До незаплямованих скандалами і водночас не надто відомих широкому загалу «нашоукраїнців» належить і народний депутат Микола Кульчинський, колишній рухівець, а тепер голова полтавської міської організації НСНУ, член політради партії.

У четвер увечері Президент у прямому ефірі телеканалів УТ-1, ІСТV, СТБ та «Нового» спілкувався зі студентами Києва, Львова та Донецька. Лунали, зокрема, і запитання щодо того, чи візьме В.Ю. участь у парламентських виборах на чолі «Народного союзу «Наша Україна», де він є почесним головою, в якій конфігурації НСНУ піде на вибори-2006, із ким блокуватиметься в наступному парламенті.

Як «УМ» уже повідомляла, виконувач обов'язків міського голови Дніпродзержинська Володимир Добринін став чи не першим в Україні щасливчиком, який врятувався завдяки закону про збереження недоторканності депутатів місцевих рад. Незадовго перед цим його спіймали на гарячому, при отриманні хабара —тисяча доларів США. Більше тижня в.о. мера провів у камері тимчасового утримання. Тут і нагрянув рятівний підпис Президента під законом... Володимир Добринін приступив до роботи. А прокуратура звернулася до депутатів із клопотанням надати згоду на притягнення посадовця до кримінальної відповідальності.

Ми прийшли в цю країну зі зброєю в руках більше двох років тому. Прийшли не як завойовники, а як миротворці. Чи то загарбники, чи то визволителі прийшли раніше. Тож не дивно, що наша присутність у гарячих пісках Межиріччя завжди була предметом запеклих суперечок у владному трикутнику на Печерських пагорбах. Сьогодні вже не важливо, чому «попередня» Банкова вирішила, що ми маємо бути там. Важливими є передвиборчі обіцянки «нової» Банкової, коли вона ще не була владою. Одна з цих обіцянок починає виконуватися — через півтора місяця українські війська будуть повністю виведені з Іраку.
Отже, йдемо. Йдемо, але не тікаємо з поля бою, як може комусь видатися. Бо залишаємо після себе цілком боєздатні, підготовлені нами іракські частини, окремим з яких місцеві генерали вже присвоюють назви «українських». Бо місцеве населення, прощаючись, називає нас друзями, а не окупантами. Але ми не кажемо Іраку «прощавай», кажемо «до побачення», бо попереду — тісна співпраця. Військова частина місії завершується, i відтепер слово за дипломатами i бізнесменами.

У четвер в Одесі відбулася урочиста церемонія перепоховання у Спасо-Преображенському соборі праху колишнього генерал-губернатора Новоросійського краю Михайла Воронцова і його дружини Єлизавети. На чолі тисячної траурної процесії, що рушила о 9-й ранку з домовинами з останками Воронцових, старійшини місцевого депутатського корпусу Борис Литвак і Микола Боровських. За ними — мер Одеси Едуард Гурвіц, глава облдержадміністрації Василь Цушко, командувач військами Південного оперативного командування Іван Свіда, Надзвичайний і Повноважний посол Російської Федерації в Україні Віктор Черномирдін, депутати місцевих рад та місцеве духовенство.

Донедавна щодо засновника Кривого Рогу, здається, ні в кого сумнівів не виникало. Звісно ж, кривий козак Ріг. Та й легенду щодо цього знав мало не кожен мешканець міста. За нею кривий козак мав шинок на Кодацькій дорозі, що вела до самої Січі. Отож подорожні до нього зазвичай заїздили, при цьому промовляючи: «Та їдьмо аж до кривого Рога, а там щось перекусимо та й спочинемо». Згодом і все поселення, яке з'явилося на цьому місці, назвали Кривим Рогом.

Рік, що поступово добігає кінця, «подарував» Україні спочатку бензинову кризу, потім стрім-кий ріст цін на нафтопродукти, а потім унікальну акцію протесту вітчизняних перевізників, які нагадували чинній владі, що в часи Помаранчевої революції Юлія Тимошенко обіцяла, крім всього іншого, ще й дешеве пальне. Держава робить спроби подолати власну енергетичну залежність, однак нічого путнього з цих потуг у керівництва країни поки що не виходить. А тим часом вихід із ситуації лежить, здається, на поверхні.

За свідченням фахівців, груші доживають і до 400 років, але в умовах Дніпропетровщини для них і півстоліття — за щастя. Однак криворізькі пенсіонери Галина та Микола Кучми стверджують, що вік дерева, яке росте в їхній садибі, значно більший.

Наша газета вже повідомляла про перспективу спорудження в Донецьку, можливо навіть на центральній площі міста, ковзанки під відкритим небом. Із такою пропозицією звернувся до міського голови Донецька Олександра Лук'янченка радник посольства Австрії в Україні Крістіан Гессель. Однак, навіть попри готовність австрійських інвесторів розкошелитися (втілення такого проекту в життя вимірюється сумою приблизно 90 тисяч євро), міська влада після відповідних переговорів поки утримується давати згоду.