Учора Апеляційний суд Києва виніс ухвалу, згідно з якою капітана судна «Навстар-1» Миколу Мазуренка і старшого помічника Івана Сощенка визнано винними у контрабанді нафтопродуктів в Іраку та засуджено до ув'язнення. Ця нашуміла історія, яка триває вже понад рік, встигла перерости в політичний скандал.

У гарячці виборчих перегонів уже якось і призабулася топ-тема, яка ще кілька місяців тому була основним джерелом політичних новин і суперечок. Йдеться про конституційну реформу, що не тільки нікуди не поділася, а й може відіграти визначальну роль у виборчій кампанії. Принаймні такі думки блукають українським політикумом: мовляв, Президент Кучма тільки й чекає остаточного голосування щодо внесення змін до Конституції, аби заявити (чи не заявити) про... складення з себе повноважень. Мовляв, таки не відмовився Леонід Данилович від ідеї покерувати країною ще якихось пару років, хай навіть у ранзі Прем'єр-міністра. І якщо реформа раптом не пройде, доведеться задіювати інший план: достроково розлучатися з президентством й робити ставку на дострокові вибори. Нинішня виборча кампанія, яка зараз у розпалі, відповідно, припиняється. А серед нових кандидатів може з'явитися і прізвище Кучми...

Деякі із зареєстрованих претендентів на посаду Президента ображаються, коли їх називають «технічними кандидатами». Однак насправді вони, не маючи жодних шансів на перемогу, виконують лише одну функцію — за їхньою квотою хтось із фаворитів заведе до виборчої комісії свою людину. А тервиборчком — це саме та ланка, яка визначатиме офіційні результати виборів.

Нещодавно в Парижі один мій добрий знайомий сказав: «Знаєш, на Заході головна проблема в сприйнятті України полягає в тому, що за назвою «Україна» ховається не країна, а територія. Територія, що лежить між Польщею і Росією».

Уже вдев'яте в івано-франківській Ворохті зібралися «Приятелі дітей» — учасники благодійного проекту при канадському фонді «Діти Чорнобиля», які об'єднують вихованців багатьох сиротинців по всій Україні. Щороку майже 400 дітей активно відпочивають на цілющому карпатському повітрі: набувають навичок виживання не лише в екстремальних гірських умовах, а й у не менш важких сучасних реаліях. Так відбувалося доти, поки цьогоріч неймовірна подія не змінила ворохтянський «літопис». Звістка про те, що в таборі зустрілися дві сестри, яких розлучили десять років тому, з блискавичною швидкістю долетіла до столиці, і ось я вже у потязі — готова почути все на власні вуха.

Мундир високого чиновника України можна прикрасити державною нагородою, «орденом святого Станіслава» чи яким-небудь «хрестом зі слонами» від «Золотої фортуни». Але значно краще накинути на плечі почесну мантію професора, та ще й докторського бонета на маківку почепити. Попит на наукові ступені серед владного бомонду залишається стійким: за підрахунками «УМ», тільки в першому півріччі неспокійного 2004-го без відриву від виробництва — а значить, підозрюємо, не поставивши жодного досліду в лабораторії і не посидівши і дня у бібліотеці — «остепенилися» три міністри, три депутати Верховної Ради і на додачу майже два десятки голів обл- та райдержадміністрацій та іншого чиновного люду.

Доктор економічних наук і за сумісництвом кандидат у президенти Віктор Янукович є, як свідчить біографія, ще й тричі академіком: дійсним членом Академії економічних наук України, членкором Транспортної академії наук і, нарешті, членом Каліфорнійської міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтв. Останньою вирішила поцікавитися українська журналістка у Вашингтоні Люба Шара.

«Народ достойний тієї влади, яку він обирає», — люблять повторювати ті, кому вигідна і нинішня влада, і її діяльність, що дозволила туго набити власні кишені й забезпечити безбідне існування кільком наступним поколінням нащадків. Таких людей в Україні, звісно, на пальцях не перерахуєш, але кілька тисяч задоволених у масштабах колись 50-мільйонної держави — це сумно. Хіба в розвиненій, заможній і справді незалежній країні влада, яку ненавидить її народ, протрималася б на верхівці так довго. Зазвичай на такі запитання ми відповідаємо: звісно, ні. І... продовжуємо далі скаржитися на погане життя, клясти «верховне», обласне, районне керівництво, мріяти про зміни. Але нічого не робимо для того, аби ці зміни нарешті настали. То, може, пора взятися за справу й спільними зусиллями довести своє право не на конформістське існування в некомфортних умовах, а на достойне й заможне життя?

Бунт у лавах Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), спричинений незгодою кримського осередку СДПУ(о) з політикою «центрального» керівництва, не лише вразив український політикум, де «військо» Віктора Медведчука значиться як сила із жорсткою дисципліною, а й сколихнув увесь півострів. Про вихід кількох сотень есдеків з Кримської організації та з партії загалом, і особливо про їхній дружній вступ у місцевий осередок Всеукраїнського об'єднання «За Україну! За Ющенка!», говорять усі: від кумась на приморських базарах до депутатів парламенту АРК. А події тим часом стрімко розвиваються.

Хоча за статистикою серпень є найгарячішим курортним місяцем, проте саме в серпні настає час для підведення попередніх підсумків туристичного сезону. І його результатами в Державній туристичній адміністрації України неабияк задоволені.