Ви ніколи не задумувались, що ми їмо занадто багато і не ту їжу? Переїдання — чинник, який сприяє виникненню багатьох захворювань, у тому числі діабету.
По-перше, організм людини біологічно запрограмований на недоїдання. Для нашого далекого предка почуття голоду було стимулом до пошуку їжі, але це не означає, що він, відчувши голод, одразу сідав за стіл: їжу-бо треба було ще знайти!

Чудовий Донець за тихої погоди. І хоча більшість місцевих птахів запросто перетне його в будь-якому місці, є на берегах найбільшої річки Донбасу такі краєвиди, яким і оспіваний Гоголем Дніпро позаздрить. А от чому нема підстав заздрити, то це санітарно-епідеміологічному стану Сіверського Дінця. Як повідомив заступник головного санітарного лікаря Луганської області Володимир Герус, у нинішньому році продовжує діяти розпорядження його шефа про заборону використання річки в рекреаційних цілях. «Не можна все-таки її назвати каналізаційним колектором, однак показники мікробного обсіменіння в десятки, сотні й тисячі разів перевищують нормативи. Ми висіваємо патогенну мікрофлору, а отже, купання, особливо дітей, категорично заборонено».

...Ми майже ніколи їх не бачимо. Зрідка чуємо про них. Зустріч iз ними небажана. Як правило, вона викликає легесеньке, як весняний вітерець, і коротеньке, як думки Буратіно, співчуття. Воно не затримується у свідомості й не лягає тавром печалі на душу. А вони, вбогі тілом і, нерідко, здатністю повноцінного мислення, проростають до життя, наче зернятка, закинуті у каміння. Ті гострі, ядучі, розпечені лихом камені називаються хворобами, що рясніють незрозумілими назвами та іноземними прізвищами. У нашій оповіді цих хвороб — 43, найголовніша з них позначена короткою абревіатурою ДЦП. Дитячий церебральний параліч — ним уражено 165 з 296 вихованців школи-інтернату, що у Святошинському районі столиці.

Десять останніх років незалежності залишили Україні гіркий спадок — сто тисяч дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Така офіційна статистика. Окремі ж спеціалісти ведуть мову про всі сто п'ятдесят тисяч, дві третини з яких ще й безпритульні. 10—12 тисяч дітей стають сиротами за живих батьків, втрачають батьківське і материнське піклування через розлучення, насильство в родинах, алкоголізм, позбавлення батьківських прав. Щороку близько двох тисяч дітей стають сиротами в пологових будинках, від них відмовляються матері. Маємо і банальних «трьох китів», на яких міцно тримається це ганебне явище, — бідність, безробіття та соціальна незахищеність. Так, за даними Держкомстату, 40 відсотків сімей із двома дітьми живуть за межею бідності, з трьома і більше — 64 відсотки. У середньому 3,7 відсотка працездатного населення не мають постійного місця роботи. Чи вдасться нам найближчим часом це явище і «китів» побороти, — питання риторичне, а от що робити з дітьми, які сьогодні залишилися віч-на-віч із суворим життям — проблема, яка потребує негайного розв’язання.

Московський кінофестиваль має статус класу «А», одначе нині займає нішу цілком периферійну. Про це я вже писав, а повторюю з єдиною метою: означена ситуація значною мірою відбиває ставлення Заходу до Росії і російського кіно. Мода — як у політиці, так і в культурі — річ жорстока, і от нині в Європі від російського товару модно відвертатися.

Сьогодні акордеоністи в Україні — як рідкісний вид метелика: про них мало хто знає, але вони є. Якщо запитати на Хрещатику в перехожого, кого з наших акордеоністів ви знаєте, відповідь буде в кращому випадку: «Ян Табачник». Ні дисків, ні якісної розкрутки, а симфонічний оркестр у великій залі — як недоступна мрія. Ви не уявляєте, наскільки приємно було ввечері перед Трійцею, в холодну зливу, прибігти на концерт Ігоря Завадського в Будинок актора і побачити повну залу. На вході нас зустрічали дівчата, що рекламували якийсь смачний, а головне — гарячий чай. Усі квитки (по тридцять гривень) уже розкупили. Під скляними дверима тулилися «зайці», що сподівалися, хоч стоячи, почути молодого й амбіційного акордеоніста.

Як запевняють мистецтвознавці, всі великі цивілізації Євразії нової ери мали в історії своєї культури синьо-білі фрагменти чи періоди. Китайський Цзіндечжень, іранські Кашан, Йєзд та Керман, турецький Ізнік, голландський Дельф ... (До речі, у цей список від нас цілком вписалася б й минулорічна біло-блакитна агітація одного кандидата — а що, це ж також приклад культури нації). І пересвідчитися у цьому можна, відвідавши виставку «Магометанський синій»: кобальт у кераміці Сходу і Заходу 12—19 століть», що відкрилася у Музеї мистецтв Богдана та Варвари Ханенків.

Не щастить щось останнім часом Памелі Андерсон. Тобто ще недавно щастило: і до першої півсотні рейтингу найсексуальніших жінок від журналу FHM її включили, і в кінокомедії на студії «ХХ століття Фокс» вона знялася (а це вам уже не якісь там «Пляжі»!). Однак невдовзі почалися невдачі. Так, зокрема, після п'яти місяців романтичних стосунків Пам порвала зі своїм хлопцем — Стівеном Дорфом, визнавши, що в них «немає спільного майбутнього». Знову вільна акторка, мабуть, розчарувалася в чоловіках узагалі, якщо заявила журналістам, що тепер шукатиме не бойфренда до душі, а просто «донора», за допомогою якого можна народити ще одну дитину, і бажано до того, як «стукне» 40 (зараз Памелі 37 років, а двоє синів у неї — від скандального шлюбу з рокером Томмі Лі).

Американський красунчик Орландо Блум має вже «законне» місце у верхній частині рейтингів акторської популярності й привабливості. Постійним є успіх хлопця і в кіно — він стабільно збирає «касу» і як Леголас із «Володаря перснів», і як «пірат Карибського моря», і Паріс із «Трої», і тепер уже хрестоносець Бейлан Ібелін із «Царства небесного». А ось у особистому житті Блум, далебі, не такий постійний.

Судове шоу за обвинуваченням Майкла Джексона в розтлінні малолітніх скінчилося — шоу має тривати. Для багатостраждального співака, якого таки виправдали гуманні американські присяжні, справа ніби закінчена, однак цю «хлібну» тему не бажають закінчувати телевізійники. Тож тепер Джексон та його родина можуть стати героями нового реаліті-шоу.