На Харківщині підлітки знову влаштували побиття цвинтарних пам'ятників. Цього разу ідея розважитися в такий спосіб спала на думку старшокласнику села Савенці Балаклеївського району. Правоохоронці хуліганів знайшли досить швидко, але так і не отримали від них конкретного пояснення причини неадекватного вчинку. За словами хлопців, їм просто сподобалося, як гупають об землю падаючі обеліски.
Непрогнозовано завершилася комерційна поїздка до Запоріжжя кількох підприємців із Краснодона. Луганчани спеціалізуються на гуртовій торгівлі продуктами харчування, і запоріжці звабили їх вигідною пропозицією: міняємо цукор на борошно. Отже, домовилися про місце і годину зустрічі.
Діти завжди з нетерпінням чекають на подарунки, і ми, дорослі, маємо виправдовувати їх сподівання, особливо якщо це діти-сироти, позбавлені сімейного тепла. У перші дні літа до столичних дитячих будинків та спеціалізованих шкіл-інтернатів для дітей-інвалідів завітало справжнє свято: з веселими клоунами, чарівниками-фокусниками та, звичайно ж, із подарунками.
У селі Плехтіївка Ріпкинського району на Чернігівщині тепер залишилося лише двоє мешканців: ще недавно їх було троє. Внаслідок пожежі у власному будинку загинув 75-річний господар. Чоловік після смерті дружини вже рік проживав самотньо, зловживав спиртними напоями і пенсію зазвичай пропивав із чоловіком сестри, мешканцем сусіднього села, який доглядав за ним. Того дня чоловіки у сусідній Задеріївці купили продукти і горілку. Після обіду з чаркою родич господаря поїхав додому.
Екологи регіону б'ють тривогу з приводу небувалого нашестя на південні райони дуже небезпечних для лісу шкідників — нічних метеликів золотогузів. Узагалі для західних областей України ці комахи нехарактерні, бо їм потрібен значно тепліший і сухіший клімат. Але останніх два роки літо на Тернопільщині видавалось дуже спекотним, от вони масово й розплодилися, «захопивши» понад 30 тисяч гектарів лісових масивів, немала частина яких належить до цінних заказників.
День журналіста в Україні фактично збігся з днем початку чергової розправи над словом правди. У неділю, 6 червня, на Хрещатику чекали «офіційного» вечірнього рок- і поп-концерту в рамках програми «Золоте перо», перед тим цілий день навпроти Спілки журналістів на очах у перехожих видавали «Живу газету» переслідувані в судах представники «УМ», «Української правди» та «Львівської газети». А вже сьогодні о 14.00 у Шевченківському райсуді має відбутися перше засідання у справі за позовом двох маріонеток Банкової до «України молодої». Їхня мета – не просто відшкодувати по 10 тисяч гривень за не знати яку образу честі й гідності, а й накласти арешт на рахунки та майно «УМ».
За кілька днів буде знята заборона на риболовлю, що діяла на період нересту. Втім дехто ласував рибкою і під час «табу», що засвідчили результати рибінспекторських рейдів. На Прикарпатті, приміром, під час нересту найбільше «насолили» рибному царству батюшка, силовики та «галицькі» професіонали.
Чимало українських ЗМІ коротко повідомили про затримання під час цьогорічного нересту на Дністрі, неподалік селища Єзупіль Тисменицького району Івано-Франківщини, з електровудочкою та 120 кілограмами незаконно виловленої риби не просто браконьєра, а священнослужителя, настоятеля храму одного з прибережних сіл. Читачі «України молодої» зі стажем, напевне, пам'ятають детальну розповідь про цього горе-рибалку духовного сану, опубліковану 13 липня 2000 року під заголовком «У попа під рясою було ще місце для електровудочки». Відтоді минуло майже чотири роки, однак грішний від клобука до сандалів душпастир не тільки не покаявся, а й поставив браконьєрський промисел на конвеєр, перетворюючи замучену струмом рибу на золоту рибку. У ході слідства, як повідомили в прокуратурі області, з'ясувалося, що священик, котрий виправдовував свої аморальні дії матеріальною скрутою сім'ї, насправді має сучасне авто «Мерседес» і постачає на івано-франківські базари мало не половину риби, що там продається.
Як же схиблений на браконьєрстві слуга Божий ухитряється уникнути мирського і небесного покарання за діла свої нечестиві? Про це, а також про інші цьогорічні резонансні справи — наша розмова з начальником Івано-Франківської облдержрибінспекції Русланом Коцабою.
Минулого тижня фракції «Нашої України», БЮТі, Комуністичної та Соціалістичної партії вкотре зробили спробу заблокувати продаж найбільшого металургійного гіганта України — ВАТ «Криворіжсталь». Вкотре спроба виявилася невдалою. Бiльшiсть депутатiв навіть не вважали за потрібне виносити цю проблему на голосування. Отже, приватизації бути? До речі, учора добіг останній термін подання заявок на участь у конкурсі за право заволодіти 93,02 відсотками акцій (які поки що належать державі). Тепер долю промислового гіганта вирішуватимуть гроші: хто з учасників аукціону заплатить більше — тому й карти в руки. На аргумент голови парламентської комісiї з питань приватизації Валентини Семенюк стосовно того, що зараз комбінат працює на благо Вітчизни, голова Фонду державного майна Михайло Чечетов твердо апелював тим, що гарно працювати в нашій країні — економічно недоцільно. «Я кажу, Валентино Петрівно, в СРСР усі підприємства були прибутковими, але економіка, що базувалася на державній власності, була неконкурентоздатною ринковій, тому ми програли головну битву ринковій економіці», — зауважував він пiд час дискусії на «5 каналі». Отже, виходить, аби підприємство працювало прибутково (лише невідомо для кого саме), його, виявляється, необхідно продати з молотка.
Біда «Дніпра», найвідомішого та найавторитетнішого видавництва в Україні, — у його територіальній привабливості. Центр Києва, вулиця Володимирська, метро «Золоті ворота» — чим не місце для успішного бізнесу? Перший прецедент стався п'ять років тому, коли тодішній директор видавництва погодився віддати в оренду частину приміщення. Начебто вирішальною ланкою цього рішення була обіцянка одного столичного високопосадовця зробити там кафе для творчої інтелігенції. Ну а той факт, що співвласницею об'єднання «Пегас плюс», яке орендувало квадратні метри видавництва, була донька тодішнього керівника «Дніпра», — це так, просто збіг... Відповідне рішення Київради було ухвалене дуже швидко, всього лише за три дні. Далі цю площу хутенько приватизували, і — пішло-поїхало... Заклад харчування, який зовсім не нагадував, зокрема і цінами, кафе для творчої інтелiгенції, запрацював на повну потужність. А «Дніпро», що не змогло протистояти навалі не останніх у місті та країні людей, почало стрімко втрачати свої метри. Рік тому видавництво втратило свою книгарню, останнє «обрізання» сталося у травні цього року. «Дніпро», площа якого до 1999 року становила понад 1700 «квадратів», сьогодні має всього лише 500 квадратних метрів. З цього приводу Юрій Покальчук навіть згадав відоме оповідання Хуліо Кортасара «Захоплений дім», в якому одне подружжя пустило до себе на постій молодих людей, а ті згодом так освоїлися у квартирі, що якось ненав'язливо витіснили господарів у кухню, потім у сіни, а там і до вулиці недалеко...
Київський Палац спорту минулого уїк-енду перетворився на центр світової художньої гімнастики. Незважаючи на те, що проходив «лише» чемпіонат Європи, саме в столиці України зiбралися головні претендентки на нагороди афінської Олімпіади, яка стартує трохи більше, ніж за два місяці. Свою зверхність при незаангажованому як для «чужого поля» суддівстві довели росіянки, залишивши господарок максимум зі «сріблом». Хоча глядачів, незважаючи на недешеві квитки (20—50 гривень), на трибунах збиралося немало — близько 5 тисяч, переважала жіноча аудиторія, яка дуже емоційно реагувала на події на килимі, підтримуючи українок. Синьо-жовті прапори, транспаранти й «футбольні» дудки мали чинити психологічний тиск на гостей і допомагати своїм, але клас є клас. Тим паче що численна група підтримки — приблизно в 2-3 сотні глядачів — була в цьому «киплячому казані» й у російських грацій.
