадиційно.

Саме вони стали переможцями першого етапу міського конкурсу на створення аромату «Одеса», впевнено обійшовши маститих суперників. Один із парфумів стане «обличчям» ароматичного фонтану, який відкриється 2 вересня — на день народження Одеси. Нагадаю, що незвичайний подарунок до 210-ї річниці міста почали готувати ще навесні. Два місяці тому Музей імені Пушкіна став справжньою лабораторією з виготовлення парфумів. Сім команд намагалися винайти приємний запах під керівництвом французького парфумера Крістофа Лакарена. Результати триденної роботи учасників були закорковані й визрівали протягом місяця. Потому парфуми були представлені на суд журі. Представник одеського ресторану, директор Літературного музею, завкафедрою французької мови, начальник міського управління культури, представниця грецької діаспори, президент Всесвітнього клубу одеситів, художниця, скульптор і співачка довго вибирали два найкращі запахи з усіх представлених. Як не дивно, ані команда парфум-салону «Жан», ані працівники бутіку «Мадам де Голль» не спромоглися створити такі ж гарні аромати, як дівчата з Одеського національного університету та студент Одеської академії будівництва та архітектури. Парфуми молодих експериментаторів виявилися найоригінальнішими.

Поки цьогорічний червень пропонує донеччанам більше можливостей «скупатися» під зливою, ніж у якійсь із міських водойм. Хоча нещодавно, як і було обіцяно напередодні, відбулося своєрідне відкриття реконструйованої пляжної зони на березі Кальміуського водосховища. Саме з цією метою міський голова Олександр Лук'янченко навіть провів тут виїзну прес-конференцію.

Один із найпопулярніших українських телеканалів уже кілька місяців поспіль готує для своїх глядачів грандіозний проект: незабаром кожен українець, у «ящику» якого «живе» «Студія «1+1», матиме нагоду спостерігати за напруженою боротьбою учасників української версії неймовірно популярної в Європі гри «Форт Буайяр». Численні рекламні матеріали, які дедалі частіше з'являються у пресі, так активно розхвалюють майбутню передачу, що про участь у боротьбі за золото «Форту» вже мріють навіть ті, хто раніше про таке шоу нічого не чув. Недарма ж у київському Гідропарку, де поблизу розважального комплексу «Сан-Сіті» проводилися відбіркові змагання за право поїхати до закинутого французького замку на воді, від напливу бажаючих не було де яблуку впасти. Ще б пак, адже, як стверджують газети, участь у грі може взяти «і персона публічна, і простий смертний». Словом, проект демократичний, універсальний і взагалі, спасибі «Студії «1+1» за це дороге й «благородне» (за словами генерального директора «плюсів» Володимира Оселедчика) шоу. Однак, як виявилося, насправді демократія панам із «плюсів» тільки сниться. І якщо прості смертні, можливо, й справді зможуть позмагатися за ключі від схрону з золотом, то для людей «публічних» вхід у «Форт Буайяр» може виявитися закритим. Не для всіх, звісно, а тільки для тих, у кого «неправильні» прізвища. Такі, наприклад, як Ющенко...

«Реформаторський» день Верховної Ради виявився важким. Щоправда, не так для парламенту, як для його спікера, якому знову довелося проводити голосування в обстановці повної блокади, під ревіння опозиційних дудок і обурене тупотіння противників політреформи.

Згідно з ухваленим позавчора Верховною Радою Законом «Про внесення змін до Закону України «Про чисельність Збройних сил України на 2000—2005 роки», серед усіх армійських скорочень планується, зокрема, зменшити на три з половиною тисячі осіб набір у вищі військові навчальні заклади. Скандал вибухнув несподівано для всіх. Як писала «УМ», у вівторок просто посеред іспиту абітурієнтів Київського військового ліцею ім. Богуна «ощасливили» новиною — навчання не буде, можете забирати документи. Можна уявити, що відчули в той момент хлопці, які проходили огляд на фізичну придатність і були у відповідному «екіпіруванні»: спочатку навіть подумали, що це зйомки жартівливої програми «Прихована камера». Батьки, які чекали на своїх чад під стінами закладу, відразу ринулися в бій (благо, що навчені, адже багато абітурієнтів походять з військових родин): скликали ЗМІ й заблокували насичений рух по бульвару Лесі Українки. Така акція змусила підтягнутися до ліцею представників Міністерства оборони, які пояснили, що заклад не закривають, а просто переводять у місто Боярка, а тут буде розміщено Генеральний штаб Збройних сил України, який наразі вживається разом з апаратом Міноборони на Повітрофлотському проспекті. Проте усім бажаючим порекомендували подати документи до інших ліцеїв. Пропозиція непопулярна, оскільки більшість курсантів ліцею ім. Богуна — кияни або вихідці з області, тому їх не приваблює перспектива перекочувати зі столиці в область. А боярський ліцей зможе прийняти учнів лише за рік.

Понад тридцять літ тому, в 71-му, на такому самому фестивалі у Москві показали фільм Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою». Розподіл призів тоді проводили на Старій площі, в ЦК КПРС, й українській стрічці нічого не світило. Одначе міжнародне журі виявило строптивість і присудило «Білому птахові» Золотий приз. Одну з головних ролей у тому фільмі зіграв львівський актор Богдан Ступка, доти мало кому відомий. З тих пір його слава злетіла високо, він є своєрідною візиткою вітчизняної акторської школи. І ось тепер...

Підсумки минулого року мимоволі збурили уяву. На Дніпропетровщині офіційно задекларували свої понадмільйонні доходи відразу 37 чоловік. З огляду на те, що позаторік таких нараховувалося лише чотирнадцятеро, а 2001 року — і взагалі семеро, цю інформацію сприйняли мало не за сенсацію. Мовляв, наше життя чимдалі стає кращим і веселішим. Щоправда, податківці цей запал тут же вгамували: на їх переконання, понадмільйонні доходи люди отримували не від заробітної плати, а від власності, яку здавали в оренду, або ж від продажу акцій. І хоч про подібне можна говорити хіба що на рівні гіпотези, бо така інформація є конфіденційною, вочевидь, ідеться не про простолюдинів, котрі свій перший мільйон заробили завдяки самовідданій праці на благо суспільства. Навіть штамп радянських часів щодо «країни рівних можливостей» стосовно нинішньої України сприймається, швидше, за анекдот. Мовляв, знаємо ми, як та власність потрапляла до рук обраних, які тепер навіть свої мільйони не вважають за потрібне приховувати.
Лише зі статистичних даних податківців тут можна почерпнути вельми красномовний харч для роздумів.