З віком люди таки дуже змінюються. Взяти хоча б топ-модель 90-х Сінді Кроуфорд: дев'ять років тому Сінді була однією з активних прихильниць знаменитої ПЕТА – громадської організації «Люди за етичне поводження з тваринами». Тоді Кроуфорд навіть знялася для знаменитого плаката «Я радше ходитиму голою, ніж у хутрі». Фото з оголеними супермоделями (а компанію Сінді склали Клаудія Шиффер, Наомі Кемпбелл, Кейт Мосс, Елль Макферсон і Крісті Тарлінгтон), які йшли по вулиці Нью-Йорка, прикриваючись лише гаслом із вищенаведеним написом, розійшлося по всьому світу й наробило багато галасу. Щоправда, уже через якихось два роки одна із «захисниць тварин», Наомі, вже й думати забула про любов до братів наших менших і без найменшого сорому крокувала по подіуму в розкішній норковій шубі, одягненій, знову ж таки, на голе тіло. Після цього для активістів ПЕТА міс Кемпбелл стала лютим ворогом, і вони таки добряче попсували їй життя, зустрічаючи обуреними міні-мітингами, а іноді навіть жбурляючи в неї всілякі неприємні речі на зразок гнилих помідорів.

Здається, незабаром у шоу-бізнесі вже не залишиться зірок, які б не підробляли якусь копійку до своїх мільйонів «халявною» роботою. Хтось парфуми випускає, хтось цукерки або іграшки, але найпопулярнішим заняттям залишається дизайн одягу. Причому чоловіки надають перевагу спортивному вбранню, як, скажімо, Девід Бекхем, а жінки займаються переважно моделюванням спідньої білизни. Поки що найбільших успіхів на цій ниві досягли топ-модель Елль Макферсон, яка вже кілька років має власну марку Intimates, та поп-зірка Кайлі Міноуг — її лінія Love Kylie вирізняється від інших оригінальним, водночас дуже елегантним і еротичним дизайном та великою кольоровою гамою трусиків і ліфчиків. Але тепер у Макферсон та Міноуг може з'явитися ще одна серйозна конкурентка: приклад зі своїх колег по зірковому цеху вирішила взяти британська актриса й модель Елізабет Герлі.

Захоплення Мадонни чи то релігією, чи окультними практиками — вже й не поймеш — усе прогресує. Якщо спершу поп-королева захоплювалася йогою, а згодом ударилася в каббалізм, то тепер вона вдало поєднує перше й друге. Щоправда, дедалі фанатичніше прагнення зірки на ім'я Есфір (поза сценою Мадонна буквально забороняє називати її інакше) регламентувати кожен свій крок відповідно до Каббали або йогівського вчення завдає чимало клопоту організаторам її гастролей. Однією з останніх вимог у й без того довжелезному райдері (переліку речей, умов тощо, який потребує артист) співачки стала так звана «кімната відпочинку».

Свого часу «УМ» повідомляла, що одному вашингтонському вигадникові спала на думку ідея випустити ляльку-Шварценеггера, і в крамницях з'явився іграшковий «Термінатор» із великою головою на пружинці, в костюмі, з автоматом у руках. Утім губернаторові Каліфорнії такий імідж не припав до смаку. Він домовився з компанією-виробником — «Огайо діскаунт» — про те, що вона випускатиме-таки ляльок Арнольдів, але без зброї. Така «виправлена» цяцька коштуватиме 20 доларів, і частина коштів від продажу йтиме до благодійного фонду Шверценеггера, який організовує денне дозвілля дітей після школи.

Мужик приходить до лікаря дізнатися результати аналізів. Лікар:
— У вас у крові 98 відсотків алкоголю!
— 98? Ну й навіщо я пив віскі з льодом?..

На білий гриб схожі гірчак неїстівний і боровик пурпуровий. М'якуші у них білі, а як розріжеш — рожевіють. Крім того, гірчак має гіркий смак, а боровик — неприємний запах. У справжньої лисички шапочка однакового кольору, а у несправжьої — знизу яскравіша, ніж зверху. Неїстівна сироїжка має яскраво-червону шапку, а їстівна — різні відтінки жовтого кольору. У неїстівного опенька шапочка дуже яскрава, а в їстівного — ні. На підосичник схожий сатанинський гриб, у якого шапка світло-коричнева або біло-сіра, низ її — червонуватий, м'якуш білий, але при переломлюванні спочатку червоніє, згодом синіє.

Теплі привітання починаються з парканів, парків, провулків. Саме десь там Наталка написала свій перший текст для вітальної листівки, яку одразу ж принесла до видавництва. «О Господи, мене наздоганяють пірати, вони хочуть забрати найдорожче, що у мене є. Вони пронюхали, що у мене є скарб — ТИ!!!» І не варто думати, що тиражувати емоції така вже й безтурботна, не клопітна справа. Філософія, соціологія, історія, психологія — все це разом з душевним теплом наповнює листівку... і забезпечить зайві 10—50 доларів у кишені. Наталка навчається на факультеті соціології в КПІ і до листівок у неї «любов з першого тексту»: «Моя подруга займалася цим, бігала по різних агенціях. І я теж дуже довго бігала, залишалася після занять в інституті, десь на лавках писала ці тексти. Мені стало цікаво, оскільки я люблю вигадувати якісь вірші, розповіді, дуже люблю писати. Мені сходу сподобалося, і в мене відразу почали брати тексти. Так усе і завертілося»...

«З того часу, як я став визнаним письменником, веду своєрідний чарт того, скільки різні людці витрачають на мене в ресторані, сплачуючи мої бізнес-ланчі. Найвища позначка поки що десь під 100 євро, що не надто мене тішить. Всього-на-всього пляшка пристойного вина, моя амбіція — принаймі вдвічі перевищити цю суму... Було б так чарівно вести шпальту про вишукану їжу в солідній газетці, я був би ще популярнішим...» — каже, розвалившись у кріслі, модний молодіжний письменник Стюарт Хоум. Поєднуючи у своїх творах окультизм, порнографію та гуманістичну критику сучасного суспільства з повною неповагою до авторських прав інших письменників, цей англійський антиджентльмен зажив загальноєвропейської слави... інтелектуального автора.

Відучора для полтавчан та й для всіх українців, що завітають у Полтавську область, настало свято. В селі Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області відкрився Національний Сорочинський ярмарок. Цьогоріч його організатори обіцяють перетворити українське базарювання на справжній живий музей, де національні продукти продаватимуть сотні виробників із 22 областей України, а також підприємства з Росії, Білорусі, Молдови, Польщі.

Усе, на що щедрою була нинішнього літа природа, — овочі, фрукти, гриби, квіти, зілля, колоски — покладіть до спасівського кошика, якого понесете сьогодні освячувати до церкви. Другий Спас, або Яблучний (у давнину чомусь до урочистого моменту освячення не можна було їсти червонобоких дарів саду) здавна був в Україні одним із найшанованіших хліборобських свят. До цього часу, як правило, закінчували жнива, бо надалі «небесною канцелярією» починала заправляти осінь. А отже, розраховувати на стабільну й хорошу погоду було марно. З цього приводу в народі казали: «Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло». У цей час в Україні подекуди могли бути й заморозки.