Досвідчені грузинські господині, які досконало знають закони національної гостинності, кажуть, що на гостину має бути наготовлено стільки страв, щоб вистачило сім разів накрити стіл заново. «Перший стіл» — різноманітні пхалі (холоднi закуски) і сациві, потім хачапурі, лобіо з перепічками, хінкалі, дві-три м'ясні страви і, звичайно, шашлик.

Радості на обличчях тих, хто причетний до масового спорту, у День фізичної культури та спорту — минулої суботи — авторові цих рядків побачити не вдалося. Авжеж, відомо, що насправді стоїть за такими заходами: спортивні «гуляння» трапляються раз на рік. Тому що «для галочки». У буденному ж житті нашого суспільства фізкультура перебуває у затінку багатьох сучасних субкультур — пивної, концертної та індустрії розваг загалом.

З давніх пір люди, аби не нудьгувати, придумують собі різноманітні розваги, серед яких чільне місце займають змагання. Питання, хто ж є справді найкращим, не дає спокою амбітним особистостям. Ті ж, кому замало «звичайних» видів спорту, шукають собі екстремальні захоплення. Зокрема, з використанням техніки, яка з кожним роком їздить дедалі швидше.

Незвичайний фестиваль відбувся у ці вихідні у старовинному Збаразькому замку, що на Тернопільщині. Ще задовго до його початку, по обіді, сюди почали з'їжджатися дивні молоді люди в екстравагантному чорному вбранні, з чудернацьки розмальованими обличчями і навіть тілами. Представники оригінальної молодіжної субкультури, яку некомпетентні люди вважають мало не «від нечистого», хоч самі готи позиціонують себе як істинні християни, а свій наскрізь похмурий імідж пояснюють лише «надто серйозним ставленням до життя», завидна просто «тусувалися» на території колишньої фортеці-палацу.

Ось і минає 35 років відтоді, коли здійнялась на могутні крила та полетіла по всьому світу пісня «Червона рута». Навряд чи її автор Володимир Івасюк, якому тоді був 21 рік, міг передбачити таку тріумфальну долю цієї пісні, яка одразу була оповита ореолом всенародної любові. Це була та пісня, яка стала символом нового покоління, до певної міри трагічного, за словами поетеси і письменниці Галини Тарасюк, покоління «прибитого на цвіту» — сімдесятників.

Театрали сьогодні ностальгійно зітхають за тими часами, коли літо було не «мертвим сезоном», а періодом гастролей, нових вражень, нових відкриттів чи розчарувань.
І якщо за виставами, які привозять до нас iз Москви чи Петербурга, стоять міцні спонсори (бо гастролі — надто видаткова справа, особливо щодо «повнометражних» спектаклів, а не антреприз за принципом «дві зірки — два стільці»), то вітчизняні театри самотужки часто й не наважуються на тривалі виїзди навіть по Україні, не кажучи вже про далекі краї.

«Видуботок» нафти з нафтопроводу поступово перетворився на справжній промисел для мешканців прилеглої до «труби» місцевості. Лише в цьому році на трубопроводі, котрий пролягає південними районами Чернігівської області спецприладами нафтогазового управління зафіксовано 13 незаконних врізок. І хоча спіймати за руку таких злодіїв не так просто, правоохоронці періодично їх затримують.

На ідею створення Українського інституту національної пам'яті відгукнулися не тільки в Україні, й у діаспорі. Українська громада в Польщі є чи не найбільш зацікавленою в такій установі, оскільки на собі відчула вплив тоталітаризму: українці з теренів з-над Бугу і Сяну були розпорошені кількома депортаціями на території Польщі і УРСР, їх крали за підтримку визвольного руху українського народу.

Будівництво Північно-Європейського газопроводу (ПЄГ), який проляже дном Балтійського моря від російського Виборга до німецького Грайсфальда, переслідує значною мірою політичну мету. Росія не залежатиме від політичної волі транзитних держав — України, Білорусі, Польщі. Втім незалежність Росії від України почнеться не раніше 2010 року — таким значиться у проектній документації кінцевий термін проекту газопроводу довжиною в 1200 км.