На Гран-прі Японії — передостанній етап першості — «королівські» гонщики приїхали, вже знаючи імена чемпіона та віце-чемпіона 56-го чемпіонату світу з «Формули-1». Наприкінці сезону залишалася нібито лише одна мотивація — розіграти Кубок конструкторів. Але всупереч логіці саме автодром «Сузука» став свідком найвидовищнішого старту в сезоні.

Футбольні збірні України все більше завойовують право називатися національними. І не стільки за своїм складом, як за візитами в різні регіони країни. Після вояжів до Львівської й Донецької областей минулого уїк-енду головна команда країни й «молодіжка» завітали на південь держави. Підопічні Олексія Михайличенка приїхали до індустріального Запоріжжя, аби у двобої з молодими албанцями здобути право на матчі «плей-оф» чемпіонату Європи-2006.

Реверс живий, як ніколи, хоч і обертається для України збитками. Навіщо ТНК-BP і Україні економічно невигідний контракт, досі пояснювати уникали. Експерти, якщо їх аж надто притиснути до стіни, пояснюють укладання цього контракту тим, що українській стороні потрібно розплатитися за технологічну російську нафту, якою заповнено «трубу». Уже рік, як це унікальне знаряддя українсько-російських відносин слугує диригентською паличкою в руках політиків. А тим часом у Європі продовжує зростати попит на нафту, і це відкриває перед Україною колосальний шанс. Насамперед, для нашої держави це надприбутковий проект. Отож, мабуть, найближчими місяцями, коли йтиметься про визнання її країною з ринковою економікою і про прийняття до СОТ, Україна має вирішити для себе одне дуже важливе питання. Говорячи словами одного американського дипломата, вона повинна зробити вибір: чи намагатиметься агресивно завойовувати ринок на основі довгострокової стратегії, чи замість цього відгукатиметься на кожну скороспілу пропозицію, яку висувають сусідні країни. На жаль, рік тому Україна обрала другий варіант. «Скороспілка» постала в українській економіці у вигляді контракту на перекачку російської нафти з Бродів до Одеського терміналу «Південний», і ця угода матиме чинність упродовж ще двох наступних років.

Зігмунд Фрейд не був далеким від істини, вважаючи що поведінкові проблеми «діагностичних» маніяків, педофілів та інших душогубів виникають ще в дитинстві і юності. Адже нерідко звіриний оскал проявляється і до вісімнадцяти. Зрозуміло, що діти з неблагополучних родин, інтернатівські втікачі, сироти складають основну масу злочинної підліткової маргіналії. Але статистика доводить: під час канікул різко зростає кількість злочинів, скоєних отроками з, так званих, порядних сімей. Літні канікули минули, за два тижні наступлять осінні. Натомість уже протягом першої чверті школярики встигли накоїти стільки, що навіть у досвідчених слідчих волосся стає дибки! Загальноприйняті ще з радянських часів принципи морального виховання «квіток життя» виконуються ними в окремих випадках із точністю до навпаки.

Юну прихильницю літературного Остапа Бендера правоохоронці столиці затримали минулого тижня. Привід серйозний — протягом року одинадцятиклаcниці вдалося за підробленими чеками привласнити товар однієї дистриб’юторської фірми на суму 56 тисяч гривень. Подробиці «УМ» повідомила прес-офіцер Печерського райуправління міліції столиці Оксана Бабенко.

У день Покрови Пресвятої Богородиці, яку здавна вважають покровителькою війська, по всій Україні вшановуватимуть захисників свободи — вояків Повстанської армії. Щоправда, може статися, що ці святкування у Києві «розпорошаться», так і не ставши для громадськості єдиним потужним променем правди про УПА. Річ у тім, що два окремі, паралельні і багато в чому подібні заходи планують на святкові дні Українська народна партія і громадська комісія «Армія безсмертних». Обидва ініціатори святкувань організовують молебен, концерт і презентацію підписів, зібраних у різних регіонах України за визнання УПА. От тільки УНП запланувала все це на 14 жовтня, а «Армія безсмертних» — на 15-те.

1036 року князь Ярослав Мудрий переміг нападників-печенігів і з вдячності до Бога і Діви Марії заклав у Києві церкву Благовіщення на Золотих воротах. У тій церкві він 1037 року віддав народ Київської держави під опіку Пресвятої Богородиці. Відтоді Матір Божу шанують як покровительку й берегиню народу, стольний град якого — Київ.

У великому портфелі пана Черемського завжди лежить якась нова книжка. Він сам повернув її з історичного забуття, впорядкував, відредагував і видав на власні чи добуті у меценатів гроші. Ця книжка, без сумніву, єдина у своєму пізнавальному сенсі і неодмінно на українську тематику. Навіщо потрібен такий дивний гуманітарний клопіт доктору фізико-математичних наук, що спеціалізується на рентгенівському структурному аналізі матеріалів та фізиці пористих систем, — пересічній людині зрозуміти нелегко. Ще важче збагнути, з якого це доброго дива він переймається відкриттям у місті меморіальних дошок та пам'ятників, організував уже не один солідний музей і щодуху пропагує підзабуте з часом кобзарське мистецтво. Причому на свій страх та ризик, якщо мати на увазі радянські порядки, і на власний збиток з огляду на меркантильні традиції теперішньої доби.
Сам Петро Григорович своє нетипове захоплення, мабуть, охоче назвав би коротким і нині дуже модним словом «хобі». Але, оскільки те має іншомовне походження і природно не містить у собі українського кореня, з пошуком потрібного терміну вийшла заминка.

Упродовж останніх років жоден із вінницьких художників не творив у таких умовах надсекретності, як Михайло Бабій, — за постійно замкнутими дверима майстерні, де спеціально почеплена щільна завіса до часу надійно ховала від гостей майбутній витвір фантазії. По-перше, про всяк випадок автор убезпечував себе від небажаних запозичень, адже крадіжки ідей — не таке вже й рідкісне явище у мистецькому середовищі. По-друге, покров таємничості дозволяв підготувати для глядачів несподіванку, яка мала підсилити естетичний ефект від побаченого.