Що, цікавість замучила? Не терпиться дізнатися, яким буде сюжет третьої частини мультяшних пригод зеленого людожера Шрека? Можу вас втішити хіба тим, що ви в цьому плані не самотні. Після того як продюсери стрічки натякнули, що розповідатиметься у «Шреку-3» про племінника короля Гарольда (і, відповідно, двоюрідного брата Фіони), дізнатися про подробиці закортіло не лише прихильникам цього чудового мультика, а й журналістам. Тож не дивно, що на прес-конференції з нагоди прем'єри іншої анімаційної стрічки — «Мадагаскар» (в Україні він вийде у прокат 2 червня) представників компанії-виробника DreamWorks розпитували не так про цей «зоопарківський» фільм, як про подробиці наступної серії пригод Шрека.

Спадкоємець британського трону Чарльз втілив у життя свою страшну погрозу на адресу молодшого сина — принца Гаррі. Рудий нащадок блакитної кровi таки йде в армію. Точніше, вже прийшов. У неділю Гаррі прибув до військової академії Сандхерст, що в графстві Суррей.

Новий паліндром — «Путін юн і туп».

У невеликому затишному будиночку підполковника у відставці Василя Панчини першим мене зустрів «хор» годинників, що наповнювали всю оселю басовитими голосами: господар, очевидно, має слабкість до годинникових механізмів. Тим часом у домівці Василя Михайловича вже збиралися гості — винуватець свята відзначав столітній ювілей — неабияка дата. А народився ювіляр у селі Юхимiвка Хмельницької області, у звичайній сільській родині. У сім'ї було четверо дітей, тож змалку довелось працювати Василю, який був найстаршим, на різних роботах. Починав, звичайно, «з низів». Та старанного й розумного хлопчину досить швидко помітили — забрали в область. Працював у облвиконкомі, потім — секретарем райкому. Про ті часи ювіляр згадує неохоче. Можливо, тому, що мріяв Василь зовсім про інше, марив журналістикою. Та коли зібрався вступати до Московського інституту журналістики, з роботи не відпустили: мовляв, тут потрібен. А потім життя закрутило та й кинуло в самісіньке пекло...

Читачі «УМ», мабуть, пам'ятають публікацію «Цілителі або винищувачі» із головою Комітету з питань народної і нетрадиційної медицини Міністерства охорони здоров'я України Тетяною Гарник, де порушувалася проблема шарлатанів від народної медицини. Герой іншої публікації, лікар-фітотерапевт Андрій Шевчук, доводив, що лікарем-травником, приміром, треба тільки народитись, а вивчитись, якщо не маєш таланту — важко. Але тема все ще спірна. Про те, чи важко вивчитись на лікаря-нетрадиційника — ми запитали у лікаря народної і нетрадиційної медицини, члена Професійної асоціації гомеопатів, випускника медичного інституту Української асоціації народної медицини Романа Антюхова. Наша розмова почалася з питання дещо передбачуваного...

Шквал дзвінків з усіх куточків України викликала публікація «України молодої» від 17 березня поточного року «До Апеннін киянка не доїхала. Унікальну для України операцію жінці зробили у Запоріжжі». Що й підтвердило актуальність освоєного запорізькими медиками способу лікування онкохворих.

Години прийому в міністра охорони довколишнього середовища Павла Ігнатенка вже збігли, залишились лічені миттєвості, коли двері кабінету розчинила молода світловида жінка й з порогу попросила сім хвилин у «справі державної ваги».
Міністра, який прийшов у владу просто з помаранчевої революції, підняла з крісла не тільки настирливість і невідступність відвідувачки, а й її готовність утиснути «державну справу» точно в семихвилинні межі. Павло Миколайович із теплим усміхом розвів руками, запросив незнайомку до столу й перетворився на увагу й зацікавленість.

Звіт «політичного термінатора» Юрія Луценка про 100 днів боротьби МВС із кримінальними кіборгами мав відбуватися у присутності голови держави Віктора Ющенка, адже саме він, призначаючи екс-соціаліста i польового командира Майдану на посаду міністра, поставив перед цим силовим відомством два головні завдання: деполітизація та декриміналізація міліції від генерала до дільничного. Та через зайнятість Президента звітувати пану Луценку довелося секретарю Ради нацбезпеки та оборони Петру Порошенку, який на розширеній колегії МВС представляв керівництво держави. I вже сам цей факт вкотре засвідчив непросту роль Петра Олексійовича чи то «у», чи то «над» силовими структурами країни.

Загалом дуже вдалий візит президента США Джорджа Буша 9 та 10 травня до Грузії виявився затьмареним неприємним інцидентом. Під час виступу Буша перед приблизно 120-тисячним натовпом у центрі Тбілісі на площі Свободи (колишня площа Леніна) невідомий з відстані приблизно 30 метрів кинув у напрямку високого гостя невідомий предмет, який нагадував гранату, повідомила агенція «Рейтер».

Народний депутат України та заступник голови УНП Олекса Гудима отримав перемогу внаслідок свого судового позову до міського голови Львова Любомира Буняка. А Буняк, відповідно, додав до великої кількості своїх поразок у суді ще одну, і тим самим список осіб, перед якими він має вибачитися, вкотре зріс.