Використання дітей як товару є прибутковою галуззю міжнародної торгівлі. За даними ООН, за рівнем прибутків (від 8 до 12 мільярдів доларів США щорічно) цей злочинний бізнес перебуває на третьому місці після торгівлі наркотиками і зброєю. За підрахунками фахівців, по всьому світу щороку продають 1,3 мільйона дітей. На жаль, Україна у цій справі бере активну участь: щорічно близько восьми тисяч українських дітей потрапляють до брудних рук збоченців, сутенерів, торговців органами (остання справа, до речі, особливо вигідна: так, пересадка нирки на «чорному ринку» коштує 50 тисяч доларів, частини печінки — 236 тисяч, частини підшлункової залози — 70 тисяч, кісткового мозку — 620 тисяч, легені — 210 тисяч, роговиці ока — 5 тисяч доларів США).

Нова влада від попередньої вимушено успадкувала купу проблем. Житлова є однією з візитівок соціальної невлаштованості «маленьких українців» — тих, чиї статки унеможливлюють персональну участь у швидкобудах. Не одна тисяча безквартирних і незаможних мешкає і в Мелітополі. Міська влада, функціонуючи в лещатах фінансового дефіциту, для зняття житлової проблеми залучає нестандартні рішення.

На сторінки шкільних підручників «проситься» багато знакової інформації, відомої поки «вузькому колу». Взяти хоча б діяльність Української Гельсінкської групи, створеної 1976 року з ініціативи письменника і філософа Миколи Руденка, письменника-фантаста Олеся Бердника, генерала Петра Григоренка, Оксани Мешко, юриста Левка Лук'яненка. Попереду були арешти, концтабори і тюрми. За словами правозахисника Василя Овсієнка, 39 членів Української Гельсінкської групи на своєму «страсному рахунку» мають понад 550 невільничих літ.
Філософ Василь Лісовий за свою просвітницьку і правозахисну роботу відбув 11 років концтабору. На його думку, незалежність для українських дисидентів була «засобом захисту нашого самобутнього світу, досвіду, який єднає мертвих, живих і ненароджених». Без сумніву, дорога до волі була б неможливою без жертовності родин, дружин. Так сталося, зокрема, з Василем Лісовим. Без підтримки дружини йому було б дуже важко пройти те пекельне коло і повернутися до життя. Його дружина Віра перебула з ним заслання, пережила переслідування. Вважає, що вистояла завдяки міцному моральному підмурівку, закладеному в дитинстві.

Автору цього опусу, який був «інфікований бацилою рок-музики» ще кілька десятиліть тому і свого часу активно мандрував хвилями радіоефіру в пошуках чогось цікавенького, вперше вдалося почути нову групу з Сараєво Bijelo dugme («Білий гудзик») ще далекого 1974 року у двогодинній рок-програмі провідного на той час югославського рок-публіциста та радіожурналіста Ніколи Караклаїча (його вже немає серед живих) «Вечір з радіо» на хвилях «Радіо Белград». Одним із двох лідерів цієї групи був гітарист Горан Брегович, який уже в цілком іншій іпостасі виступить завтра ввечері на Михайлівській площі. Вхід на концерт вільний.

Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних та соціальних питань Микола Томенко з нагоди святкування Дня міста побував у Черкасах — обласному центру виповнилося 719 років. Крім офіційних урочистостей, Томенко відвідав баскетбольний матч команд вищої ліги, в якому зустрічалися «Черкаські мавпи» й маріупольський «Азовмаш-2-МДГУ». Черкаський колектив з наступного сезону має виступати у суперлізі. Цікаво, що в конкурсі триочкових кидків, що відбувся в перерві, віце-прем'єр виграв головний приз — магнітолу, яку передав до місцевого сирітського будинку.

Від вересня минулого року близько двох із половиною мільйонів підлітків (54 тисячі шкільних команд) боролися за право участі у фіналі змагань юних футболістів «Шкіряний м'яч» — Кубок націй-«Данон». Ідеться про відновлення традицій старого доброго дитячого турніру, і оцініть розмах! Наприкінці весни чемпіонати «Шкіряних м'ячів» добігають завершення. У середній групі (вік до 12 років) вісім команд-фіналісток — із Білої Церкви, Володимира-Волинського, Запоріжжя, Макіївки, Судака, Сум, Тульчина та Ужгорода — визначили кращих на вирішальному турнірі в Києві.

Минулих вихідних «королівські перегони» на «Нюрнбургрингу» вперше у цьому сезоні проводилися за «новою-старою» схемою, коли місця на стартовій «решітці» розподілялися в одній, а не в двох кваліфікаціях. «Поул-позишн» на рідному для німця Ніка Хайдфельда «Гран-прі Європи» дозволив йому посісти в підсумку друге місце, та й то через справжню трагедію фіна Кімі Райкконена.