Людина може спокійнісінько пройти свій земний відрізок часу, так і не збагнувши до кінця, навіщо подібна нагода їй трапилася взагалі. Але, мабуть, і найпрагматичніший із прагматиків бодай раз у своєму житті завмирав перед нетутешньою красою зоряного неба. Усе земне на його тлі маліє до дріб'язку, і треба, очевидно, бути аж надто закостенілим матеріалістом, аби не розгледіти у цьому факті для себе глибокий зміст. Проте як би людство впродовж багатьох віків не напружувало свої могутні мізки, таємниця небесного купола Землі так i залишається до кінця не розкритою. Розмова з директором Харківського планетарію, астрофізиком Галиною Железняк, — тому ще один доказ.

Цим селом володіли королева Бона й Андрій Курбський, який утік аж на Волинь від гніву царя Івана Грозного. Належало воно і православному князю Сангушку, за часів володарювання якого (перша половина XV ст.) було збудовано церкву Преображення Господнього (храм є пам'яткою архітектури). Чим ще знамените Нуйно? Приміський потяг Камінь-Каширський — Ковель робить тут аж дві зупинки, бо село простяглося на шість кілометрів. Автобуси й маршрутки втомлюються зупинятися на всіх зупинках. А ще звідси вийшло чимало відомих на Волині юристів і міліціонерів, тому й називають Нуйно інколи селом «ментів».
Походження назви села трактують по-різному: колись тут були непрохідні болота, й чумаки, їдучи в Крим по сіль, чи то дивуючись побаченому, чи то поганяючи своїх волів, вигукували: «Ну!» і «Но!». Як би там не було, поселилися пращури нуйнівців на хуторах між цих боліт, і виросло Нуйно. Це вже після 1945-го, коли почалася колективізація, позганяли нуйнівців силоміць із їхніх хуторів і заселили вони село, найдовша вулиця якого сягає тепер 6 кілометрів. А так — звичайнісіньке поліське село, якому пощастило трохи більше, ніж іншим, бо притулилося неподалік райцентру і поближче до цивілізації. Саме тоді, у 50-ті, відійшла назавжди в минуле знаменита нуйнівська «гірка»...

У понеділок у програмі великого конкурсу показали фільм «Національна бомба» (спільне виробництво Азербайджану та Росії). Ще до початку фестивалю навколо цієї стрічки виникло деяке напруження. Артдиректор та голова відбірної комісії, відомий кінознавець Кирило Разлогов в інтерв'ю газеті «Вечерняя Москва» сказав, що цей фільм було включено в конкурс проти волі відбірників. Одначе дирекція фесту дуже хотіла мати хоча б один витвір із теренів СНД (до речі, шукали й в Україні, це правда) і наполягла на своєму. Відтак картину очікували з насторогою: «бомба» могла рвонути.

Пляшкова пошта нашого кіно, останній із могікан — так називають сьогодні камерний кіновідеофестиваль «Відкрита ніч». Не в зручних апартаментах із величезним екраном, а, як завжди, вночі на оглядовому майданчику «Панорама» над Андріївським узвозом, він збирає переважно студентську молодь.

Головний тренер збірної Хорватії Отто Барич, який щойно відсвяткував 71-річчя, після нічиєї з чемпіонами Європи звинуватив суддів у допомозі «сильним світу сього» (гол Трезеге у ворота «картатих» справді доволі спірний) і збирався дати бій іще одному фавориту Євро-2004 — збірній Англії. І вже на 5-й хвилині матчу Хорватія — Англія Ніко Ковач виявився найспритнішим біля воріт родоначальників футболу, відкривши рахунок у зустрічі. Понад півгодини балканці подумки були у чвертьфіналі, поки все стало на свої місця. У принципі, хід поєдинку змалювати неважко: англійці проводили масовані атаки, причому діяли доволі різноманітно, розгортаючи наступ і через центр, і через фланги, і використовуючи дальні закиди на Оуена й Руні. Особливою активністю відрізнявся Пол Скоулз, який уже на 9-й хвилині міг встановити рівновагу. Нарешті наприкінці тайму чергова комбінація британців завершилася ударом манкуніанця головою в порожні ворота (до речі, Скоулз перед цим не забивав за збірну понад три роки), а в доданий час перед перервою влучним потужним ударом відзначився вундеркінд із «Евертона» Уейн Руні.

Жоден із колишніх тренерів львівських «Карпат», які за підсумками 13-го чемпіонату залишають вищу лігу, не буде надалі працювати в командi. Хто прийде на тренерський місток після відставки Маркевича і Дячука-Ставицького, український це буде фахівець чи іноземний, стане відомо 10 липня. Але він має бути насамперед професіоналом. Про це заявив почесний президент ФК «Карпати», народний депутат Петро Димінський на підсумковій прес-конференції.

Наскільки неможливо зобразити столицю Англії без відомої вежі Біг Бен, так неймовірно важко уявити Уїмблдонський тенісний турнір без дощу. Уже в перший день третього в цьому році змагання із серії «Великого шолома» початок матчів було відкладено через примхи погоди, але після паузи тенісисти таки вийшли на корти. На жаль, уже в першому колі зачохлила ракетку українка Юлія Бейгельзiмер, яка «без питань» поступилася росіянці Марії Шараповій, «сіяній» у Лондоні під високим 13-м номером, — 2:6, 1:6.

Що може бути приємніше за яскраву палітру літнього базару: ніжна зелень малесеньких кабачків, чепурненькі головки білокачанної, смарагдові кульки брюссельської та біла піна цвітної капусти, зелене море трав, тугенькі помідори, пухирчаті огірочки. Навіть ліниві газдині не втримаються, щоб не зготувати бодай салатик з цього овочевого розмаїття. Проте є чимало зовсім простеньких у приготуванні, але дуже смачних страв з молодих овочів.

Відомо, що мистецтвом приготування пива володіли ще давні єгиптяни, які приписували винахід напоїв із хмелю та ячмiнного солоду богу Озірісу. А в Київській Русі, яка славилася своїми броварями, пиво вважали княжим напоєм. Особливо його любив Володимир Великий, який сам володiв технологією виробництва, а відтак, зі знанням справи у договорі з болгарами в 985 році додавав: «Хай тоді не буде між нами миру, коли камінь стане плавати, а хміль — тонути».