Один із «глянцевих» українських журналів назвав Луганськ у трійці аутсайдерів у номінації «Де в Україні жити добре». Серед показників, за якими визначався рейтинг міста, — вартість послуг ЖКГ. Тут у Луганська немає жодних підстав ображатися на видання: тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в місті (як, власне, по всій області) «біло–блакитна» облрада встановила захмарні. Або навпаки: сумарна вартість цих двох послуг становить 6,66 грн. за кубометр. Чим не апокаліптичне «число звіра»?

День Конституції України та День молоді стали днями масових смертей на дорогах. Жертвами п’яних водіїв стали десятки безневинних людей по всій Україні. Найчастіше біда стається тому, що чимало «крутеликів», серед яких цього разу був і працівник цієї ж Державтоінспекції, не бояться правосуддя.

Спеціальних досліджень не проводив, але є в мене така підозра, що більшість населення найсхіднішої області України просто не здогадується про існування Української греко–католицької церкви. А серед тих, хто щось таке чув про неї, мало хто повірить, що на луганських теренах діють повноцінні парафії УГКЦ. І зовсім мало тих, кому відомо, що історія луганських греко–католиків починається зовсім не з 1991 року, і не з 1992–го (коли офіційно було зареєстровано місцеву парафію), а років на 30 раніше.

Луганський скульптор Ми­кола Шматько претензійно називає себе «королем мармуру». Попри свій вік — у серпні йому виповнюється 65, Шматько не втрачає надії домогтися визнання в української влади. Черговий крок на цьому шляху — вирізьблена в мармурі й представлена на суд публіки «Українська Аврора».

Провокація з так званим «пам’ятником жертвам ОУН–УПА», ініційованим сумновідомим депутатом Луганської міськради Арсеном Клінчаєвим, викликала не лише огиду в пересічних мешканців обласного центру, бодай трохи знайомих з українською історією, але навіть у міської прокуратури. Принаймні так можна зрозуміти заяву такого собі Віталія Охмата, члена «міськрадянської» комісії , що посилено робить вигляд, буцімто вивчає проблему жертв».

«Біло–блакитна» Луганська облрада піднесла населенню краю черговий сюрприз, утім, давно очікуваний. Рішенням від 29 травня різко піднято тарифи на послуги водопостачання та водовідведення. Кубометр холодної води, який недавно обходився пересічному луганчанину в 2 грн. 10 коп., відтепер коштуватиме 3,90 гривні. Ще більш круто злетів тариф на водовідведення: з 1,35 до 2,75 грн. за куб. За таке рішення проголосувало 84 депутати зі 120 за «штатом». Проти було 11.
До цього можна додати, що підприємствам теплопостачання області вода обходитиметься ще дорожче — 5,7 грн. за кубічний метр (і 4,32 грн. — за його відведення). Тобто слід очікувати автоматичного злету тарифів за опалення та за гарячу воду. Підприємствам узагалі запропоновано платити по 9 гривень за куб води.

Після антиукраїнських істерик, що їх із майже промисловою регулярністю продукує місцевий «регіональний» бомонд; після отих «пісуарних» з’їздів, фальшованих «протипомаранчевих» музеїв і валунів на честь висмоктаних із немитих пальців «жертв ОУН–УПА» відкриття на Луганщині каплиці на вшанування пам’яті загиблих під час Голодомору 1932—33 років здається явищем мало не сюрреалістичним. Проте таки відкрили й освятили з дотриманням усіх канонів. Як церковних, так і світських.

Село Зоринівка Мілов­ського району зазнало справжньої хімічної атаки з повітря. Дельтаплан обробляв поля одного з місцевих фермерів гербіцидом. Коли машина зайшла на черговий розворот над селом, пілот забув закрити кран, і речовина, призначена для ефективного нищення бур’янів, пролилася просто на садиби зоринівчан. Після цього на городах селян почали швидко жовкнути й сохнути рослини, а тварини, що потрапили під хімічний «дощик», — гинути.

Недолуга «партійна» система виборів до органів місцевої влади на Луганщині призвела до практично необмеженої влади однієї відомої «біло–блакитної» партії. Звідси чимало сумних наслідків, зокрема й численні незаконні оборудки з землею. Як розповідають «не для преси» бізнесмени, хабарі за сприяння у високих кабінетах тепер вимагають прямим текстом, а «таксу» збільшили явно непропорційно до темпів інфляції. Але система рано чи пізно мала дати збій...

Останньою в цій низці стала інформація про інцидент у луганському цирку з шестирічною дитиною, хоча стався він за тиждень до трагедії з атракціоном «Центрифуга». Мабуть, на той момент в залі не знайшлося журналістів, а ні батьки, ні тим більше адміністрація цирку не захотіли надавати події розголосу. Сталося ж наступне. 2 травня після завершення циркової вистави «Зоряне сяйво» її організатори надавали всім бажаючим можливість здійснити політ під куполом цирку. Для хлопця політ закінчився падінням. Із переломом коліна і травмою хребта дитину доправили до лікарні. За попередньою версією, перетерлися кріплення. Тепер слідство, як і у випадку з «Центрифугою», з’ясовує, чи перевірялося обладнання перед початком роботи.