Знайдений у мішку у Львові, писаний на початку ХХ ст. майстром академічної школи (в ту пору Львів як столиця мистецтв «стояв» на рівні з Краковом; на Галицькому Монпарнасі живописали десятки художників визначного рівня) портрет писаний справді фактурно, «м'ясом», як кажуть професіонали, вловлена м'яка інтелігентність і сувора задумливість, притаманна українським діячам початку минулого століття. Нема ні пози, ні гордовитості, ні сповненості своєї історичної ваги, ні крижаної безжальності тих вболівальників за пролетарську єдність, що прийдуть згодом. Портрет витримано-лаконічний, сказати б стефанівського стилю, але в цьому і його промовистість — в рисах Грушевського просвічує не бажання властолюбства, а призначення на владу; те, помітне тільки з віддалі часу і ледь вловиме сучасником молодого історика. Цього не передають ні фото, ні пізніші портрети першого Президента України. Тут ми бачимо лагідне, з усміхом в очах лице, але є в ньому і загадковість непересічної, на велике служіння замисленої, людини. Є в ньому певна «джокондність», яка просвічує ще дужче тоді, коли абстрагуватися від знання «це Президент, історик, видатний діяч України» і бачити людину грізних часів на порозі її історичного здійснення.

«Культура повинна бути в авангарді, а не загравати з політиками», — говорить Павло Гудімов, очевидно, кидаючи камінь у город Слави Вакарчука, і презентує свою другу відеороботу на пісню «Не політика». Презентує в кінотеатрі, на великому екрані та в кращих літніх традиціях — із полуницями (немитими) і черешнями (соковитими). Презентує — без типових для того ж Вакарчука надутих губок та манірних понтів, у день народження свого сайту — 15 червня. На той день його переглянули 123 131 раз із 26 країн світу, а 9 пошукових систем знайшли gudimov.com на прохання користувачів 1141 раз.

Якщо створення групи «Естетік Ед'юкейшн» із колишніх «океанівців» Хусточки та Шурова було зрештою логічним, то незрозумілий вихід Павла Гудімова — дивним, а теперішній «Океан» уже і усох наче, або, як мінімум, перетворився, наприклад, на море Лаптєвих. Особисто для мене група уже ніколи не матиме того неперевершеного львівського шарму, який хлопці довго зберігали, тримаючи марку в столиці — завдяки цьому вони і стали зірками національного маштабу — а їхні теперішні, уже не сайд, проекти не в змозі замінити попередню творчість. Ні, ні музика «естетіків» мені подобається, а Павло так само люб'язний та адекватний, але... І будемо ми тепер на концертах гурту «Океан Ельзи» питати одне одного: «А хто отой високий блондин із бас-гітарою?», і відповідатиме хтось: «Це — Денис Дудко, він грав раніше у харківській групі «СхідSide».

Тривають гастролі Сполученими Штатами Америки та Канадою сестер Лесі і Галі Тельнюк. Тепер вони мандрують Канадою. Вже концертували у Монреалі, Оттаві, Торонто. Напередодні гастролей дует видав новий альбом «Сестри Тельнюк. Вибране». Альбом iз двох компакт-дисків підсумував 15-річну творчість дуету. Як написав у передмові до «Вибраного» музикознавець Олександр Євтушенко, «Леся та Галина Тельнюк належать до невеличкої когорти артистів, яких мінливий час лише зміцнив в істинності одного разу обраної дороги. Їхній вибір достойний поваги. Бо це вибір сумління і Серця. А ще — правдивого Таланту».

Є в українській рок-музиці таке поняття, як «завжди перспективні молоді гурти». Такі команди є широковідомими у вузьких колах меломанів, час від часу виступають у клубах на кшталт київської «Торби» та музичних фестивалях (яких в Україні так мало), їхні пісні можна відшукати на різноманітних збірках альтернативної музики, але заявити про себе на весь голос їм заважає той стан, в якому перебуває українська музика вже добрий десяток років.

Кайлі Міноуг таки доведеться пройти курс хіміотерапії. Раніше її лікарі запевняли, що завдяки вчасно (на ранній стадії розвитку ракової пухлини) зробленій операції Кайлі зможе обійтися тільки променевою терапією, яка значно менш негативно впливає на здоров'я жінки, ніж хімічна. Але, мабуть, не все йде так добре, як планували медики: днями з'ясувалося, що для повного одужання поп-зірці не обійтися без поєднання обох видів лікування. Це співачку вельми засмутило, адже вона дуже хоче мати дітей, а хіміотерапія на репродуктивну функцію діє дуже негативно. Щоправда, лікарі обіцяють зробити все можливе, аби років через п'ять, коли (дай Боже) Кайлі остаточно одужає, вона таки змогла завагітніти й народити малюка.

Незабаром у щасливому, попри всі ворожі підступи, сімействі Вікторії й Девіда Бекхемів може спалахнути неабияка професійна конкуренція. Віка, звісно, навряд чи вийде на поле поганяти м'яча, а от Девід заспівати вже намірився. А що робити, якщо в жінки із сольною кар'єрою не складається?

Хоча Мадонна давно вже є зразковою дружиною й матір'ю, однак фанати ще «тієї», молодої й розпусної Мадонни Луїзи Чікконе не переводяться. І її напівпорнографічний фільм «Тіло як доказ», знятий у 1993 році, забули таки не всі. Ось днями звичайні трусики, в яких співачка й актриса була вбрана у тій стрічці (хоча частіше Мадонна їх скидала) були продані одному з прихильників зірки за тисячу фунтів стерлінгів — майже 10 тисяч гривень по-нашому.

Експозиція лондонського Музею мадам Тюссо поповнилася новим шедевром. Копію фігури відомого британського співака Елтона Джона на повний зріст варто називати саме так, адже зроблена ця статуя не з традиційного для мадам Тюссо воску, а... молочного шоколаду. Для створення такого експонату знадобилося аж 130 кілограмів справжніх солодощів.

Із життєвої мудрості: «Деталь, яка не може зламатися, відрізняється від деталі, яка може зламатися, тим, що деталь, яка не може зламатися, неможливо буде полагодити, якщо вона все-таки зламається».