Учора народний депутат Валерій Лебедівський звернувся із заявою до Служби безпеки та Генеральної прокуратури щодо погроз фізичної розправи, які нібито надійшли до нього від одного з соратників Тимошенко Михайла Бродського. У ній член фракції «Нашої України» просить притягти екс-лідера «Яблука» до кримінальної відповідальності за 346-ю статтею Кримінального кодексу («Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча»).
Ситуація всередині Української республіканської партії «Собор», яка де-факто розкололася через різні бачення свого передвиборчого майбутнього, стає все більш критичною й абсурдною. Якщо раніше було незрозуміло, хто є головою партії, оскільки одна частина вважає таким «ющенківця» Анатолія Матвієнка, а інша – «тимошенківця» Левка Лук'яненка, то тепер не ясно ще й те, в кого з них на руках дійсна партійна печатка. Бо, як з'ясувалося, печаток існує дві. З цієї причини і «матвієнківці» і «лук'янівці» звернулися до правоохоронних органів, щоб ті розібралися й притягнули фальсифікаторів до кримінальної відповідальності. А якщо Анатолій Матвієнко не здасться й надалі зі своїми прихильниками наполягатиме на своїй правоті, опоненти з протилежного табору обіцяють відправити у правоохоронні органи ще й докази його фінансових оборудок, які він нібито чинив на посаді лідера «Собору» в попередні роки.
Сьоме листопада може стати повторенням того дня, коли праві відзначали річницю заснування Української повстанської армії і на столичному Майдані в бійках зійшлися «червоні» та «червоно-чорні». Наступного понеділка кілька політичних сил запланували відзначити 88-му річницю Жовтневої революції. Звичайно, на акції будуть ліві: відповідну заяву подала КПУ Симоненка, а ще, ймовірно, прийдуть однодумці з інших партій та молоді «козачки» від різних «Лівих ініціатив» та «Че Гевар».
Учора член фракції УНП Степан Хмара звернувся з парламентської трибуни з депутатським запитом до Генпрокуратури i МВС, згідно з яким слідчі мають перевірити підозрілі оборудки навколо відомого готельного комплексу «Либідь». Тиждень тому «УМ» повідомляла про конфлікт між трудовим колективом готелю i Київською мерією, але деталі судового протистояння стали відомі лише зараз.
Міністр внутрішніх справ і Харківський обласний голова кілька днів поспіль коментували у пресі заяви, які стосуються їхнього спільного перебування в межах одного владного простору. Причому з передачі хоч і сторонніх, але по-своєму зацікавлених осіб. Таку форму діалогу Арсен Аваков назвав грою у зіпсований телефон, що, в принципі, не завадило йому, наслідуючи приклад Юрія Луценка, і собі передати головному полісмену країни палкий привіт через телеоб'єктиви місцевих каналів. Зрештою, терпіння луснуло, мабуть, в обох, і вони зідзвонилися безпосередньо...
Перед від'їздом одна з колег по-дружньому мене застерігала, щоб я в Баку не ходила одна. Мовляв, для жінки зі слов'янською зовнішністю це не зовсім безпечно. Порада її виявилася недоречною. Вулицями Баку я спокійно ходила не тільки вдень, а й у вечірній час. Звісно, не без того, щоб на мене зовсім не звертали увагу — бувало, якийсь із місцевих джигітів напрошувався у попутчики, але чемно, без нав'язливості. За тиждень перебування у місті я жодного разу не зустрілася з грубощами чи хамством. У готелі в черзі до єдиного справного ліфта чоловіки пропускали мене вперед, продавець на базарі допомагав зійти крутими сходами...
Незвичайна аптека відкрилася в Дніпровському районі, на вулиці Алматинській, 99/2. Кажуть, колись на цьому місці був магазин, потім приміщення переходило від одного власника до іншого, аж поки його не обладнали для продажу ліків. Мало того, що це перша (і єдина на сьогоднійшній день) місцева аптека, яка працює в цілодобовому режимі, так вона ще й має непоганий асортимент, відпускає ліки на 10 відсотків дешевше від більшості аналогічних закладів, безкоштовно завозить ліки ветеранам і тричі на тиждень запрошує до себе терапевта, який дає (знову ж таки безкоштовно) консультації для населення. Витрати (зарплата для лікаря, придбання автомобіля для доставки ліків тощо) взяло на себе Всеукраїнське об'єднання «За Україну! За Ющенка!». Кореспонденти «УМ» побували на місці й з'ясували, наскільки «дешевою» та «лікувальною» є аптека «Вітанікус».
Сучасне життя дуже нагадує біг зайця у світлі автомобільної фари, коли часу на обдумування ситуації не лишається взагалі, а в голові лише одна думка: в жодному разі не можна зупинятися, інакше — смерть. Постійні стресові ситуації, вплив випромінювання від комп'ютерів, мобільного зв'язку, побутової техніки, інші техногенні фактори послаблюють наш імунітет. За блага цивілізації людина платить здоров'ям, і виходу з цього замкненого кола не видно...
Місце дії: холодний перший павільйон кіностудії Довженка.
Час дії: 31.10.2005, з 16-ї до 17-ї години
Задіяні актори:
Вона (в беретику з хутряним помпоном, з-під нього — кучері з меліровкою, приталене пальто, черевички на каблуках, у руках — книжка в жовто-чорні квадрати з картонними сторінками, англійськими словами та «складними» ілюстраціями із зображеннями американців 50—60-х років) — Ані Лорак.
Він (у смугастій маринарці, в тон підібраній смугастій сорочці, коричневій жилетці в ромби, чорних штанях у смужку, посмужених черевиках та без окулярів) — Сашко Пономарьов.
Режисери (кліп для Пономарьова «Варто чи ні», остання робота — «Вище неба» для «ОЕ». Вони обклалися з трьох сторін білими ноутбуками. Один із них тримає мегафон) — Ігор та Олександр Стеколенки.
Кореспондент «УМ» (у лівій руці — диктофон, у правій — нотатник, біля вуха — телефон, на носі — окуляри (щоб більше побачити)) — Дарина Горова.
Інші: фотографи, стилісти, консультанти.
