Після того як наказав довго жити чемпіонат Східноєвропейської хокейної ліги, київському «Соколу» не залишалося нічого іншого, як проситися в прийми до сусідів-сябрів, котрі проводять доволі сильну внутрішню першість. Ті погодилися, відтак чемпіонат Білорусі 2004-2005 років назвали відкритим: крім дев'яти білоруських колективів, у ньому беруть участь дві команди з Латвії, «Металургс» і «Рига-2000», та єдиний український професійний клуб — «Сокіл». Цікаво, що в разі, коли перше місце у ВЧБ посяде небілоруський клуб, чемпіоном буде оголошено не його, а команду з Білорусі, яка просунеться в першості найвище.

Найкращі гравці планети взяли участь у розіграші Кубка світу — своєрідній «елітній лізі» світового хокею. Спочатку у двох групах: європейській (Швеція, Фінляндія, Чехія, Німеччина) і американській (США, Канада, Росія, Словаччина) команди розіграли склад чвертьфінальних пар, а потім за системою «плей-оф» виявили кращий колектив. Знову «пролетіла» Росія, яка буцімто непогано виглядала у груповому турнірі й навіть здолала американців.

Мірча Луческу виявився людиною слова — його «Шахтар» у вівторок уперше в своїй єврокубковій історії грав проти титулованішого суперника у свою гру. Приголомшений «Мілан» у перші 25 хвилин змушений був лише спостерігати за швидкісними та комбінаційними атаками донеччан. Першим діяти гостям на нерви почав Звонимир Вукич, який уже на третій хвилині прокинув м'яча між ноги новачкові «росо-нері» Япу Стаму і змусив голкіпера чемпіонів Італії Нельсона Діду демонструвати свою реакцію. Серб, як і співвітчизник міланського воротаря Франселіно Матузалем, був до перерви найкращим на полі не лише у складі «помаранчевих», а й поміж двох команд загалом. Хоч і Яну Лаштувці довелося демонструвати свою майстерність після ударів головою Йона Даля Томассона — донецька оборона помилялася в центральній зоні.

Чимало молодих людей, які приїздять до Києва у пошуках кращої долі (престижного навчання чи добре оплачуваної роботи), стикаються з однією і тією ж проблемою — де жити? Зняти квартиру в столиці стає все важче — ціни ростуть як на дріжджах, а попит перевищує пропозицію.
На тлі дорожнечі київських квартир досить привабливо виглядають пропозиції банків придбати нерухомість у кредит. Спеціально для молоді (за новим законом, до 35 років) розроблено програму, за якою банки пропонують дещо нижчу відсоткову ставку по кредитах — здебільшого 12 відсотків річних у валюті, частину з яких позичальнику компенсує держава в особі Національного банку України — 7,5 відсотка (у розрахунку з нормативної площі квартири та державної ціни). «Україна молода» вирішила розібратися, наскільки дієвою на сьогодні є така програма і які етапи необхідно пройти, щоб отримати в кредит омріяне столичне житло.

Учора на Хрещатику, під приміщенням інформаційної агенції УНІАН вони голодували другий день. Серед протестуючих лише чоловіки. Головна їхня вимога — дозволити мешканцям гуртожитку заводу «Більшовик», що розташований на вулиці Виборзькій, 22, приватизувати житло. «Керівництво заводу «Більшовик» не дозволяє нам приватизувати наші кімнати, в яких ми живемо десятки років, і це незважаючи на те, що ще 6 серпня мер Києва Омельченко підписав розпорядження про передачу нашого гуртожитку в комунальну власність міста», — розповідає «УМ» організатор голодування Євген Катюх. І додає, що вийти на площу люди погодились, коли гуртожитком поповзли чутки , що директор заводу збирається продати приміщення, а людей «порозпихувати» по комуналках.

Наш човен подолав навскіс піннохвильні брижні широкого Старостамбульського гирла Дунайського заповідника й повагом повужився пливними рукавами й стихлими єриками вглиб південних меж дельти. Орнітолог Михайло Жмуд показував мотористу Віталію, де пришвидшити рух, де завернути за згущений очеретяний набіг, а де й приглушити двигун, аби пропустити вперед велику сіру чаплю, яка поважно несла себе на широких крилах наопаш...
Нарешті звернули у вузький, закошланий очеретом єрик, одмітний від інших руселець: по ліву руч, на стверділій плавині громадилася купина великих старих верб. Мій проводир вдивляється у верболозний обшир і показує рукою на найвище дерево із розлогими гілками:
— На цій вербі ми намостили перше гніздо для орлана-білохвоста, — каже Михайло Жмуд і пробує навернути човен ліворуч, до вербових хащiв. Щільна стіна очеретів, переплетена синіми в'юнками, відштовхує човен — і ми беремо курс на Лебединку, до спостережного будиночка. Я відчув, що мене чекає цікава розповідь. І не помилився. Але познайомлю ближче читача з моїм супутником у мандрах по дельті.

Нещодавно мені випадково потрапив до рук посібник з історії для абітурієнтів. Я погортала його сторінки і, натрапивши на розділ «Новітня історія», почала читати про події 2000—2001 років. Кількома рядками там згадувались «спроби опозиції ініціювати зміну влади», які «призвели навіть до вуличних сутичок демонстрантів з міліцією». Після цього, зазначили автори посібника, «опозиція відкоригувала свої дії і почала готуватися до парламентських виборів 2002 року».