Київрада ухвалила бюджет на 2009 рік. «За» проголосували 92 депутати. Проти — фракція Кличка у повному складі, частково — «литвинівці», частково — Блок Катеринчука. Прикро, що проти такого документа не виступив столичний БЮТ. Очевидно, мають рацію ті, хто говорить, що у Юлії Володимирівни не вистачає або часу, або бажання, або можливостей контролювати своїх «підопічних» у мерії.

Дика тиснява на двох «пропускних пунктах» у мерії — на вході та перед сесійною залою — обіцяла шоу. Дарма, що в мініатюрних кулуарах Київради і так ніде стати. Вчора туди набилася й купа журналістів, й охоронно–помічницький супровід мера. Власне кажучи, коли Черновецький виходив на вулицю, а відтак повертався до зали, побачити можна було тільки жирні загривки його бодігардів. Поки мер віщав зі сходинок Київради, «УМ» намагалась поспілкуватися з учасниками мітингу на його підтримку. Як не дивно, але всі вони були настроєні брутально й агресивно. (Значно легше довіритись невидимому вуху журналіста і нашептати у слухавку, як тебе виганяють на мітинг під загрозою звільнення, ніж спілкуватися з мас–медіа «наживо»). Словом, поки пікетувальники з прапорами Блоку Черновецького зривали злість на пресі, «реальний космонавт» намагався підняти «бабусь» на революцію, а події в залі починали «температурити».

Колись із боксерського небосхилу зійде зірка Віталія й Володимира Кличків, і на арені з’явиться новий чемпіон, котрий також матиме відношення до нашої країни. Принаймні у цьому впевнені самі брати, і вони навіть називають ім’я свого наступника — Олександр Устинов.

Київська міська влада стала «виробником» головних політичних новин: над секретарем міськради Олесем Довгим нависла загроза звільнення. Це означає можливість переформатування більшості Леоніда Черновецького і передачі ключових крісел у інші руки. А почалося все позавчора з сесії Київради, яка обіцяла бути рядовою. Єдине вагоме питання порядку денного — бюджет (нагадаємо, що столиця живе без бюджету з початку року). Проте під стінами мерії зібралися, зокрема, власники «малих архітектурних форм», які Черновецький вирішив пустити під ніж, а також інші підприємці й прості мешканці, чиє невдоволення активно підігрівали БЮТ і Блок Кличка.

Учора перед Київською державною адміністрацією спостерігалося справжнє попурі знамен та лозунгів. Виявити своє невдоволення міському голові прийшли власники та працівники кіосків, що продовжують протестувати проти рішення 657/657, були освітяни, що вимагали повернути надбавки, представники дитячих та юнацьких спортивних секцій, а також і прості кияни, що виступали проти введення платних медичних послуг та підвищення житлово–комунальних тарифів. Майоріли прапори БЮТ, блоку Кличка та Партії регіонів.

Кожен двобій у професіональному боксі потребує «розкрутки», адже головним у цій сфері є отримання максимально можливого прибутку. Якщо ж очікується протистояння за чемпіонський пояс, то й на кону стоять великі кошти. Організатори зустрічі намагаються зробити їй широку рекламу, аби продати всі квитки в залі й отримати гідні гонорари від телевізійних компаній.

«Ви точно витримаєте?» — у голосі головного онколога України лунають недовірливі нотки. Сподіваюсь, що так, наче крові не боюся. «Ну тоді готуйтеся до важкого дня, — «підбадьорює» мене Ігор Щепотін. — Зустрічаємося завтра о 7.50 біля воріт Інституту раку. І не спізнюйтесь — о восьмій годині в мене вже кипить робота». Не хвилюйтеся, приїду вчасно! Звісно, якщо не просплю... До поцяцькованої турецької сумки летить диктофон, за ним — фотоапарат, блокнот із запитаннями, ручка, банка вітамінів і пара апетитних помаранчів. До цілоденного ходіння «хвостиком» за головним онкологом країни (напередодні Всесвітнього дня боротьби з раком, який відзначають сьогодні), нібито готова. Головне — не знепритомніти в операційній...

Ми всі звикли пишатися чемпіонами світу — Віталієм і Володимиром Кличками, які успішно представляють Україну на міжнародній арені. Між іншим, шанс доторкнутися до цієї слави й побачити наших славних співвітчизників на Батьківщині випадає рідко. Хлопці прив’язалися до США й Німеччини, що й не приховують у своїх інтерв’ю. Особливо Володя, котрого частіше можна побачити в Нью–Йорку чи Берліні, ніж у Києві. Віталій став політиком і більше своїх виступів перед журналістами присвячує проблемам столиці, ніж спорту.