Є така українська приказка: «Згоріла хата — гори сарай». Учора, в сучасних реаліях нашої політики, вона набула нового звучання: згорів сарай — гори й хата.
Шкода, дуже шкода.

Коли я стояв 23 січня цього року на Майдані і проголошував свою інавгураційну промову, я говорив про те, що в Україні буде професійна влада, влада чесна, яка день і ніч працюватиме на інтереси українця і держави, влада, яка буде працювати однією командою, повторюю, чесно, відкрито і професійно.

Розташоване у Дніпропетровську українсько-британське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями завод «Динамо-Сілейр» за спеціалізацією не має собі рівних в Україні. Близько 80 відсотків продукції тут складають номерні знаки — ті, без яких не обійтися жодному транспортному засобу. Замовником цих виробів є Міністерство внутрішніх справ. Місце ж під сонцем цьому підприємству дісталося після виграного ще у 1998 році тендеру. «Динамо-Сілейр» виявилося спроможним виготовляти номерні знаки, як кажуть, «під ключ», тоді як інші підприємства мали намір завозити з-за кордону так званий напівфабрикат. Отож, здавалося б, жити підприємству і не журитися. Але якщо поглянеш на минулорічні показники, то мимоволі почухаєш потилицю в глибокій задумі: збитки тут сягнули 2,5 мільйона гривень!

Піонерами у справі «відрізання» від живильної рідини були умільці «Полтававодоканалу». Отже, зазнали фіаско різношерсті хитруни, які тривалий час паразитували на неможливості виокремити їхні «персональні» комунікації від спільної труби-стояка. Так от, у «Полтававодоканалі» першими в Україні сконструювали відповідну систему «Спрут». Вона «допомогла» протягом двох останніх років кільком сотням боржників із обласного центру сповна відчути на собі принади існування в такій собі квартирній «пустелі».

На території військової частини А3870 селища Брюховичі Львівської області сьогодні зберігається приблизно 32 тисячі тонн боєприпасів. Однак на цей факт ані чиновники, які продають землю поблизу складів, ні люди, що забудовують ці території, зовсім не зважають.

На Запоріжжі розпочато перший етап масштабної ліквідації арсеналів артбази № 275, що у Мелітопольському районі. Фахівці Міноборони і МінНС своїми діями підтвердили максимальну прозорість реалізації складних проектів — тільки б не панікували мешканці навколишніх сіл. Аби переконати сільські громади, що усе йде згідно з намітками піротехніків, під Новобогданівку привезли групу журналістів.

Mісяць тому 15-рiчнiй київській учениці Яні тато з Китаю надіслав у подарунок мобільний телефон. На китайській митниці вартість посилки задекларували в 30 євро (низькі ціни на подібну продукцію в КНР усім відомі). Але «пильні» українські митники вирішили, що телефончик можна оцінити дорожче і запропонували дівчинці або доплатити ще 416 грн. мита, або розпрощатися з подарунком. На запитання, чим мотивується таке несподіване рішення, представниця компанії ТNT, що доставляла посилку, повчально нагадала про неприпустимість демпінгування внутрішніх ринкових цін. Заперечення (українських виробників мобільних телефонів поки що немає, а один-єдиний телефон, ще й без упаковки, зовсім не змінить погоду на ринку) до уваги не взяли. І можна було б тільки порадіти патріотизмові української митниці, якби не дивні цінові метаморфози, що спостерігаються на рівні промислового імпорту, зокрема, — на ринку санітарної кераміки.

Бензинового «алхіміка» спіймали на гарячому запорізькі працівники системи Держспоживстандарту та силовики під час спільної перевірки. Ним виявився 50-річний екс-інженер, який на пташиних правах, навіть без договору про оренду, у приміщенні одного з науково-дослідних інститутів розмістив нафтозаводик.

Раніше люди не переймалися питаннями, чи є в них будь-який моральний обов'язок перед «братами нашими меншими». Тільки на початку 70-х років минулого століття виник новий рух за права тварин. Було проголошено, що вони мають таке саме право на життя, позбавлене страждань, як і будь-яка інша істота на землі. Створена 15 років тому за ініціативою біолога Світлани Шевченко громадська організація — Кінологічна спілка України (КСУ) — для багатьох стала передвісником того, що невдовзі й наша країна відчує, як зближуються кордони.

У 24-річної красуні й моделі Джессіки Альби, яка вельми гордо іменує себе ще й актрисою, після участі в прем'єрах останнього сезону — фільмах «Місто гріхів» та «Фантастична четвірка» — з'явилися всі шанси закріпитися в Голлівуді. Незабаром Джессіка з'явиться у новому психологічному трилері «Пробудження» разом з актором Хейденом Крістенсеном, відомим за новими (але, якщо у хронологічному порядку, то старими) епізодами «Зоряних воєн», де він зіграв Енекіна Скайуокера.