Якщо попередні місяці були своєрідною «розминкою», то період від 60 днів до дати виборів і ближче можна назвати початком загострення різноманітних процесів, пов'язаних із проведенням в Україні «великих перегонів». З фактів порушення на виборах і Конституції, й іншого законодавства можна було б складати багатотомники. Але оскільки наше суспільство за останні роки призвичаїлося навіть до кричущих виявів антидемократичного «безпредєлу» і все це діється в умовах не стерильної правової держави, а реальної замурзаної України, де, до того ж, усі зайняті в доленосних колізіях, ідучи назустріч 31 жовтня, то вгору глянути особливо й ніколи. І перекоси виборчої кампанії, хоч би якими вони були, сприймаються як даність, котрої нібито ну ніяк не уникнути. Такі вже «умови воєнного часу».
Прояви національної виборчої специфіки-2004 явно відмінні від особливостей попередніх електоральних кампаній — різноманітніші, грубіші, серйозніші, однак ідуть «по наростаючій», тому здаються банальними й очікуваними. І лише якась Ханне Северінсен може адекватно цивілізованим стандартам оцінити застосування в Україні владного адмінресурсу та «довгограючих» політтехнологічних комбінацій, ігнорування відповідними контролюючими установами багатьох норм законодавства та інформаційну блокаду опозиції, неспроможність цієї опозиції добитися сатисфакції через суд. У нас же — вибори, від яких так багато залежить.
