Як відомо, українські гандболістки стали єдиною нашою командою в ігрових видах спорту, якій вдалося завоювати путівку на Олімпіаду до Афін. На останньому чемпіонаті світу дівчата лише в додатковий час поступилися у півфіналі майбутнім чемпіонкам — француженкам, тож маємо привід покладати на підопічних Леоніда Ратнера «медальні» сподівання. Перед відльотом до Греції наші збірниці навіть висловлювали незадоволення, що в разі перемоги 100 тисяч «у.о.» за золоту медаль доведеться ділити на всю команду, — це ж вийдуть «копійки» в порівнянні з винагородою за успіхи спортсменів-«індивідуалів». Та це принаймні доводить, що мета українських гандболісток в Афінах — найвища. До того ж команду супроводжує найкраща гандболістка ХХ століття Зінаїда Турчина, дружина легендарного тренера Ігоря Турчина, «батька» вітчизняного «ручного м'яча».

Несподіваною переконливою перемогою стрільця з гвинтівкою з Арабських Еміратів Аль-Мактума завершилися у вівторок змагання на подвійному траншейному стенді у чоловіків. Член королівської родини приніс своїй країні перше олімпійське «золото» в її історії. А ось для американського плавця Майкла Фелпса видатним було б інше досягнення — вісім золотих олімпійських нагород за одні Ігри. Як ми знаємо, ця планка амбітному тінейджерові не підкориться, проте спортсмен не тушується й продовжує робити посильний вклад у скарбничку команди США: уже в трьох із шести американських нагород найвищого гатунку є його частка, тобто саме Фелпс наразі вивів збірну США на друге після китайців місце в загальному заліку. А от інший відомий плавець, багаторазовий олімпійський чемпіон із Росії Олександр Попов, — провалився, навіть не потрапивши до фіналу стометрівки вільним стилем, колись його коронної дистанції. Що ж, час бере своє, доводиться поступатися місцем новим королям доріжок. Сенсаційною стала й перша за всю історію Олімпіад відсутність у вирішальному запливі на цій дистанції американців.

Немає сенсу приховувати, що, коли НОК України «прикидував», скільки ж дорогоцінного металу можна привезти з Афін, дві золоті нагороди Яни Клочкової обов’язково входили до очікуваного командного заліку «автоматом». І наша «Золота рибка» не підвела співвітчизників: позавчора ввечері вона здобула другу вищу нагороду цих Ігор, яка стала для Яни загалом четвертим «золотом» на Олімпіадах. Таким чином, підопічній Ніни Кожух вдалося встановити своєрідне світове досягнення, яке західна преса в баскетбольному стилі вже охрестила «дабл-дабл»: досі жодна зі спортсменок не вигравала «золото» у двох дисциплінах на двох Олімпіадах поспіль.

Більше ста активістів Славутської міської організації Конгресу українських націоналістів з Хмельниччини позавчора провели акцію протесту під стінами Міністерства оборони на Повітрофлотському проспекті столиці. Справа навіть не в політичних переконаннях пікетувальників, а у професійних вимогах. Адже всі вони — військовослужбовці 97-ї окремої механізованої бригади і військові пенсіонери Славутського гарнізону. Отже, протестували проти скорочення Збройних сил та злочинного ставлення найвищих посадовців до соціальних проблем військових.

Непересічна постать не тільки в українській, а й у світовій медицині, Олександр Шалімов став легендою. Автор більше 830 наукових праць та 112 винаходів, він створив в Україні два науково-дослідних інститути — у Харкові і Києві, виховав цілу школу хірургів. Так сталося, що коли ми з'явилися на порозі його затишного обійстя у Києві, де він живе разом з дружиною Сусанною Миколаївною, академік Шалімов відкрив двері нам сам. Світило медичної науки був по-домашньому у тренувальних штанях — він-бо щойно повернувся з поїздки до одного з районних центрів Київщини, де фонд Шалімова разом з УНП проводили благодійну акцію. Олександр Олексійович, попри досить-таки пізню годину, охоче погодився розказати «УМ» про головні віхи своєї незвичайної біографії та життєві принципи.

Генеральна прокуратура України нарешті зробила те, що неодноразово обіцяли її нинішні та колишні керівники: передала до суду справу про вбивство журналіста з Донбасу Ігоря Александрова. Цей акт став вельми сумнівним подарунком аж до третьої річниці загибелі редактора телерадіокомпанії «Тор» із міста Слов'янська, якого, нагадаємо, було до смерті забито бейсбольними битками на східцях перед дверима офісу.

Тринадцять років — це вік пубертатний, перехідний, вік, коли грають гормони, вилазять прищі й хочеться невідомо чого. Коли починають рости вуса й грубішає голос, — це якщо ти хлопчик, або якщо ти дівчинка, тоді ростуть не вуса, а дещо інше. Одразу постає питання: а хто ж тоді вона, Україна — хлопчик чи дівчинка? Судячи з імені жіночого роду і з тієї символічної особини, що зіп'ялась на колону посеред головної столичної площі, вона таки дівчинка. Ну, може, зовсім трішки хлопчик, інколи, вкрай рідко. Значно рідше, аніж хотілося б.

Про те, що Свято-Успенська Почаївська лавра, яка знаходиться у Кременецькому районі на півночі Тернопільщини, є однією з найбільших православних святинь українського народу, відомо дуже багатьом в усіх куточках України. А от про те, наскільки цікавими — деякі майже на межі фантастики — є епізоди давньої історії лаври, знає значно менше людей. А вони таки вартують того, щоб їх знати.