На звістку про підготовку робочого візиту Президента Віктора Ющенка до Донецька велика частина місцевих можновладців нині реагує майже як на класичне: «До нас їде ревізор!..» Адже минули ті часи, коли на знак вдячності за несамовиту підтримку регіону на виборах чи під час референдуму тодішній глава держави милостиво закривав очі на очевидні «огріхи» місцевих керівників у господарській діяльності. І навіть щедро віддячував своїм вірним підлеглим. Тепер від візиту очікують іншого. Насамперед — «розбору польотів» навколо проблем вугільної галузі, що, мабуть, тільки дивом уціліла в умовах тутешнього «економічного дива», обіцяного кандидатом у президенти Віктором Януковичем усій Україні. Бо, складалося враження, після попередніх реструктуризацій та реорганізацій вугільних шахт реформувати вже не буде чого.

Днями у Венеції, в палаці Попадополі, що на Гранд каналі, завершить свою роботу виставка «Перші придбання» Фонду сучасного мистецтва українського бізнесмена Віктора Пінчука, а національний павільйон України, де представлений проект черкаського художника Миколи Бабака «Діти твої, Україно», працюватиме до 6 листопада — закриття 51-ї Венеціанської бієнале сучасного мистецтва. Пінчук і держава ставили перед собою різні завдання, тому й час представлення вибирали відповідно до мети.

На початку сезону донецький «Металург» помітно послабився, зате прогримів на трансферному ринку Європи як продавець недешевих талантів. Віце-президент клубу Сергій Осика позавчора повідомив про продаж двох потужних легіонерів.

Коли надворі літо, бажання відпочити загострюється навіть у тих нещасних, чия відпустка тільки у жовтні. А якщо це літо у країні, яку протягом п'ятирічки лихоманило від політичних скандалів, яка пережила найжорстокіші у своїй історії вибори й найтолерантнішу у світі революцію, то вже й не знаєш, від чого хочеться відпочити більше: від роботи чи від політики. Та де там, якщо на носі — знову вибори. Недаремно, коли авторка цих рядків перед завершенням сесії Верховної Ради провокувала парламентаріїв привітанням із довгоочікуваними політичними канікулами, вони здебільшого або дратувалися, або сміялися: який там, мовляв, «мертвий сезон» — ото хіба якийсь тиждень відпочинемо, а тоді — «як почнеться!»...

Юлія Тимошенко така заклопотана, що ніяк не дійде до урядової каси, аби забрати нарешті свою зарплату. Принаймні саме так Прем'єр пояснила журналістам незнання розмірів власного окладу, дані про який обіцяла оприлюднити, щойно отримає першу зарплату. Як при цьому Юлії Володимирівні вдається одягатися в особистого дизайнера, залишається загадкою (із харчуванням зрозуміло — Тимошенко з огляду на дієту споживає переважно повітря й кефір, а ці продукти великих фінансових затрат не потребують). Зате тепер зрозуміло, чому на туалетному столику пані Юлі під час екскурсії Кабміном журналісти помітили середньої вартості косметику «Ревлон», а не якийсь «Крістіан Діор» — якщо в кишенях порожньо, не до елітних кремів та помад.

Як країну туристичну презентував Україну Віктор Ющенко під час свого дводенного перебування в Австрії. Так, закликаючи місцеву еліту робити інвестиції в нашу державу, Президент наголошував саме на її потенціалі у галузі туризму. Також у цьому контексті Ющенко згадав про банківський сектор, деревообробну промисловість, сільське господарство, галузі будівництва та високих технологій — літако- та ракетобудування.

Через участь у Суперкубку два українські гранди почали новий чемпіонат України на день раніше за основну масу команд. Суперниками «Шахтаря» й «Динамо» були, відповідно, клуби з Луцька й Запоріжжя, однак очевидно, що з найпершого туру інтрига турніру полягає не лише в конкретних поєдинках проти команд із категорії «інші», а в безпосередньому, нехай і заочному, протистоянні чемпіона й віце-чемпіона. І з самого початку першості-2005/06, як і в минулому сезоні, «Шахтар» отримав фору. Хоча, зауважмо, зараз проти гірників «грає», крім суперників, ще й новий регламент, який змушує випускати на поле як мінімум трьох футболістів з українськими паспортами...

Завітавши нещодавно у своє рідне село, я почула «страшні» оповідки про те, що, згідно з планом адміністративно-територіальної реформи, більшість сільських середніх і неповних середніх шкіл Київської області, в тому числі й моя рідна, незабаром нібито перетворяться на початкові, а на прийом до лікаря моїм землякам доведеться їхати не в сусідній Макарів, а за 50 км — до Бородянки. Саме такі реалії «адмінтеру» малюють зараз на малій батьківщині відповідального за реформу віце-прем'єр-міністра Романа Безсмертного. Мало того — мешканці Макарівщини вдаються до масових протестів супроти ініціатив, які намагається реалізувати їхній високопоставлений земляк. Сам він в інтерв'ю київській пресі заявляє, що ні про які обрізання та обмеження не йдеться. Адмінреформа, мовляв, це лише плюс, подвоєння місцевих бюджетів, додаткові повноваження у розпорядженні коштами тощо. Ось і я на закиди земляків категорично заявила: такого (ліквідації шкіл та лікарень) не може бути, бо не може бути ніколи. Щоправда, згодом виявила, що односельці переживають недарма. І, вочевидь, переживати має не лише рідний район Романа Безсмертного, а й сотні інших сільських районів України.