Прихильники наймасовішого ігрового виду спорту (за міжнародною статистикою — це волейбол, а не футбол) навряд чи будуть задоволені зростанням інтриги в чоловічому чемпіонаті. Бо вирівнювання команд у вітчизняній суперлізі відбулося в найгірший спосіб — чемпіон останніх п'яти років повністю розгубив свій основний склад. Враховуючи, що харківський «Локомотив» тягнув весь «потяг» національного чемпіонату, цьому сумному факту, думаю, не варто радіти навіть опонентам тепер уже колишнього лідера.

Коли в спорті одній з команд надають право приймати турнір у себе вдома, найчастіше це означає, що господарів вважають одними з фаворитів турніру. Саме такою начебто була розстановка сил й у першому кваліфікаційному раунді континентальної першості серед юнаків до 17 років, яку минулого тижня приймала українська столиця. Підопічних Вадима Дьордя чимало фахівців називають одним із найперспективніших поколінь за останні роки. І справді, техніка в багатьох з них на гідному рівні, але помітно не вистачає тактичних навичок та розсудливості. Гра команди начебто справляє приємне враження, декому вона до вподоби більше, ніж збірної 19-річних, але жахливі помилки юнаків іноді перекреслюють весь позитив.

Несподівано привабливим для глядачів виявився перший день 11-го туру, коли команди змагалися без участі наших представників у єврокубках. Хоча в цьому є й певна закономірність: у представників «другого ешелону» не було потреби грати «другим номером». Через це фактично в усіх п'яти матчах неділі суперники змагалися в атакуючих здібностях. Такий щирий футбол показав, що буває, коли конструктивність нападу підвищується не за рахунок захисту. А щодо якості, то з усіх колективів, які грали в неділю, можна виокремити «Чорноморець». І не лише за гостьову перемогу, а за те, що одесити поступово виходять на рівень стабільної демонстрації гри, яка відповідає їхнім єврокубковим амбіціям.

Кілька годин люди чекають біля брами під не по-жовтневому пекучим сонцем та зірками на банях Видубицького монастиря. Зауважимо: Київського патріархату. Той, хто забив своє «місце під сонцем» ще до приїзду найвідомішої сьогодні пари в країні — Шона Карра та Євгенії Тимошенко, — ні за які дивіденди не поступається місцем. Тихо. Чекають. Пошарпана іномарка вирулює з нізвідки і різко гальмує. Жіночка на милицях поспішає до нашої групи. «Давно почалося? — питає вона кореспондентку «УМ». — А в нас колесо полетіло, уявляєте, довелося запаску ставити!» Жіночка все одно чекає биту годину, спершись на милиці, — вона теж хоче побачити «щасливе подружжя».

Від минулої суботи Україна почала жити за новим політичним календарем — тим, який регламентує оновлений Закон «Про вибори народних депутатів України», що набрав чинності саме 1 жовтня. Буде цей календар «юліанським», «вікторіанським» чи якимось іншим, покаже власне виборча кампанія. А вона, згідно з другим розділом статті 16-ї, стартує 26 листопада — за 120 діб до дня виборів (наступні ж вибори до парламенту в нас, нагадаємо, відбудуться 26 березня 2006 року). Цікавий факт: за законом, Центрвиборчком оголошує про початок виборчого процесу не пізніше ніж за 125 діб до дня виборів. Тобто ймовipно, що ЦВК провістить нові великі перегони якраз у дні першої річниці сумнозвісного другого туру президентських виборів —2004 та Помаранчевої революції.
Але сьогодні ми поговоримо не про політичні розклади, а про окремі технічні моменти й проблеми цієї справи.

Політичні філософи часто кажуть, що Помаранчева революція тривала не два тижні, а понад десяток років. Тобто, намотуючись навколо акції «Україна без Кучми», довкола парламентських виборів-2002, переросла в помаранчевий Майдан. При цьому ланкою революційного ланцюга, якщо взагалі не його початком, називають осінь 90-го — пору, коли на Майдані теж стояли намети і там теж голодували люди. Це була славнозвісна «студентська революція», або ж «революція на граніті».

У житті Петра Порошенка, очевидно, настала не найсвітліша смуга. Звинувачення в корупції, звільнення з роботи, «наїзди» у пресі й демонізація в суспільстві — таку зливу неприємностей витримає не кожен. Але на цьому перелік лих, що звалилися на голову Петра Олексійовича, не вичерпався: тепер до нього додається ще й... підозра у вбивстві. Правда, неофіційна, більше на рівні чуток. Але, від того, що у ЗМІ «на язиці», так легко не відкараскаєшся.

Розпочався так званий «нобелівський тиждень», упродовж якого будуть названі прізвища цьогорічних лауреатів Нобелівської премії в усіх номінаціях. Учора оголосили прізвища найбільш гідних у галузі медицини, сьогодні черга на фізику, завтра — хімію, у четвер — літературу, а в п'ятницю ми дізнаємося прізвище лауреата Нобелівської премії миру. Офіційна церемонія вручення премій (та грошового додатку до них у розмірі 1,1 млн. євро або 1,3 млн. доларів) відбудеться у мерії Стокгольма 10 грудня.