«Хтось мріє стати політиком, хтось — співаком. А я все життя мріяв мати багато дітей, — каже керівник потужної агрофірми «Сквира», господар лісів, полів, молочного і цукрового заводів та сотень одиниць усілякої «хитрої» сільськогосподарської техніки Іван Суслов. — Сказав дружині, що братиму сиріт, вона погодилася. Я їй спочатку не розповідав, що для цього планую побудувати будинок у Буках. Привіз її, коли вже все було готове: «Тепер ти тут хазяйка. Моя турбота — щоб були хліб і сіль, а твоя — давати материнське тепло». Так у селі Буки поблизу містечка Сквира на Київщині з'явився Центр розвитку дитини «7».Тут дітям не кажуть, що це все для них роблять батьки Суслови. Кажуть, що це — Українська держава. «Щоб діти виростали справжніми українцями, щоб їх не можна було купити за 100 доларів, щоб вони свою державу любили не тільки до глибини душі, а й до глибини власної кишені», — пояснює Іван Миколайович.

«Кинути курити — найпростіша річ у світі, — казав відомий письменник та завзятий курець Марк Твен. — Я сам робив це тисячі разів». У Київському міському центрі здоров'я кажуть, що з першого разу відмовитись від паління вдається не всім. Та якщо ви все ж прагнете звільнитись від шкідливої звички, не впадайте у відчай від першої ж поразки.

Теза про те, що «Донбас порожняк не жене», зважаючи на кризи, які нам перманентно дарує уряд Віктора Януковича, зараз підлягає серйозним сумнівам. Але для донбаської влади вищезгаданий вислів став гаслом, яким вона пишається, і тому, вочевидь, не любить, коли «порожняк женуть на Донбас». Особливо, якщо це має вигляд неприємних для Януковича повідомлень про його урядову діяльність.

Про це українці Іван Сощенко та Микола Мазуренко заявили Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини Ніні Карпачовій, повідомляє УНІАН. У прес-службі Комітету ВР України з прав людини таку інформацію підтвердили, втім, як саме знущалися над українськими в'язнями в Іраку, поки що не повідомляється. Водночас відомо, що сама Ніна Карпачова вже навідувалася до потерпілих у столичне СІЗО № 13, що на Лук'янівці. Там вони перебувають після екстрадиції з Іраку 17 червня цього року.

Позавчора новим генеральним секретарем Ради Європи обрано 64-річного представника Лейбористської партії Великої Британії Террі Девіса. За його кандидатуру вже в першому турі проголосували 157 iз 299 членів Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) з 45 країн, які брали участь у голосуванні. Двоє його суперників, теперішній голова Ради Європи австрієць Вальтер Швіммер та міністр закордонних справ Естонії Крістіна Оюланд, набрали, відповідно, 91 і 51 голос. Новий генсек приступить до виконання своїх обов'язків 1 вересня цього року і обійматиме цю посаду впродовж наступних п'яти років.

Своє вчорашнє політреформне засідання Верховна Рада розпочала із заслуховування заяв. Однією з них була вимога соціалістів заслухати у парламенті керівництва «силовиків», а також виступ Григорія Омельченка щодо «справи Гонгадзе». Лунали навіть пропозиції викликати на депутатський «допит» Святослава Піскуна, якого відставили з посади Генпрокурора після кількох сміливих кроків назустріч остаточному розслідуванню справи, якої панічно боїться українська влада. «Уже не тільки на підставі плівок Миколи Мельниченка, а й на підставі показань свідків і виконавців винуватими у знищенні журналіста називають Президента України і тодішнього міністра [внутрішніх справ] Кравченка», — наголосив депутат-соціаліст Іван Бокий, маючи на увазі публікацію британської газети «Індепендент» з цитуванням протоколів допитів у «справі Гонгадзе». Наразі пропозиції соціалістів, як і решти опозиції, залишаються непочутими керівництвом парламенту та країни.

Якби ви знали, скільки літературного матеріалу для майбутніх безсмертних поем та вистав ховається під архівним пилом. Шекспірівські пристрасті! Кохання і смерть, підступність та зрада... Ні, не рідній радянській батьківщині, а чисто по-шекспірівськи: дружині або чоловікові. Одна біда: Шекспір чомусь писав про королів та принців. Іноді, щоправда, опускався до «пересічної» аристократії. Тому важко уявити, як, скажімо, Дездемона загортає у позавчорашню «Правду» ковбасу із цибулею на тормозок і чимчикує по полю до шахтного шурфа на чергування. Легше побачити Отелло в шахті: там із вибоїв після зміни усі вилазять такими маврами... От тільки б не перелякався уславлений венеціанський кондотьєр видовища палаючих на лобах коногонок. Міг би подумати, що то його якісь циклопи заскочили...

Васіль БИКАВ (Василь Биков) поза сумнівом є одним із найбільших письменників і мислителів сусідньої Білорусі. 19 червня білоруська (й не тільки) громадськість у всьому світі відзначала 80-ліття з дня народження Васіля Володимировича. А 23 червня сумна дата — рік, як Васіля Бикава не стало. Незадовго до своєї смерті письменник повернувся у рідний край з Чехії, де проживав останнім часом, повернувся, щоб залишитись зі своїм народом назавжди.

Останніми книгами Васіля Бикава були збірка «Пахаджане» (1999 р.), до якої увійшло два десятки «приповісток» — невеликих, мудрих і дотепних притч, своєрідних казок для дорослих; а також книга його спогадів «Довга дорога додому» (2003 р.) — гірка й сумна сповідь чесного чоловіка, якому випало жити у важкі й криваві часи. Однією з суттєвих деталей мемуарів видається та, що білоруський класик фактично не мав офіційної освіти — незакінчений художній технікум іще перед війною, та різні офіцерські курси, яких серйозно сприймати не хочеться. Але цей факт є і зайвим доказом могутності людського інтелекту, здатного шляхом самоосвіти піднятися до найвищих рівнів самоосмислення й осмислення дійсності.

Приповістка «Носороги йдуть» зі збірки «Пахаджане» (як і решта творів з цієї книги) відзначається компактним і ощадливим рівнем письма, а також істинами, важливими у пострадянський час не тільки для народу Білорусі. Думається, український читач також зрозуміє цей текст, оцінить образи і стиль, збагне його внутрішній зміст. І над рядками тексту іще раз пригадає собі славного, доброго й мудрого чоловіка на ім'я Васіль Бикав. Вічна йому пам'ять.

Нарешті в Україні почалася битва за глядачів у кінотеатрах — конкуренція. Вже найближчим часом приємний результат цих змагань відчують на собі й самі глядачі. А йдеться ось про що: після того, як кінотеатр «Україна» переманив у «Жовтня» показ скандинавських фільмів, дирекція останнього забила на сполох: чим ми гірші за інших? І оголосила, що з 28 червня по 2 липня в «Жовтні» пройде «Фестиваль корейського кіно». А вхід на сеанси першого та другого липня для всіх... безкоштовний! На жаль, ми не зможемо побачити фільми, які вважаються зараз найкращими в Кореї та за її межами, — за участю популярного актора Кім Че Дука. Найкращі речі коштують найдорожче. Але те, що є, теж не абищо. Наприклад, комедія «Дивакувате дівча» Квак Дже Йонга отримала безліч нагород на фестивалях державного рівня, а на 22-му кінофестивалі у Гонконзі «Дивакувате дівча» визнали кращою серед усіх азіатських стрічок. Трилер «Звільни мене» (реж. Янг Юн Хо) «пограбував» усі вітчизняні конкурси, забравши безліч премій на кращу операторську роботу та спецефекти. Драма «Подарунок» (реж. О Гі Хван) теж не пасла задніх і має найбільші касові збори в корейських кінотеатрах, це притому, що кожного року в Кореї випускають понад сімдесят фільмів, і всі вони шалено конкурують між собою за місце в прокаті.