Вважається, що дипломати — люди помірковані й неазартні, адже потреба продумувати кожен свій крок зовсім не поєднується зі, скажімо, походами до казино або грою на тоталізаторі. Та й президентам нібито розважатися таким чином не належить, адже, чого доброго, можна й країну програти. Далебі! Дипломати й президенти — теж люди, і їм часом теж кортить полоскотати нерви — якщо не високими ставками у грі в рулетку, то принаймні невинним парі. Так, як повноважному послу США в Литві Стівенові Маллу та литовському президентові Валдасу Адамкусу.

Поет, прозаїк, кінорежисер, актор і сценарист Микола Вінграновський, котрий нещодавно завершив свій земний шлях, був пронизливим ліриком, філософом земної і небесної гармоній. Народившись у південних українських степах, був помічений геніальним Олександром Довженком, учився в нього режисурі у Москві. Водночас писав вірші. Зіграв головну роль у фільмі за Довженковим сценарієм «Повість полум'яних літ», що мав світовий успіх. А за тим приїхав на роботу до Києва, на кіностудію...

Учорашнє ранкове засідання колегії судової палати з цивільних справ Верховного Суду України закінчилося вигуками «Слава Україні», «Слава Верховному Суду». Емоції українських письменників, які з осені минулого року борються за справедливість у вітчизняних судах, вихлюпнулися на повну силу, коли після наради головуючий на колегії Анатолій Ярема оголосив рішення: повернути касаційну скаргу голови НСПУ Володимира Яворівського на повторний розгляд до апеляційного суду міста Києва. І якщо учора судді весь час наголошували, що красномовство обурених літераторів і народних депутатів тут недоречне, бо суд розглядає питання не по суті, а по процедурі, то на повторному засіданні Апеляційного суду йтиметься якраз по суті — чи визнавати створену 29 жовтня минулого року 70 літераторами «нову спілку» і нового її голову Наталю Околітенко, чи кваліфікувати збори письменників-«меншовиків» у Пущі-Водиці як нелегітимні.

Мешканець Первомайська, що на Луганщині, 24-річний Сергій Шаров був пасажиром Ту-154, повідомила прес-служба українського МЗС. Наразі українські дипломати і родичі загиблого вирішують питання транспортування труни з тілом Сергія на батьківщину. Можливо, хтось iз його близьких відправиться в Росію, оскільки, як повідомляє офіційний сайт авіакомпанії «Сибір» (якій належав розбитий літак), у Москві та Ростові-на-Дону створені спеціальні штаби з роботи з родичами загиблих пасажирів та членів екіпажу. Вчора ввечері в Ростов мала прибути перша група із Сочі, за ними — група з Москви. Оперативний штаб «Сибіру» цілодобово діє у московському аеропорту «Домодєдово». Працівники компанії рекомендують мати при собі всі необхідні документи, що засвідчують родинні зв'язки із загиблим, та його фотографію для впізнання.

Духовний лідер іракських шиїтів великий аятола Алі аль-Сістані у середу несподівано повернувся на батьківщину з Лондона, де проходив курс лікування хвороби серця, та закликав своїх співвітчизників вирушити у марш на священне місто шиїтів Ен-Неджеф з метою покласти край кривавому військовому протистоянню між бойовиками радикального шиїтського лідера Муктади аль-Садра та іракськими урядовими й американськими підрозділами. Аль-Сістані сподівається, що втручання народу припинить кровопролиття та вбереже від руйнації головні святині шиїтів. Сам аль-Сістані провів ніч у місті Басра на півдні країни та вчора зранку вирушив до розташованого за 400 кілометрів Ен-Неджефа. Колона його автомобілів та автобуси з тисячами віруючих пересуваються під охороною іракської поліції та американських гелікоптерів. Тисячі шиїтів з інших куточків країни рухаються на Ен-Неджеф всіма можливими засобами пересування. Іракська поліція обстріляла одну з колон — двоє людей загинули. Аятола закликав тих своїх прихильників, які вже дісталися міста, не входити до нього, а брати Ен-Неджеф у кільце облоги.

44-річний мешканець Голлівуда Карлос Арредондо, костаріканець за походженням, після отримання позавчора повідомлення про смерть його 20-річного сина Александра, морського піхотинця, в боях у місті Ен-Неджеф вдався до акту самоспалення, повідомила вчора агенція «Ассошіейтед Пресс».

Словосполучення «опозиційна четвірка», яке ще кілька місяців тому звучало цілком природно й органічно, тепер здається далеким анахронізмом. Зрештою, навряд чи варто було сподіватися на те, що комуністи довго йтимуть пліч-о-пліч із «Нашою Україною» та Блоком Тимошенко — надто різні у них погляди на економіку, політику й навіть систему влади. Прикро, звісно, що до єдиної опозиційної коаліції так і не долучилися соціалісти, але це вже інша розмова. Йдеться-бо не про Олександра Мороза, а про ставлення до нього — здавалося б, близького партнера по «лівизні» — першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка.

Що менше часу залишається перебувати на своїй посаді нашому улюбленому президентові, то більшою сентиментальністю до дорогого Леоніда Даниловича проникаються так звані «носії адмінресурсу» — як на місцях, так і в центрі. Що поробиш — за довгі десять років життя з Кучмою якось уже до нього звикли, пригрілися... Так і хочеться зробити рідному гарантові щось приємне. Або принаймні вберегти від зайвих переживань, як це спробувала зробити харківська влада.

Цього разу в Харкові мовна карта на президентських виборах, схоже, не дотягне до статусу козирної. Днями представники політичних партій регіону спробували зробити розвідку боєм за «круглим столом», але, як не дивно, розійшлися, так і не здійнявши традиційну бурю у склянці.

Передвиборча кампанія без провокацій в Україні — все одно що борщ без буряка. А якщо йдеться про президентські вибори-2004, провокаційних несподіванок варто чекати на кожному кроці. Не уникнув «сюрпризу» й мер Києва, кандидат у президенти Олександр Омельченко.