За рахунок України, можливо, купують собі зброю й харчі терористичні угруповання на Кавказі. Це, звісно, лише припущення, але висловлені не абиким, а секретарем Ради національної безпеки й оборони Петром Порошенком, що надає такій версії особливого статусу. Відвідавши арештовану базу контрабандистських нафтопродуктів, розташовану в Луганській області неподалік кордону з Росією, секретар РНБОУ заявив, що МВС і СБУ разом з колегами з відповідних російських структур повинні перевірити канал контрабандної поставки пального з Росії в Україну на предмет його походження. Бо ж не можна виключати, що таким шляхом в Україну не постачається прямогонне (потребує додаткової перегонки) пальне з Кавказького регіону, гроші з продажу якого організовані злочинні угруповання можуть спрямовувати на фінансування тероризму.

Останній великий клубний турнір спортивного сезону-2004/05 завершено: вчора зранку за київським часом визначився чемпіон Національної баскетбольної асоціації. Втретє в історії золоті персні переможців «плей-оф» НБА приміряють гравці «Сан-Антоніо сперз».

Як «УМ» уже повідомляла, харківський волейбольний клуб «Локомотив» не братиме участі у цьогорічній Лізі чемпіонів. Причина, як для події такого рівня, доволі банальна: у спортивного творiння «Укрзалізниці» немає грошей. Поспішність, з якою харків'яни «переграли» свій намір заявлятися на престижний європейський турнір, президент клубу Євген Щербина пояснив бажанням уникнути вбивчих штрафів. Але і це ще не найбільше лихо. Тепер «Локо» всерйоз переймається не просто втраченим шансом показати себе у Європі, а й питанням, бути чи не бути взагалі, адже від своїх меценатів не отримує фінансування вже добрих півтора місяця. Нове керівництво Мінтрансу таки реалізувало обіцянку не спонсорувати спортивні клуби — мовляв, щоб не допускати розкрадання бюджетних коштів.

Учора Військовий апеляційний суд Центрального регіону нарешті виніс вирок у справі Скнилівської авіакатастрофи. Винними у трагедії суд зробив п'ятьох військових нижньої та середньої ланки, хоча обвинувачення були висунуті шести посадовим особам.
Командира військової частини, якій належав смертоносний літак, Анатолія Дзюбецького, було виправдано, оскільки причиною катастрофи, на думку суддів, стали не технічні проблеми, а недбале ставлення військових до своїх службових обов'язків.

Учорашнє офіційне відкриття цвинтаря Орлят і меморіалу стрільців УГА було названо «актом порозуміння та примирення» між поляками та українцями, хоча подібні взаємні реверанси тривають кілька років поспіль. Уже були спроби «навіки побрататися» у форматі Кравчук—Валенса, Кучма—Кваснєвський, тож і зараз маємо ніби чергову версію згадати про те, як «братались з вольними ляхами». Але це справді непересічна подія, і цвинтар Орлят надто багато важить для поляків.

Уже вдруге за останній рік у Харкові підготовка до великого спорту коштувала дитині життя. Цього разу загинув дев'ятирічний вихованець дитячої спортивної школи № 1, на якого впали металеві переносні ворота.

З кожним поколінням романтичне сприйняття шкільного життя поволі поступається приреченому прагматизмові. Мовляв, слід перебути цю нелюбу «середню» інституцію, і нема на те ради. Для батьків більшості теперішніх випускників ще кілька років по закінченні школи тривала безхмарна юність. Для сьогоднішніх «уже не дітей, але ще й не дорослих» громадян України «веселкова лафа» казки-феєрії про безліч відкритих перед ними доріг за умови самого лише палкого бажання і працьовитості закінчилася. Дітей, у кишенях чиїх батьків гуляє вітер, хоч і тішать обіцянки нової української влади про те, що хабарництву при вступі до ВНЗ буде покладено край, але більшість юнаків та дівчат усе-таки переконані, що заволодіти цією щасливою перспективою поки що — не з їхнім щастям. Батьківська паніка стосовно того, у який спосіб цього року давати хабарі за вступ в університети з інститутами, передається й дітям. Деякі не надто успішні у фінансовому сенсі «предки» приречено прогнозують, що нині давати «на лапу» за вступ у державні навчальні заклади доведеться ще більше (членам приймальних комісій — за ризик бути впійманими на гарячому). Віри в те, що варто лише наполегливо і старанно посидіти до початку вступних іспитів за підручниками, в цьогорічних випускників, на превеликий жаль, не з'явилося.

Сьогодні ми знову повертаємося до теми фальсифікацій на минулих президентських виборах і одного з епіцентрів тієї сваволі — Кіровограда. Злі язики вже подейкують, що скоро будуть підстави оскаржувати визнання Віктора Ющенка Президентом, адже Верховний Суд виніс вердикт про «переголосування» у зв'язку iз системними порушеннями в ході другого туру виборів, а винесені на даний час судові рішення у справах фальсифікацій зовсім не свідчать про таку «системність». «Стрілочники» отримують умовні терміни, їхні ж «дахи» сплять удома спокійно. Чи буде покарано той безмір та його «авторів»?
Повідомлення про затримання колишнього голови виборчої комісії сумнозвісного 100-го округу Сергія Хільченка кіровоградці сприйняли досить стримано: занадто бурхливі пристрасті вирували навколо відвертих і нахабних методів фальсифікації волевиявлення мешканців не окремої дільниці, а всього обласного центру, занадто довго тривав сам процес порушення кримінальної справи, викликів-розшуків (до речі, сам винуватець цих подій днями заявив, що, відпочиваючи на Закарпатті, ні сном, ні духом ні про що не відав). За цей час обласну прокуратуру не раз пікетували члени місцевих осередків партії «Батьківщина» (голова її обласної організації Валерій Кальченко очолював кіровоградський виборчий штаб кандидата Віктора Ющенка), громадські організації. Серед вимог до влади багатьох мітингів, «круглих столів», інших зібрань громадськості було незмінне: дати правову оцінку діям сотої виборчої комісії.
Якоюсь мірою ця емоційна хвиля вже почала спадати. І все ж повідомлення про те, що у Києві працівники УБОЗ обласного управління МВС затримали пана Хільченка, місцеві ЗМІ виділили як особливу новину. Адже не йдеться про виконавця чужої волі, «стрілочника» чи жертву політичного тиску. І значно більші емоції викликала новина про те, що Хільченко знову на волі...