Володимир Мартинчук: Дві мої мрії — познайомитись з Андрієм Шевченком та пробігти з олімпійським факелом — уже здійснились!

      Володимир Мартинчук — батько, якому можуть позаздрити більшість українських чоловіків, адже у нього народилося четверо дітей. Він супербатько, адже він батько трійні прекрасних дівчаток, яких назвали Вірою, Надією та Любов'ю. Проте не все у його житті складалося гладко. Після важких пологів його дружина померла, залишивши йому на виховання чотирьох дітей.

      Володимир Мартинчук торік став лауреатом Всеукраїнської премії «Гордість країни» у номінації «Сімейна історія». А нещодавно переміг у всеукраїнському конкурсі з відбору факелоносців «Хто тебе надихає?» для участі в естафеті олімпійського вогню від компанії «Кока-Кола».

      — Володимире, що ви відчували, коли дізналися, що стали батьком трійняток?

      — Перед пологами ми з дружиною були впевнені, що у нас народяться двоє хлопчиків. Принаймні так казали лікарі. Проте Бог подарував нам дівчаток. Я знав, що дружині доведеться пережити важку операцію, адже діти мали б народитися здоровими. Аж ось раптом до мене вийшла медсестра і мовила: «У вас двоє дівчат!». Я був трохи схвильований, адже такою звісткою вона мене просто здивувала. А ще через кілька хвилин мені повідомили, що у мене трійня. Потім я довго не міг отямитися від щастя! Адже трійнята — це велика рідкість! Потім з'ясувалося, що мої діти повністю здорові і такої повноцінної трійні не було у Рівному понад 10 років!

      — На жаль, ваша дружина не зможе порадіти разом з вами.

      — Так, моя дружина не зможе виховати своїх дітей. Після пологів вона ще 89 днів перебувала без свідомості й померла. Мені було дуже прикро, що мої діти не знатимуть, що таке любов матері. Моїй старшій доньці тоді було лише 3,5 роки. Тобто фактично я залишився один із чотирма малими дітьми. Мені було дуже сутужно, адже в першу чергу необхідно було вирішити квартирне питання. Нам допоміг Валентин Крока, який на той час був першим заступником голови Рівненської облдержадміністрації. Валентин Іванович, попри існуючі державні перепони, зумів «вибити» для нас квартиру. І знаєте, він є справжнім другом для моїх дочок, недарма ж на його робочому столі стоїть фотографія моїх дівчаток у народних українських костюмах.

      — Чи залишалося у вашому житті місце для мрії?

      — Ви знаєте, дві мої мрії вже здійснилися! Не так давно я поїхав до Італії на зустріч із найкращим українським футболістом Андрієм Шевченком! Я палкий уболівальник футболу, ви не уявляєте, які емоції я пережив! Він виявився дуже привітним і порядним, ми розмовляли, він поцікавився життям моїх дівчаток і подарував на згадку футболку зі своїм підписом. Цю зустріч я ніколи не забуду!

      — Ви стали переможцем всеукраїнського конкурсу «Хто тебе надихає?». З якими почуттями ви сприйняли звістку про перемогу?

      — До участі в естафеті олімпійського вогню мене номінували мої друзі, які знають, наскільки серйозно я ставлюся до спорту. Для мене участь в олімпійський естафеті — це велика честь!