Скептиків, які пророкували стрічці «Чужий проти Хижака» провал у прокаті (мовляв, такий «мікс» апріорі не може бути успішним, бо Чужий — це одне, а Хижак — це зовсім інше, і який тільки дурень вигадав їх звести в одному фільмі тощо), посоромлено. Як не дивно, попри те, що подібні проекти й справді зазвичай були значно менш успішними, ніж «первісні» стрічки, «Чужий проти Хижака» одразу ж після прем'єри, яка у США відбулася кілька днів тому, злетів на перше місце в рейтингу касових зборів. Так, за перші три дні показу новинка від компанії 20th Century Fox зібрала 38,3 мільйона доларів. А до сьогодні вже, мабуть, і відробила затрачені на зйомки 60 «лимонів» «зелених».

Коли у старшої жінки з'являється молодий коханець, їй раптом починає здаватися, що роки раптом почали летіти удвічі швидше. Щодня виникають якісь нові зморщечки, жирові складочки, целюлітні горбочки... Звісно, із цієї ситуації є дуже простий вихід: знайти собі удвічі старшого кавалера й виглядати на його тлі юнкою. Але, по-перше, кому ж захочеться плутатися зі старим дідом? А по-друге, старі діди й самі не дурні — на жінок, яким трохи за 40, навіть уваги не звертають. Словом, красивим, молодим, але все-таки старшим за своїх бойфрендів жінкам залишається тільки одне: звертатися до пластичних хірургів.

Не прижилися якось в Україні флеш-моби. Мабуть, не та в наших людей ментальність, аби збиратися купками в людних місцях і робити якісь дурниці, та ще й при цьому жодній живій душі не розповісти про те, де, коли і за яких умов проходитиме «блискавичний натовп».

Навіщо росіянам подвоєння ВВП? Їм би одного прогодувати...

Учора Апеляційний суд Києва виніс ухвалу, згідно з якою капітана судна «Навстар-1» Миколу Мазуренка і старшого помічника Івана Сощенка визнано винними у контрабанді нафтопродуктів в Іраку та засуджено до ув'язнення. Ця нашуміла історія, яка триває вже понад рік, встигла перерости в політичний скандал.

У гарячці виборчих перегонів уже якось і призабулася топ-тема, яка ще кілька місяців тому була основним джерелом політичних новин і суперечок. Йдеться про конституційну реформу, що не тільки нікуди не поділася, а й може відіграти визначальну роль у виборчій кампанії. Принаймні такі думки блукають українським політикумом: мовляв, Президент Кучма тільки й чекає остаточного голосування щодо внесення змін до Конституції, аби заявити (чи не заявити) про... складення з себе повноважень. Мовляв, таки не відмовився Леонід Данилович від ідеї покерувати країною ще якихось пару років, хай навіть у ранзі Прем'єр-міністра. І якщо реформа раптом не пройде, доведеться задіювати інший план: достроково розлучатися з президентством й робити ставку на дострокові вибори. Нинішня виборча кампанія, яка зараз у розпалі, відповідно, припиняється. А серед нових кандидатів може з'явитися і прізвище Кучми...

Деякі із зареєстрованих претендентів на посаду Президента ображаються, коли їх називають «технічними кандидатами». Однак насправді вони, не маючи жодних шансів на перемогу, виконують лише одну функцію — за їхньою квотою хтось із фаворитів заведе до виборчої комісії свою людину. А тервиборчком — це саме та ланка, яка визначатиме офіційні результати виборів.

Нещодавно в Парижі один мій добрий знайомий сказав: «Знаєш, на Заході головна проблема в сприйнятті України полягає в тому, що за назвою «Україна» ховається не країна, а територія. Територія, що лежить між Польщею і Росією».

Уже вдев'яте в івано-франківській Ворохті зібралися «Приятелі дітей» — учасники благодійного проекту при канадському фонді «Діти Чорнобиля», які об'єднують вихованців багатьох сиротинців по всій Україні. Щороку майже 400 дітей активно відпочивають на цілющому карпатському повітрі: набувають навичок виживання не лише в екстремальних гірських умовах, а й у не менш важких сучасних реаліях. Так відбувалося доти, поки цьогоріч неймовірна подія не змінила ворохтянський «літопис». Звістка про те, що в таборі зустрілися дві сестри, яких розлучили десять років тому, з блискавичною швидкістю долетіла до столиці, і ось я вже у потязі — готова почути все на власні вуха.

Мундир високого чиновника України можна прикрасити державною нагородою, «орденом святого Станіслава» чи яким-небудь «хрестом зі слонами» від «Золотої фортуни». Але значно краще накинути на плечі почесну мантію професора, та ще й докторського бонета на маківку почепити. Попит на наукові ступені серед владного бомонду залишається стійким: за підрахунками «УМ», тільки в першому півріччі неспокійного 2004-го без відриву від виробництва — а значить, підозрюємо, не поставивши жодного досліду в лабораторії і не посидівши і дня у бібліотеці — «остепенилися» три міністри, три депутати Верховної Ради і на додачу майже два десятки голів обл- та райдержадміністрацій та іншого чиновного люду.