Черкаські праві вкотре навідалися до міської ради з традиційною вимогою нарешті спорудити пам’ятник поету Василю Симоненку. «Ми вже вкотре пікетуємо міську владу, аби вона поставила цей пам’ятник, про який у Черкасах говорять ще з 1990 року. Тоді на його зведення виділили 100 тисяч совєтських рублів. Ще 1 мільйон гривень закладали у бюджет міста, вже коли мером був Анатолій Волошин, а монумента як не було, так і нема», — розповів «Україні молодій» голова черкаської обласної організації УНП Леонід Даценко.

Молоді мешканці села Кочержинці, що в Уманському районі на Черкащині, вирішили самі зробити життя в селі комфортнішим. Не чекаючи на когось, вони почали ремонтувати сільські дороги власним коштом.«Уже залатали всю центральну вулицю, а це майже два кілометри шляху. Працюємо в неділю, буває, що й до двадцяти людей виходять на толоку. Цемент купуємо, а щебінь привозимо з дому», — розповідає «УМ» мешканець Кочержинців 27–річний Петро Хіміч.

Міліція спільно з прокуратурою посадила до каталажки голову правління найскандальніших місцевих кредитних спілок «Імперія» та «Експресія» — Любов Тертицю. Вона остання з «кредитних могікан», котру черкаські правоохоронці довгенько вистежували і, нарешті, взяли під варту. Разом із Тертицею «сіли» ще два її співробітники. Проти них прокуратура Черкаської області порушила кримінальну справу за фактом привласнення людських грошей у сумі 13 мільйонів гривень. Водночас ошукані вкладники стверджують, що ці дві спілки «нагріли» їх аж на 60 мільйонів. Але через відсутність бухгалтерських документів слідчим поки що важко встановити точну суму привласнених коштів.

Лікарі Черкаського обласного опікового центру рятують двох малих братів із села Кедина Гора Золотоніського району — восьмирічного Ярослава Самохвала та на рік старшого від нього Валентина Самохвала. Доки п’яна мати спала в сусідній кімнаті, її голодні сини варили паяльною лампою собі макарони. Лампа вибухнула, і діти запалали, наче смолоскипи. У реанімацію потрапили не тільки вони, а ще й сусідський хлопчик Костя Гай, який у ту мить опнився поруч. У всіх дітей — страшні опіки.

Розташована вона на краю села Коржовий Кут Уманського району. У верхній частині цієї мальовничої долини, вибудуваної природою у формі амфітеатру, на одному з каменів гранітного схилу чітко видно відбитки босих людських ніг. Тамтешні жителі з цього дива чудувалися ще з діда–прадіда і вважають ті сліди чудодійними. Кажуть, що вони дають міцне здоров’я та везіння. Люди переконані, що варто тільки ступити босими ногами на них і загадати бажання, аби воно згодом здійснилося.

Єдиний на Черкащині — Тальнівський районний музей історії хліборобства, створений 24 роки тому, збирається переселитися у приміщення приватної школи по вулиці Самолова, 6. Таке рішення прийняла районна влада.

Біда до фермера Миколи Олійника з села Шевченкове Звенигородського району впала з неба. Черкаський льотчик сільськогосподарської авіації обробляв поруч із селом поле соняшнику, а коли летів над Шевченковим, то забув закрити форсунки й покропив хімічним препаратом «Реглон супер» посадку біля села, людські городи та яблуневий сад. Очевидці розповідають, що отрута з неба, наче дощ, капала й на голови селян, котрі навіть не додумалися поховатися в хати.

Сьогодні в Умані святкуватимуть іудейський Новий рік — Рош–га–Шана. І брацлавські хасиди з усього світу (а цього року їх прибуло більше 20 тисяч) традиційно зустрічають його молитвами на могилі свого духовного лідера — цадика Нахмана, виконуючи його заповіт та сподіваючись на благословення.

На Черкащину повертається Іван Гонта, який був одним із керівників Коліївщини — національно–визвольного повстання на Правобережній Україні у 1768 році. Земляки вирішили встановити йому монумент при в’їзді в райцентр Христинівка. З такою ініціативою виступив міський голова Микола Наконечний.

Черкаський міський голова Сергій Одарич виступив з ініціативою замінити в місті російськомовні вивіски. Цю справу він доручив муніципальній інспекції. Вже до кінця цього тижня працівники інспекції заглянуть у кожну фірму, кафе, магазин чи кіоск і передадуть «привіт від мера» — спеціальний припис, згідно з яким російськомовні та суржикові назви вимагається терміново замінити на українські.