Американка Сильвія Дантоніо зі штату Нью-Джерсі постраждала через власного собаку. І не простого, а дуже розумного. Жінка навчила Слайєра — 5-річну американську вівчарку — різним правоохоронним та рятувальним штукам. Дресирований пес міг уже шукати вибухівку, наркотики та запалювальні суміші. Цього Сильвії здалося мало, і вона почала привчати пса ще й до телефону. Насамперед він повинен був уміти дзвонити за номером служби порятунку — 911. І саме ця навичка собаки призвела до непорозумiнь його власниці з поліцією та значного грошового стягнення.

Варто було Юлії Тимошенко почути про Сектор Газа, як Ізраїль вирішив не морочитися й одразу передати його арабам.

Про проблему бездоглядності заговорили протягом останніх кількох років, коли кількість безпритульних дітей зросла майже втричі. Вже у 1997 році кількість неповнолітніх, які потрапляли до дитячих притулків, перевищувала 11 тисяч — за попередніми підрахунками, сьогодні ж ми маємо понад 30 тисяч безпритульних дітлахів. Це ціле невелике місто, у котрого немає майбутнього... Не існує такої позначки на топографічній карті України, котра б вказувала місце перебування такої кількості маленьких соціальних бунтарів. Така собі дитяча «вольниця» має свої незадекларовані закони жорстокої вулиці. Тут є вожаки-лідери, котрим підпорядковується решта малолітніх громадян, а відповідно й «казна», що поповнюється за рахунок випрошених коштів. Тут запроваджені лжепорядки, і вживання наркотикiв, алкоголю чи клею вважається перепусткою до гурту бродяжок. А найголовніше, що це місто — не віртуальний світ, його мешканці цілком реальні, і чи не щодня ми пасивно зустрічаємо їх на вулицях наших міст.

На околиці Луцька випадкові перехожі, поспішаючи серпневого вечора додому, почули в кущах дитячий плач. Плакало немовля, залишене вмирати просто на траві.
Медики, які оглянули хлопчика, сказали, що народився той 4-5 діб тому, маючи цілком задовільний стан і вагу близько 3 кілограмів. Пролежав він не дуже довго, тому ознак переохолодження або слідів укусів тварин, на щастя, не мав.

Головним порушенням прав людини в Україні є бідність. Принаймні, так вважає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова. За її словами, більше мільйона українців сьогодні перебувають за межею бідності.

Фінансовим апетитам українських зірок позаздрив би навіть Гобсек. За кілька вдягачок «от кутюр» чи новеньку яхту вони не тільки рекламують олію та мобільний зв'язок, чізбургери й шампуні, а й братаються з політиками. Але такий креатив — уже вчорашній день. Розкручуватися на... власній непопулярності — от до чого додумався гурт «Грін Грей». А що? Чорний піар — теж піар.
Дізель ледве не вистрибнув зі штанів, доводячи на прес-конференції в УНІАН, що з «Грін Греєм» розправилися (гурт агітував на виборах за Януковича). Мовляв, «зелено-сірих» не беруть в ротацію українські радіостанції через російську мову. По-перше, зараз модне українське, по-друге, крутять же російськомовних виконавців, ту ж Пугачову чи Кіркорова. В «Український формат», який підтримує молодих українських виконавців, «ГГ» теж не запросили — репресії. Дізель і Мурiк чогось забули, що учасник «...формату» Андрій Князь крутив сідницями на кожному концерті за «проффесора».

Напевно, жоден лікар на світі не зможе пояснити, де і чому люди підхоплюють вірус екстріму. Що для цього потрібно — спадкова вразливість чи особлива конструкція мозку? Громадянам звичайним, людям, екологічно «чистим» від зашкалювання адреналіну, цієї «кухні», очевидно, не зрозуміти. Однак спробувати можна. Чи принаймні з роззявленим ротом подивитися, як відчайдухи, балансуючи почасти на межі життя і смерті, виконують свої карколомні трюки. Ще можна їх по-банальному запитати, про що вони думають, коли, наприклад, летять з гори на дельтаплані (а знизу — ліси, люди-мурахи...), й почути вичерпну відповідь: «Думаю про те, що Я ЛЕЧУ!». Питання ще є?...
Шукати відтепер таких людей стане простіше. Чимало з них щоліта і щозими зустрічатимуться у Карпатах, на Боржавському хребті, між Воловцем і Міжгір'ям — на екстрім-фестивалі Fly-in. Днями це дійство відбулося вперше. Те, як воно проходило, бачила кореспондент «УМ».

Справжнього колекціонера, захопленого своєю справою, сьогодні знайти, напевно, досить важко. Але такі є. Знайомтеся: один із них — Михайло Гайдук із Київщини. Сам він людина військова (як кажуть: із суворим гартом), однак це не завадило йому присвятити своє життя незвичайному захопленню. Пан Михайло каже, що завжди хотілося не просто збирати щось нове, а вивчити за допомогою колекційних екземплярів історію нашої країни, всієї землі. Наприклад, знання з географії та історії він здобув саме за допомогою колекції монет і паперових грошей.

Українські військові, «есбеушники» та міліціонери спіймали у Криму крадія ракет. Саме того, що в лютому цього року поцупив із військових складів поблизу кримського селища Чорноморське пусковий пристрій та два пенали з ракетами до переносного зенітно-ракетного комплексу «Стріла ЗМ».