На межі першого й другого тижня 11-го чемпіонату світу з водних видів спорту, що триває у Канаді, українська команда нарешті почала поповнювати свою скарбничку медалями. У неділю ввечері першу нагороду країні принесли Олена Федорова й Христина Іщенко — дівчата вибороли «бронзу» в синхронних стрибках із триметрового трампліна. А в понеділок у басейнах Монреаля нарешті розпочалися довгоочікувані фінальні змагання плавців. Саме тут наша збірна сподівається розжитися більш дорогоцінними металами.

Кореспондент «УМ» побувала в родинах, у яких фатальне авіашоу на львівському летовищі відібрало найдорожче — у кого обох дітей, у кого матір, єдиного улюбленого онука, а кого зробила скаліченим навіки. Як вони живуть, на що сподіваються, кого проклинають? Чи чекають від держави і досі не відшкодованої компенсації? Що думають про засуджених за цю трагедію «стрілочників»?

Вирок у «Скнилівській справі», що прозвучав наприкінці червня, так і не поставив крапки в цій болісній для сотень людей темі. Для когось винесені Військовим апеляційним судом Центрального регіону вироки стали «моментом істини». Для когось — лишень верхівкою айсберга. Звісно, що більшість родичів тих, хто несподівано трагічно загинув на Скнилівському летовищі, задоволена, що бодай «виконавці» трагедії сидітимуть за гратами. Та є серед кількох сотень потерпілих унікальний, у певному сенсі, виняток. Дівчина, яка втратила на Скнилові матір і брата, просить Верховний Суд України скасувати вирок одному з засуджених — Юрієві Яцюку. Аналогічну скаргу подав і батько Ірини, від свого імені.

Поява у пресі деяких пікантних подробиць з особистого життя президентського сина Андрія спричинила одразу кілька неприємних ситуацій. По-перше, запитання з приводу того, чи за коштами живе «перший нащадок держави», по-друге, питання на позавчорашній прес-конференції та невдалу відповідь Віктора Ющенка. Вже не опозиція, а журналісти — з числа соратників та учасників помаранчевої революції — закидають невідповідність владної дійсності деклараціям часів Майдану. Реагуючи на слова про «морду журналіста», вільнолюбні працівники «помаранчевих» ЗМІ вчора надвечір навіть зібралися на свою раду, щоб виробити заяву з приводу скандалу. Він розпалюється. Зрозуміло, що треба щось вирішувати, пояснювати, вибачатися. Сьогодні «УМ» описує передумови моральної колізії, її перебіг, а також подає ексклюзивний коментар Андрія Ющенка та спеціальну заяву його батька.

На позавчорашньому розширеному засіданні уряду за участю Президента, глави парламенту і голів облдержадміністрацій відбулася розмова, якої давно потребували всі її учасники. Можливо, тому ця зустріч тривала майже вісім годин. На відміну від попереднього засідання, яке було присвячено ста дням уряду, позавчорашнє відбувалося в закритому режимі й без трансляції до прес-центру. Президент виглядав стомленим (певно, критичний запал був витрачений минулого тижня на силовиків) і висловлював критичні зауваження, не називаючи прізвищ. Утім, спілкуючись із представниками ЗМІ, Віктор Ющенко заявив, що задоволений соціально-економічною політикою уряду, і наголосив на єдності «команди влади».

Учора «УМ» удалося зустрітися з Андрієм Ющенком і взяти у нього коментар щодо скандалу навколо автомобіля BMW, іншого майна та способу життя загалом. Зважаючи на нещодавню бурхливу реакцію Віктора Андрійовича, ми, зокрема, поцікавилися, наскільки жорсткою була розмова батька із сином.

Дехто занепокоєний, що з їхніх чад намагатимуться виховати релігійних фанатиків. Ще хтось побоюється, що дітей перетягуватимуть в іншу конфесію. Але небезпека полягає лише у тому, що «Етика віри» може бути безнадійно спрофанована.

Виявляється, телефонним хуліганством захоплюються не лише окремі школярі, які хочуть зірвати контрольну чи іспит повідомленням про заміновану школу, а й дорослі дяді, які за родом своєї служби повинні відловлювати таких псевдотерористів. У дорослих i «жарти» масштабніші: якщо погрожувати закладеною вибухівкою, то не в якійсь там школі, а наприклад, на гідроелектростанції. Позавчора слідчі Генпрокуратури затримали підозрюваного у резонансній справі тримісячної давнини — погрозі висадити в повітря Київську ГЕС. Ним виявився колишній помічник начальника Управління МВС України на Південно-Західній залізниці, полковник міліції Віктор Барчан. Про це «УМ» повідомили в прес-службі Генпрокуратури.

Бюджетний гаманець поки що наповнюється із належною дбайливістю, хоча монотонність цього процесу досить оманлива. Судячи зі слів міністра фінансів Віктора Пинзеника, нам нема чого побоюватися за соціальні виплати і зарплати бюджетникiв. За інформацією головного фінансиста, впродовж першого півріччя бюджет виконано на 50,2 відсотка, зокрема показник загального фонду — на 60,1. Що ж до місцевих бюджетів, то вони не впоралися з плановими завданнями (48,8 відсотка), але, зазвичай, за результатами півріччя вони опановували лише 42-43 відсотка плану. За розрахунками уряду, місцеві бюджети згодом не тільки надолужать згаяне, а й вийдуть на фінішну пряму року з фінансовим доважком приблизно у 2 мільярди 200 мільйонів гривень. Водночас Віктор Пинзеник зауважив, що бюджет, який в цьому році виконує уряд, є надзвичайним. «Дай Бог, щоб таких бюджетів в Україні більше не було « з точки зору напруженості завдань», — зазначив він. Крім того, з огляду на останні дані, можна говорити про виконання бюджету й у липні.Щоправда, про це в Мнфіні говорять із пересторогою: мовляв, це станеться лише за умови, якщо в бюджеті не буде додаткових дірок. А такі побоювання з'явилися тому, що дедалі гучніше лунають голоси тих, хто прагне реваншу. «На жаль, такий тиск є, і він стає дедалі сильнішим», — стверджує міністр. Про це свідчать проекти законів, які надійшли на розгляд парламенту.