Учора Президент Кучма назвав ім'я нового міністра оборони України — Олександр Кузьмук. Так само, як і зняття Марчука, призначення Кузьмука сталося «на виїзді» — Л.Д. оголосив про своє кадрове рішення, перебуваючи в Криму, де він зустрічався з екс-президентом Росії Борисом Єльциним, котрий для відпочинку й оздоровлення обрав наш «сонячний півострів». «Я радий, що ви повертаєтеся», — сказав Леонід Кучма не Єльцину, а Кузьмуку.

Протистояння симпатикiв Вiктора Януковича й «УМ» у справi про нашу публiкацiю стосовно «бiгмордiв» закiнчилося вердиктом найвищої судової iнстанцiї.

Якщо попередні місяці були своєрідною «розминкою», то період від 60 днів до дати виборів і ближче можна назвати початком загострення різноманітних процесів, пов'язаних із проведенням в Україні «великих перегонів». З фактів порушення на виборах і Конституції, й іншого законодавства можна було б складати багатотомники. Але оскільки наше суспільство за останні роки призвичаїлося навіть до кричущих виявів антидемократичного «безпредєлу» і все це діється в умовах не стерильної правової держави, а реальної замурзаної України, де, до того ж, усі зайняті в доленосних колізіях, ідучи назустріч 31 жовтня, то вгору глянути особливо й ніколи. І перекоси виборчої кампанії, хоч би якими вони були, сприймаються як даність, котрої нібито ну ніяк не уникнути. Такі вже «умови воєнного часу».
Прояви національної виборчої специфіки-2004 явно відмінні від особливостей попередніх електоральних кампаній — різноманітніші, грубіші, серйозніші, однак ідуть «по наростаючій», тому здаються банальними й очікуваними. І лише якась Ханне Северінсен може адекватно цивілізованим стандартам оцінити застосування в Україні владного адмінресурсу та «довгограючих» політтехнологічних комбінацій, ігнорування відповідними контролюючими установами багатьох норм законодавства та інформаційну блокаду опозиції, неспроможність цієї опозиції добитися сатисфакції через суд. У нас же — вибори, від яких так багато залежить.

Черговий наїзд, спрямований проти одного з лідерів передвиборчої коаліції «Сили народу» Юлії Тимошенко, вилився в оголошення «леді Ю» в міжнародний розшук. Таке рішення днями виніс... усього лише Московський військовий гарнізонний суд, щоправда, за клопотанням Головної військової прокуратури РФ. Остання так і не дочекалась появи пані Юлі у Москві, де їй планували виголосити обвинувачення нібито в дачі хабарів російським військовим чинам, ще коли Тимошенко очолювала корпорацію «Єдині енергетичні системи України». Тепер російські «силовики» збираються шукати одного з лідерів української опозиції через Інтерпол.

Поки в Прем'єр-Палац стікалися збуджені журналісти і фотографи, об'єкт цього збудження, французький кутюр'є іспанського походження Пако Рабан, спокійно сидів у холі і спостерігав метушню. Клієнти п'ятизіркового готелю, здивовано перервавши сніданок, дивилися, як повз їхні столики промчало стадо акул пера у верхньому одязі, а за кілька хвилин прослідував білоголовий метр світової моди у чорному одязі. «Я не політичний діяч і не приїхав зніматися в одному фільмі з Мадонною, тому дуже здивований таким напливом фотографів і камер. Я просто людина, яка робить моду 45 років», — сказав зірковий гість ІІ Міжнародного фестивалю моди «Київський подіум» і голова журі конкурсу «10/10», отримавши під канонади фотокамер пляшку модної горілки від спонсора.

Передаючи різне привабливе майно із загальнодержавної власності у відомство Держуправління справами, напевно, ніхто не припускав, що все це може піти в нечисті руки головного завгоспа Леоніда Кучми Ігоря Бакая.
Після того як Ігор Михайлович не пройшов у парламент у 2002 році, він, за словами нардепа Олександра Волкова, бідував. Причому настільки, що ходив по кулуарах Верховної Ради з простягнутою рукою і позичав тисячу-другу доларів на кишенькові витрати. Жалісливий Волков теж нібито позичав гроші жебраку Бакаю. І, мабуть, недаремно.

Чоловіча збірна України напередодні передостаннього туру групового кваліфікаційного турніру зберігала теоретичні шанси на продовження боротьби за вихід у фінал Євро-2005. Щоправда, аби посісти друге місце, недостатньо було вигравати два заключних поєдинки. Наша доля була в руках німців, які достроково забезпечили собі шасливий квиток після чотирьох стартових перемог. Занепокоєння викликало те, що в контракті лідера «бундестіму», гравця «Даллас маверікс» Дірка Новіцьки було зазначено: він повертається у табір клубу НБА в разі дострокового вирішення завдань його збірною. Навіть ще напередодні домашнього матчу з українцями Дірк не приховував, що вже має квитки у Вюрцбург, де мешкають його батьки і де він збирався порибалити 4—5 днів. На нещастя для угорців, Новіцьки змінив плани і від душі «нарибалив» у їхньому кошику — 27 очок + 17 підборів. Це найкращий показник у позавчорашньому поєдинку Угорщина — Німеччина. Відтак патріотичність одного окремо взятого німецького професіонала допомогла українцям, яким тепер 25 вересня потрібно «лише» перемогти збірну Угорщини у Південному. А зробити це буде не так просто, зважаючи на те, що наш конкурент вигравав у фаворита групи три чверті поєдинку (лише в останньому періоді німці довели свою зверхність — 13:24).

Після того, як наші боксери вперше повернулися з Олімпійських ігор без нагород, чемпіонат Європи серед кадетів (юнаки до 17 років) у російському Саратові став справжнім бальзамом на рани українських шанувальників боксу. Наша збірна посіла третє загальнокомандне місце серед 23 країн-учасниць (усього 175 спортсменів), пропустивши вперед лише Росію та Азербайджан. Причому, за словами головного тренера збірної Сергія Корчинського, якби суддівство було об'єктивнішим, українці могли б піднятися і на другу сходинку загального заліку. Скажімо, в одному випадку організатори турніру, побачивши упереджене рішення суддів стосовно нашого боксера, навіть змінили результат двобою й присудили перемогу представникові нашої держави.