Шукати роботу найближчим часом доведеться головам трьох районних адміністрацій Сумщини. Таке рішення, повідомив голова обласної державної адміністрації Микола Лаврик, продиктоване підсумками дев'яти місяців, підбитими обласною владою. А стосується воно районів, де виявлені «найпровальніші» результати соціально важливих показників, серед них Великописарівський та Липоводолинський.

Як тільки вдарять морози, майже весь Донецьк, буває, автоматично перетворюється на велетенську ковзанку. Тільки й того, що різноманітні піруети супроводжує не музика, а вигуки городян, дуже далекі від захоплення. Однак, схоже, з подібною практикою невдовзі буде покінчено. Ні, не тому, що в цю пору року активізуються комунальні служби. А завдяки іноземним інвесторам, які запропонували і справді звести в центрі Донецька справжню ковзанку під відкритим небом.

Станом на 19 жовтня Ощадбанк видав населенню Луганщини 94 тисяч 159 чеків на погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги на суму понад 59 мільйонів гривень. Так, принаймні, вважають у прес-службі обласної держадміністрації. Самі ж підприємства ЖКГ видали своїм не досить сумлінним клієнтам понад 141 тисячу довідок про існуючу заборгованість загальним розміром 83,175 мільйона гривень. Аби отримати заповітні чеки, люди іноді змушені ночі проводити в чергах. А от такий спосіб розрахунків з ЖЕКами, як отримання відповідних субсидій, луганчани потроху почали забувати. Чи, може, так розбагатіли за останні роки, що їм шкода витрачати час на стояння в отих жебрацьких чергах?

Важко розповісти в одному матеріалі про понад 50 колекцій одягу, що обрушили на голови не звиклих до такої модної номенклатури киян учасники ІІІ Міжнародного фестивалю моди «Київський подіум», який закінчився у неділю. Фестиваль Олександра Соколовського дуже сильно нагадував вінегрет у стилі ф'южн, в якому і шматочки осетрини трапляються, і квашена капуста, і делікатесний балик і яйця другої свіжості. Пана Соколовського як бізнесмена, що має три великі текстильні комбінати й одну швейну фабрику «ТК-стиль» (Чернігів), величезний торговий центр «Альта Центр» і галерею авторських бутіків Fashion Lab у ньому, розбудовує мережу магазинів одягу TUSO, цікавив, мабуть, насамперед бізнесовий аспект вітчизняної легкої промисловості — торгові марки, ринки, мережа збуту, байери, а в частині подіумної моди і шоу-дефіле він поки вчиться, але цивілізовано — не боячись зізнаватись у цьому.
Звіряти по «Київському подіуму» тренди-тенденції особисто я не візьмуся, тому що на фестивалі показували хто що міг — один колекцію осінь-зима, другий — весна-літо, хтось промисловий одяг, хтось прет-а-порте, хтось із додатком «де люкс», а дехто і взагалі «кутюр».

Позавчора, після завершення аукціону з продажу рекордно дорогого українського підприємства, Фонд державного майна України і компанія «Міттал стіл» почали погоджувати деталі договору купівлі-продажу 93,02 відсотка акцій ВАТ «Криворіжсталь». Про час підписання угоди власне з купівлі комбінату мало бути повідомлено вчора. Політики й аналітики тим часом продовжують коментувати факт безпрецедентного для України аукціону, причому скептики зауважують, що ще треба дочекатися виконання узятих на себе індусом Мітталом платіжних та інвестиційних зобов'язань, а найзатятіші опозиціонери навіть у такій прозорій і блискучій процедурі примудряються знаходити факти... «корумпованості» керівництва держави.

Жінки отримують задоволення по-різному. Одній для повного екстазу досить придбати нову тефлонову пательню, інша розімліє під невагомою вагою накинутої на плечі багатим залицяльником шиншилової шубки, ще котрась відчує справжнє блаженство тільки натягнувши на пальчик довгоочікувану обручку... Так чи інакше, термін «задоволення» слабка стать розуміє дещо інакше, а в більшості випадків — просто геть інакше, ніж сильна. Звісно, якщо не йдеться про жінку, яку називали «єдиним чоловіком» у Кабміні, у Верховній Раді, в політиці й усюди, де б вона, тобто Юлія Тимошенко, не брала «господарство» у свої тендітні ручки. Таких жінок, як «наша Юля», банальними шубками-пательнями не задовольниш. Їм подавай справжній вибух емоцій. Такий, як, наприклад, омріяний продаж тисячу разів згаданої на революційному Майдані в контексті порушення «злочинною владою» восьмої заповіді («не кради») «Криворіжсталі».

Серед загадок Другої світової війни навряд чи знайдеться аналогія тій, розгадати яку поки що безуспішно силкуються Марія та Василь Федіви — старша донька і зять рожнятівського (за назвою району) Михайла Івановича Василишина. Зав'язка цієї суперзаплутаної історії відбулася влітку 1944-го, коли через Галичину на Берлін з боями пройшли дивізії Червоної армії, мобілізуючи у свої ряди місцевих новобранців. Так сталося, що солдатські гімнастерки майже одночасно одягли два прикарпатські Василишини Михайли Івановичі. Один (1918 року народження) — із села Чорний Потік Печеніжинського (нині Надвірнянського) району, другий (1910 року народження) — із села Спас Рожнятівського району.
І треба ж було богу війни так придумати, аби обидва Василишини воювали пліч-о-пліч — у кулеметних обслугах одного й того ж 175-го гвардійського стрілецького Віленського полку 58-ї стрілецької дивізії 5-ї армії. Щоправда, різним стало завершення ратної праці: Василишин зi Спаса помер 20 березня 1945 року у медсанбаті від важких ран, Василишин із Чорного Потоку повернувся додому з найвищою урядовою нагородою — медаллю «Золота Зірка» та орденом Леніна. А ще в історії Другої світової війни залишилася славна сторінка, вписана М.І. Василишиним при форсуванні Одеру 23 січня 1945-го. Подвиг здійснив один, але в нагородному листі, підписаному командиром полку підполковником Гордєєвим на третій після геройського вчинку день, якимось чином переплелися біографічні дані обох Василишиних. Та так, що цей втаємничений, з грифом «секретно», клубок не вдається розплутати дотепер.

Консультації Україна—НАТО на вищому рівні, що відбулися цього понеділка в столиці Литви Вільнюсі, стали вже третьою за два останні тижні зустріччю київських та натовських високопосадовців. Така динамічність зустрічей у верхах створює враження, начебто наша держава без п'яти хвилин член Альянсу. Вступ до НАТО натепер — єдиний із реальних «вікон», через які Україна може легально інтегруватися в західну політичну цивілізацію.

Про те, що існує на світі таке загадкове українське плем'я — лемки, мені відомо вже років п'ятнадцять, не більше. Що лемки не є гуцулами чи бойками, я теж знаю, хоч усі ці етнічні карпатські групи завжди мені, східнякові, здавалися настільки далекими — мало не народами зі стародавніх грецьких міфів. Тим більшим було здивування, коли менш як місяць тому довідався, що існують лемківські громади практично поруч, так би мовити, із моєю домівкою — у Лутугінському районі. Цей район охоплює Луганськ такою собі підковою — від південного сходу і до західних його меж. А село Переможне, де лемків живе найбільше в краї, — наступна зупинка після Луганського аеропорту. Тільки якось до останнього часу не було приводу туди з'їздити. От з'явився...

Сьогодні, за даними «УМ», нарешті є висока ймовірність того, що Віктор Ющенко підпише указ про призначення нового президента Національної телекомпанії України і навіть представить його працівникам апаратно-студійного комплексу на вулиці Мельникова, відомого як «олівець». Після відставки Тараса Стецьківа криза підбору кандидатур на заміщення вакансії глави НТКУ спочатку наклалася на кризу урядову, а згодом справа затягнулася через залежність цього призначення від прийняття чи неприйняття владою певної концепції створення суспільного мовлення в Україні. З огляду на це робоча група, очолювана новим віце-прем'єром В'ячеславом Кириленком, проводила «кастинг» не лише кандидатів, а й їхніх програм становлення громадського телебачення.