Отруєння лідера виборчої кампанії Віктора Ющенка залишається головною темою в українській політиці. Протягом цих днів було досить характерних для вітчизняної «еліти» заяв і припущень. Починаючи від отруєння суші чи алкоголем та закінчуючи розповідями про ціни на операції, які роблять в австрійській лікарні «Рудольфінерхаус». Хоча ні перше, ні останнє Ющенка ніяк не стосувалося.

Українській владі часто дорікають, що вона копіює російські виборчі технології: будь то боротьба з «червоним реваншем» чи війна компроматів. Зрештою, звідки узятися українським сценаріям, якщо протягом кількох останніх кампаній Адміністрація Президента неухильно слідує порадам кремлівських гастролерів, які міцно вкоренилися на київських пагорбах. Не виключено, що на цих перегонах вони спробують розіграти в Україні драму, влаштовану російською владою у 2000 році. Тоді маловідомий російський прем'єр забезпечив собі стрімке зростання рейтингу на тлі боротьби з тероризмом після кількох потужних вибухів у російських містах.

Народний депутат Олег Рибачук (фракція «Наша Україна») вважає, що подальше розгортання владою терористичних виборчих технологій може викликати у людей зустрічну реакцію — агресію. «Сьогодні «марати» і «гліби», яких давно списали у Росії, намагаються застосувати чорні технології в Україні», — наголосив в інтерв'ю керівник офісу Віктора Ющенка, маючи на увазі російських політтехнологів Гельмана й Павловського.

Hаприкінці минулого тижня Генпрокуратура запросила журналістів на «круглий стіл» — обговорити те, як розкриваються (варіант: не розкриваються) справи про вбивства наших колег. Бесіда вийшла доволі специфічною, адже співрозмовники з ГП відразу обмежили потік питань за двома пунктами. Про справу Ігоря Александрова ми говорити не будемо, попередили вони, оскільки ця справа вже в суді. Про справу Георгія Гонгадзе ми теж говорити не будемо, бо... Бо не будемо. І крапка. (Та сама «жирна крапка» від Януковича, презентована Тигіпком). А про кого будемо? Про решту загиблих. Приміром, про одного з українських журналістів, фіналом життя якого стало самогубство — так твердить прокуратура. Він, казали прокурори, був цілковито ницим, абсолютним невдахою, тому й наклав на себе руки. А підтвердженням тої ницості буцімто є те, що він вживав наркотики і навіть, як шепнула на вухо Генпрокуратурі його вдова, мав проблеми зі шлюбним життям.

Українське суспільство переживає доволі складний період своєї історії. Можливо, і не найтяжчий з точки зору фізичного виживання етносу, але й не найкращий з точки зору історичної перспективи державотворення. Більше того, неспроможність сучасної української (псевдо)еліти вибудувати стратегічну лінію поведінки на світовій геополітичній арені, нерозуміння суспільно-політичних аспектів внутрішньо-державного згуртування нації актуалізує проблему соціально-психологічної реконструкції українського етносу.
Справа ця складна і клопітна. Але якщо ми нею не займатимемося, годі й сподіватися на історичні перспективи українства. Бо світовий досвід успішних націй свідчить, що спочатку потрібно навести лад у людських головах — створити певне мотиваційне підгрунтя для руху вперед, а потім уже вибудовувати моделі суспільного устрою та стратегію поведінки всередині країни та за її межами.

Перший осінній місяць щедро подарував українському кіно не тільки Олександра Довженка, а й кількох близьких йому за творчiстю людей. Насамперед акторів — Свашенка та Масоху...
Семен Свашенко народився 14 вересня сто рокiв тому на теперішній Сумщині. 18-річним юнаком приїхав до Києва — навчатися в кооперативному технікумі. Одначе кооператором стати не довелося, потягло в мистецтво. Вступив до Театрального інституту імені Миколи Лисенка. Там і познайомився з деканом українського факультету, уже добре відомим режисером Лесем Курбасом. Через два роки саме Курбас запросив до себе у «Березіль» кількох юнаків, серед яких були Свашенко та Масоха.

Станом на ранок вівторка в активі українських спортсменів уже було 6 золотих, 2 срібні та 6 бронзових медалей XII літніх Паралімпійських ігор. У понеділок акорди «Ще не вмерла» лунали на аренах Афін аж п’ять разів!
Традиційно вже з перших днів на перших ролях перебувають наші плавці. І хоча лідер збірної Олена Акопян обмежилася для початку «бронзою» (вона виступатиме ще на двох дистанціях), її колеги успішно окуповують п'єдестал... дуетами. Наприклад, на стометрівці брасом переміг одесит Дмитро Алексєєв, а «бронза» тут у полтавця Дмитра Кузьміна. У цьому ж виді серед жінок третьою стала Юлія Власова, яка вже мала таку ж медаль на 400-метрівці вільним стилем. Також поповнив свою колекцію нагород наш перший чемпіон Паралімпіади-2004 Віктор Смирнов — він здобув «срібло» на 100 м кролем, поступившись... своєму ж співвітчизнику Олександрові Мащенку.

На грецькій Олімпіаді Україна здобула дві срібні медалі у вітрильному спорті: жіночий екіпаж у класі «Інглінг» та чоловічий — «49-ер». Днями призери Афін-2004 Родіон Лука і Георгій Леончук розповіли журналістам, як кувалася олімпійська нагорода, та розкрили свої майбутні плани.