П'ять тисяч підписів до 16 вересня планували зібрати львівські соціалісти за ідею перейменувати вулицю Дудаєва на вулицю імені Георгія Гонгадзе з нагоди четвертих роковин з дня зникнення журналіста. Після останніх подій у Беслані ініціатори перейменування не мають жодних сумнівів, що вулиці Дудаєва у Львові слід дати інше ім'я. При цьому активісти Соцпартії на Галичині звертають увагу на аналогічну зміну назви вулиці Дудаєва в одному з естонських міст.

Минуло вже чотири роки відтоді, як 16 вересня увійшло до переліку особливих дат в історії України. Але тієї звичайної осінньої суботи 2000-го про історичну вагу цієї дати ще ніхто, окрім хіба кількох посвячених у вельми чорну справу людей, не здогадувався. Друзі та рідні зниклого Георгія Гонгадзе не втрачали надії його розшукати й до останнього вірили, що Гія живий і здоровий, більшість перехожих без особливих емоцій вдивлялася у темний силует на розклеєних по Києву листівках — зникнення журналіста («а може, він просто загуляв десь»? — знизували плечима оптимісти) тоді ще не видавалося надзвичайною подією державної ваги. І так хотілося вірити, що страшна знахідка в Таращанському лісі — це чиясь інша, не наша трагедія... Але наприкінці листопада трагедія стала всеукраїнською. 28-го з трибуни Верховної Ради лідер Соцпартії Олександр Мороз звинуватив у причетності до загибелі Гонгадзе Президента Леоніда Кучму, і тисячі наділених доступом до мережі інтернет вух iз жахом вслухалися у знайомий голос, який давав указівки про те, що «абарзєвшего грузіна» слід було вивезти за Україну й віддати чеченцям «на...». Роздруківки розмови, що вперше прозвучала із сайту доти не знаної в Україні голландської газети «Волькскранд», розповсюджувалися, як свого часу самвидав. І якими б не були версії щодо того, що було першим — слово чи вбивство, ясно одне: справа Георгія Гонгадзе нерозривно пов'язана із записами цифрового диктофону, який установив під головним диваном держави скромний майор президентської охорони.

Опозиція продовжує обставляти «фішками» найпривабливіші стратегічні об'єкти, які ще не приватизовано. Останніми днями найбільші баталії точилися навколо створення вертикально інтегрованої нафтової та нафтопереробної компанії (ВІНК). Можливо, вона матиме назву «Нафта України». Президент Леонід Кучма доручив урядові збільшити статутний фонд Укрнафти, зберігши за державою 50 відсотків плюс одна акція з відповідним співвідношенням між «Нафтогазом України» (1 відсоток плюс одна акція) та Фонду держмайна (49 відсотків). Для цього до статутного фонду Укрнафти мають передати 43-відсотковий пакет ЗАТ «Укртатнафта» і 25-відсотковий — ВАТ «НПК-Галичина». Кабмін досить швидко прийняв відповідну постанову.
Пікантність ситуації полягає в тому, що нова структура, яка стане правонаступницею нині існуючої компанії «Укрнафта», практично успадкує нинішній її менеджмент, а нею, як стверджують достовірні джерела, насправді керують приватні структури. Вони, на думку декого з парламентаріїв, не можуть дбати про національні інтереси країни. Крім того, передача 43-відсоткового пакета закритого акціонерного товариства «Укртатнафта», як зазначають депутати, суперечить закону — такий пакет не може переходити до акціонерного товариства відкритого типу. Боротьба йде з перемінним успіхом. Наскільки рішуче збирається обстоювати національні інтереси на нафтовому ринку парламентська Спеціальна контрольна комісія з питань приватизації, розповідає її голова Валентина СЕМЕНЮК.

«Слухай своє — обирай своє!» — меморандум під такою назвою підписали представники майже тридцяти громадських організацій Тернопільщини, об'єднаних у коаліцію «Слухай своє». Остання була створена два роки тому з метою популяризації української музики та привернення уваги громадськості до засилля російськомовної попси в ефірі FM-радіо, причому членам коаліції таки вдалося досягти низки позитивних результатів.

Не виключено, що вже в наступному курортному сезоні відпочивальники, які приїдуть до Ялти, будуть змушені відпочивати й від сигарет. Питання про заборону куріння в громадських місцях, як повідомила член виконкому Ялтинської міськради Олена Юрченко, буде розглянуто на одному із засідань міськвиконкому.

Завтра, 17 вересня, головний цирк України (називатися так йому дозволяє статус Національного) розпочинає новий сезон. На глядачів тут чекає повністю оновлена програма. За словами директора цирку Бориса Зайця, назва нової програми «Сузір'я одержимих» дуже влучна. Сузір'я — бо більшість артистів дійсно сміливо можна назвати зірками, а одержимі вони своєю роботою. Заради неї вони згодні терпіти всі незручності, пов'язані з постійними відрядженнями та переїздами. Виявляється, дуже часто більшість артистів цирку живуть вдома лише 20 днів на рік, під час відпустки, весь інший час займають гастролі, робота. З 19 січня програму «Сузір'я одержимих» будуть демонструвати у Москві, на Цвєтному бульварі, в цирку ім. Ю. Нікуліна. Закриття сезону планують на травень.

Такий проект реалізували львівська мерія та Фонд «Право і демократія» за часткової фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Відтепер на інтернетівському сайті міськради можна почитати всі ухвали місцевого органу самоврядування, які приймалися від 1990 року. Окрім того, створено пошукову систему, яка дозволяє знайти потрібний документ та почути аудіовиступи депутатів мерії на пленарних засіданнях (рубрика «Пленарні засідання»), а також послухати в режимі on-line самі пленарні засідання. Аудіозаписи будь-якого документа, його обговорення, коментарі до нього чи чийогось виступу можна переписати на комп'ютер («аудіоверсія засідання»).

70 років тому, у вересні 1934 року, на лівобережжі Черкащини було створено Золотоніський держлісгосп, куди увійшли чотири лісництва — Золотоніське, Ліплявське, Прохорівське та Вільхівське. Першим директором призначили Григорія Кипу. З допомогою коней та волів лісівники вже тоді садили щороку до 100 гектарів лісу.
У післявоєнні часи, коли керівником став Іван Єсипов, трудівники держлісгоспу вручну заліснили сосною 2000 гектарів сипучих пісків. Окрім цього, засадили лісосмугами Золотоніський, Драбівський та Чорнобаївський райони, а у прибережній полосі вздовж Сули та Дніпра створили лісову водозахисну зону. Таку трудову славу, започатковану старшими поколіннями працівників лісу, якими у різні часи керували С.В. Болденков, А.Т.Вакуленко, Л.А. Бондаренко, М.Д.Биченко, М.Д.Андріуца, тут утримують і сьогодні.
Про теперішню роботу підприємства розповідає керівник Золотоніського держлісгоспу, заслужений працівник лісового господарства Микола Собченко, який працює лісівником 32 роки.

Ще не дуже розкручений у Галичині бренд «1-ї приватної пивоварні» допоміг прикарпатським правоохоронцям швидко затримати підозрюваного у злочині, розкриття якого за інших обставин могло б затягнутися надовго. Вранці в одному з дворів вулиці Вовчинецької, неподалік котельні, перехожі іванофранківці натрапили на тіло чоловіка з розбитою головою, про що негайно повідомили в міліцію. За вказаною адресою відразу виїхала слідчо-оперативна група. Жодних документів чи якихось помітних речей, котрі посприяли б встановленню особи потерпілого, на місці НП не виявилося. Зате неподалік валялася пляшка з етикеткою «Чорного пива». За неї, як за рятівну соломинку, вхопилися оперативники, й інтуїція не підвела, оскільки продукція «1-ї приватної пивоварні» поки що продається не в кожній івано-франківській крамниці.

Закарпаття завжди вирізнялося в Україні своїми демографічними показниками. І навіть тепер воно щодо цього є найблагополучнішою областю України. І хоча з 1991 по 2003 роки кількість населення краю зменшилася на 17 тисяч чоловік, це ще нічого порівняно з іншими регіонами (в Україні за цей час населення зменшилося на кілька мільйонів).