Через два з половиною місяцi Державтоінспекція знову підпала під жорстку критику. Щоправда, тепер не від Президента, а від міністра внутрішніх справ. Оскільки на колегії МВС оцінювалася робота столичної міліції за 8 місяців, роботою київської ДАІ був не задоволений начальник департаменту ДАІ Сергій Коломієць. На думку Юрія Луценка, київські інспектори мають три головні проблеми: отримання хабарів замість виписування протоколів про штраф; відхилення від маршруту патрулювання для організації тимчасових пунктів «машинного доїння» (дійшло навіть до того, що сам міністр виявив кілька таких випадків, коли опівночі гуляв разом із сином вулицями столиці, і звільнив патрулі у повному складі). І по-третє, реєстрація безномерних авто престижних марок київськими МРЕВ.

Чи не вперше за історію існування Верховної Ради України один із народних депутатів сам зізнався, що фактично займається у стінах парламенту корупційними діями. Зокрема, заявив, що купував за великі гроші картку для голосування у свого колеги. Очевидно, Петро Димінський, нині позафракційний, роблячи таку відверту заяву, не прагнув видатися порушником Конституції, а навпаки, бажав здобути імідж викривача антизаконних діянь у кулуарах ВР. Але може вийти зовсім навпаки. Адже, за оцінками юристів, публічна заява про скоєний злочин (за участі саме Димінського) та публікація про це в пресі має стати приводом для адекватної реакції органів прокуратури.

Звістку про те, що на майора охорони колишнього Президента Миколу Мельниченка вчинено замах, оприлюднив учора Сергій Таран, директор Інституту масової інформації. Саме вчора герой «касетного скандалу» мусив вийти на прямий телефонний зв'язок з учасниками організованої ІМІ конференції «Минуле та майбутнє української політики і плівки Мельниченка», яка зібралася в Києві.

Кримінальна справа про вбивство Георгія Гонгадзе буде передана до суду, орієнтовно, уже в жовтні або на початку листопада цього року. Про це журналістам у Страсбурзі повідомив Генеральний прокурор Святослав Піскун, який бере участь у засіданні сесії Парламентської Асамблеї Ради Європи. Учасники майбутнього судового розгляду нині вивчають матеріали справи і, як наголосив Піскун, «ніхто не має права на них впливати, аби зупинити цей процес».

У селі Хутірському, що за якихось сім кілометрів від райцентру Петриківки, разом з сином та донькою мешкає знаменитість районного масштабу — Ніна Сергіївна Лісняк. Понад 40 років вона безперервно відпрацювала у місцевому колгоспі імені Жданова. У роботі себе не жаліла настільки, що удостоїлася звання Героя Соціалістичної праці. Дотепер жінка зберігає вікопомне свідоцтво про ту подію, видане у далекому 1966-му.
На Петриківщині ж Ніну Сергіївну, здавалося, і взагалі мали б на руках носити — на сьогодні вона єдиний Герой Соцпраці на весь район. Певна річ, нині інші часи, і радянські заслуги багатьма сприймаються як релікт. Проте не настільки, щоб жінці потрапити в оказію, від однієї згадки про яку по її обличчю дотепер котяться сльози...

Дві з чотирьох українських команд, які стартували в єврокубковій кампанії влітку, здобули право представляти нашу країну в груповому турнірі Кубка УЄФА. Учасниками цієї стадії стали 40 колективів, розбитих при жеребкуванні у швейцарському Ньоні за клубним рейтингом на п'ять кошиків. Наші «Шахтар» і «Дніпро» у третьому кошику посідали перше й третє місця, відповідно.

Нещодавно цитувала оцінки модних експертів, які були так задоволені «живим», «щирим» і вельми природним (з огляду на нестачу притаманної більш розкрученим заходам такого штибу бундючності та участь у ньому переважно нових імен) тижнем моди у Барселоні, що натякали: незабаром Барса зможе переплюнути навіть визнані модні столиці світу. Хтозна, як там щодо Нью-Йорка чи Лондона, а от Мілан конкуренції з боку «молодих» тижнів моди точно не боїться. Бо, як переконалися ті самі критики під час модної п'ятиденки в Італії, із таким феєричним святом моди, яке проходить у Мілані, може конкурувати хіба Париж. І то не факт...

Ви можете скiльки завгодно стверджувати, що Санта-Клауса в природi не iснує, що насправдi рiздвянi подарунки приносить п’яний мужик iз бородою з вати та червоним носом, i то лише тому, що за це вiн отриує чималий гонорар, — вiйськових Данiї ви не переконаєте. А все тому, що минулого тижня представники данських військово-повітряних сил виплатили реальному Санта-Клаусу 5 тисяч справжнiсiньких доларів як компенсацiю за смерть пiвнiчного оленя...

— Порадь, що купити дружині на день народження?
— А чи не простіше запитати про це в неї?
— Ну... Таких грошей у мене нема...

Фантазувати в цій царині можна скільки завгодно, не підтверджуючи свої витівки реальними фото- чи відеодоказами, не переймаючись, що хтось спростує чи подасть на вас до суду. Проте є люди, які фауною чорнобильської зони займаються професійно, доказово і неупереджено.

Для початку — кілька газетних «відкриттів». «За словами очевидця, «птах, більше схожий на крокодила, з крилами і хвостом, як у пацюка», живе (можливо, в нього там гніздо?) «в чорнобильському напрямку», десь на дні досить глибокої яруги... За припущенням Миколи, розмах крил — метрів з півтора, «пір'я у нього немає, тхне від нього, як від помийниці, і, наскільки я розумію, саме такий вигляд мали доісторичні птеродактилі... » (замітка «Чернобыльский монстр», газета «Вечерние вести», липень 2004 р.)

Або ще таке: «Цими днями голлівудські кінематографісти повернулись із Чорнобиля... Чорнобильська природа полонила їх. Американці бачили 30-кілограмового сома (і як вони його поглядом зважили? — Авт.) і оленя, трохи меншого за слона. «Це неповторно. Як у театрі абсурду!» — вихопилось у американця. (Газета «Уїкенд», липень 2004 р.)
Щодо абсурду, то це правильно. Тільки от абсурд буває не лише в театрі, а і в наших головах. На жаль.