У світі активно коментують московські урочистості 9 Травня з нагоди 60-ї річниці перемоги над фашизмом — як самі формальні події (включно з військовим парадом та проїздом Червоною площею вантажівок ЗІС-5 зразка воєнних рокiв із 2,5 тис. ветеранів у кузовах), так і відтворений радянський дух цього свята.

Сенсація, яку не всі помітили за салютами 9 травня: Україна планує побудувати 11 нових реакторів, а крім того, Прем'єр Юлiя Тимошенко дала доручення Мінпаливенерго підготувати техніко-економічне обгрунтування розвитку окремих елементів власного ядерно-паливного циклу. Про це, повідомляє «Інтерфакс» з посиланням на прес-службу «Енергоатому», йшлося на нараді, присвяченій стратегії розвитку атомної енергетики України до 2030 року. 11 реакторів — це звучить надто амбіційно як для держави, яка упродовж 15 років добудовувала два реактори, один на Хмельницькій, один — на Рівненській АЕС.

За що мільйони людей полюбляють футбол? Якщо відкинути привабливу субкультуру цієї гри з її пивом і можливістю «відводити душу» на трибунах, то суть зведеться до голів, які завжди є «маленьким дивом», та непередбачуваності результатів. Оскільки прихильників цього виду спорту називають уболівальниками, то без використання медичної термінології тут, вочевидь, не обійтися. З цієї точки зору, чемпіонат України — пацієнт, який є безнадійно хворим, бо причину його занедужання не встановлено.

«Ю-щен-ко!» — несподівано лунає з узбіччя Хрещатика, де стоять народні маси, у відповідь на оголошене в «левітанівсько-радянському» стилі: «Попереду колони — Президент України Віктор Андрійович Ющенко». Це явно не ветерани, але Ющенкові, щойно прибулому з Москви (перед Хрещатиком було ще покладання квітів до могили Невідомого солдата), все одно приємно — він приязно махає гвоздиками в бік тротуару. Іноді, щоправда, доводиться здіймати у привітальному жесті іншу, порожню руку, бо ту, що з гвоздиками, раптово перехоплює дочка — Софiйці набридло йти з одного боку тата, і вона перебігає на інший. Не меншими оваціями зустрічають Прем'єр-міністра України Юлію Володимирівну Тимошенко, яка також крокує поряд із ветеранами, час від часу схиляючись до котрогось із них. Поруч ідуть спікер парламенту Володимир Литвин (щось обговорюючи з першою леді Катериною Ющенко), iншi керiвники та урядовцi. На звичні паради це анітрохи не схоже, але виглядає напрочуд душевно. Єдине, що трохи псує урочистий настрій, — безліч фотокореспондентів, які хаотично бігають попереду колони й затуляють перших осіб держави разом із ветеранами.

8 травня, напередодні параду та урочистостей до 60-річчя Перемоги над фашизмом, у Москві зібралися лідери країн-членів СНД. Зібралися чи не востаннє. Адже з таким ступенем відвертості досі ще за 13 років існування Співдружності не звучала критика президентів на адресу цього неефективного пострадянського утворення. Так, Віктор Ющенко делікатно назвав СНД «ненайкращим політичним проектом», який «демонстрував мало успіху». СНД, на думку Президента України, відіграв уже свою роль на певному етапі — «полегшив вирішення формалізації відносин на території колишнього СРСР». Як повідомляє УНІАН, відразу після двогодинного саміту СНД український Президент прокоментував, що під час «круглого столу» йшлося про майбутнє СНД, давши зрозуміти, що з учасників саміту «мало хто задоволений роботою СНД».

Черговий сюрприз піднесли рідній країні наші Збройні сили, які наполегливо намагаються реформувати. Минулої п'ятниці на військових складах Хмельниччини, розташованих неподалік села Цвітоха Славутського району, пролунали потужні вибухи. Це стало наслідком пожежі в одному зі сховищ 47-го артилерійського арсеналу. Очевидно, в цей злощасний день гикнулося екс-міністрові оборони України Олександру Кузьмуку, адже Славутчина — його мала батьківщина.

Опозиція інколи дорікає новій владі, що та нібито не має чіткого бачення майбутнього, а відтак — визначених пріоритетів у політиці. Але ця теза говорить не стільки про некомпетентність влади (бо в неї якраз, навпаки, помітні пріоритети — соціальна спрямованість, євроінтеграція тощо), скільки про те, якою важливою є міцна державна стратегія. В ідеалі вона має становити сценарій, за яким розвиватиметься країна і за яким належить рухатися головним «акторам», себто представникам влади. І в міжнародній сфері, і в економіці, і в культурі, та будь у чому.
При Кучмі такої визначеності точно не було. Чого варте хоча б «багатовекторне» метання між Європою та Росією. Леонід Данилович так і не сформулював відповіді на своє «легендарне» питання «Що будувати?», а тому чогось міцного не збудував. Стара влада залишила новій багато боргів. Таким словом — «борги» — директор Національного інституту стратегічних досліджень, народний депутат-«нашоукраїнець» Ігор Гринів називає ті речі, які забрали в українців, або яких їм не дали.