Правоохоронці Кам’янсько–Дніпровського району завершили досудове слідство у справі 36–річного руйнівника курганів — мешканця села Велика Знам’янка — і передали його справу Феміді. Що й казати, фігурант справи протягом півроку добряче позбиткувався лопатою над «тілом» знаменитої «Солохи» — всесвітньо відомої курганної групи Придніпров’я. Мав намір накопати собі на хліб із бодай маслом, а нарив хіба що на позбавлення волі. Звісно, останнє слово — за місцевим судом. «Чорного археолога» обвинувачують згідно зі статтею 298 КК (нищення, руйнація і псування пам’яток історії та культури), яка передбачає від трьох до восьми років ув’язнення.

Дев’ятий міжнародний турнір зі спортивної гімнастики під патронатом олімпійської чемпіонки Стелли Захарової, що відбувся минулої суботи в київському Палаці спорту. хоч і анонсував участь найсильніших українських атлетів, проте знову вийшов мало представницьким. Своє вміння глядачам демонстрували наші резервісти — керівництво збірної все–таки вирішило поберегти лідерів перед континентальною першістю, яка за два тижні стартує в Бірмінгемі. А от наші сусіди, білоруси та росіяни, привезли до столиці України сплав досвіду та молодості. Саме з представниками цих держав і змагалися українці за перемогу в командній першості та особистому заліку в багатоборстві. Загалом же до Києва приїхали представники десяти країн.

Із Тарасом Шевченком черкащанку Ольгу Шарапу, яка є директором Черкаського музею «Кобзаря», пов’язує не тільки посада. Вона ще доводиться поету і прапраправнучкою по братові Микиті. Ольга Михайлівна родом із рідного села Тараса Григоровича — Кирилівки, яке тепер називається Шевченкове, що у Звенигородському районі. У цьому селі досі мешкає багато поетової рідні не лише по брату Микиті, а й по брату Йосипу та сестрах Ярині й Катерині. Ольга Шарапа каже, що уперше усвідомлено дізналася про те, що вона родичка «того самого Шевченка», вже коли пішла в школу — тоді їй про це сказала мама, сільська вчителька. У школі до цього ставилися спокійно, адже в селі було чимало родичів Кобзаря. А в Київському університеті, де пані Ольга навчалася на філолога, про це ніхто й не знав. Своїм корінням із великим Шевченком Ольга Михайлівна ніколи не вихвалялася, бо, як сама каже, «моя заслуга в цьому найменша».

Понад двадцять років тому пані Ольга стала ініціатором створення Музею «Кобзаря» — єдиного такого в Україні та світі. Вона добилася того, аби він розмістився в колишньому маєтку купців Цибульських на Хрещатику, в якому в 1859 році бував Тарас Шевченко. Сьогодні в цьому Музеї однієї книжки можна побачити рідкісні зібрання «Кобзаря», тут відкрито шевченківську вітальню, а Ольгу Михайлівну в Черкасах називають справжньою берегинею духовної спадщини свого великого родича...

Ідея спорудження в Запоріжжі пам’ятника Сталіну — «під шумок» святкування 65–річчя Перемоги та приходу до влади дружніх для Компартії «регіоналів» — набуває дедалі реальніших обрисів. Комуністи як автори цього проекту запевняють, що ніщо і ніхто не завадить їм до 9 травня спорудити на приватній ділянці статую чи, радше, бюст авторитарного «батька народів». Секретар Запорізького обкому КПУ Олександр Зубчевський повідомив журналістам, що це буде «напівфігура у військовій формі генералісимуса із зіркою Героя соціалістичної праці». За словами комуніста, проект передбачає, що скульптурна композиція на постаменті з червоного граніту матиме загальну висоту три метри.

Ініціатори увічнення радянського ката в незалежній Україні досі утаємничують і місце встановлення пам’ятника, й ім’я столичного скульптора, котрий «ліпить за ідею» (однак принаймні половину вартості роботи воліє отримати готівкою), і загальний кошторис провокації. Водночас «УМ» вдалося дізнатися, що місце для п’єдесталу Сталіну відведено в районі майдану Фестивального.

Як відомо, нема пророка у своїй вітчизні. Навколишній світ сучасна людина сприймає значною мірою як телеглядач. На українських телеекранах можна часто побачити американський поліцейський спецпідрозділ «СВАТ» або російських міліцейських спецназівців, які воюють із чеченськими збройними формуваннями. Усе це — види жандармерії чи внутрішніх військ, натомість через слабкий вітчизняний кінематограф про власні ВВ українці знають мало. Тим часом, поки в мирних умовах Збройні сили навчаються, Внутрішні війська активно практикуються у своїх численних завданнях, а це не лише патрулювання вулиць, а й боротьба з особливо небезпечними злочинними групами, конвоювання засуджених, охорона стратегічних об’єктів, таких як атомні електростанції та склади зброї. Антитерористичний спецпідрозділ ВВ «Омега» не відстає, а часто й випереджає славнозвісний антитерористичний центр СБУ «Альфа».

На наших очах іде в небуття потужній феномен повсякдення ХХ сторіччя: ілюстрована поштова листівка. Відтоді, як 1869–го Австрійська пошта запровадила нову послугу — відкриті листи, — ці видові картонні клаптики стали супермодними. У перший рік нового сторіччя Всесвітній поштовий союз зафіксував 2,5 мільярда таких відправлень. А 1905–го, коли затверджено стандарти поштівки (з якими вона дожила до дня нинішнього), переслано вже сім мільярдів. У середині ХХ сторіччя випуск листівок перетворився на вельми прибутковий сеґмент книжкового ринку.

Коли торік учасниця «Битви екстрасенсів» на одному з телеканалів Дарина С. зробила сенсаційний прогноз про можливу техногенну катастрофу на Дніпрогесі, це здебільшого викликало скепсис. Згодом версію можливої руйнації греблі і затоплення значної частини Запоріжжя оприлюднили місцеві ЗМІ, відтак міський голова Євген Карташов, посилаючись на висновки фахівців, тоді виступив з офіційним спростуванням: «Не вірте, Дніпрогес простоїть ще 300 років! Служби експлуатації постійно відстежують технічний стан тіла греблі — відхилень не зафіксовано».

Уже вдруге Міжнародний пісенний конкурс «Євробачення–2010» набирає державної значущості на рівні президентської адміністрації, через що стає посміховиськом для світу — ну ніде не ставляться так серйозно до «конкурсу для домогосподарок», як в Україні. За тиждень до того, як в Осло мали надіслати документи учасника «Євробачення» від України Василя Лазаровича, противники його кандидатури і «чесних виборів» активно почали тиснути на нових чиновників, своїх. Головою оргкомітету «Євробачення» в Україні стала заступник очільника адміністрації Президента Ганна Герман, ніби й не її рівень, але, може, в музиці кохається? Минулої середи вона представила Президенту України нового генерального директора Першого Національного Єгора Бенкендорфа, а в четвер оголосила «двадцятку» фіналістів нацвідбору на «Євробачення». Часу для промо фінального концерту, ясна річ, не було — все ж робилося похапцем, екстремально, за лічені години, тому пісні фіналістів упродовж п’ятниці–суботи крутили на Першому Національному і Новому каналі. У суботу ввечері гала–концертом, який транслювали Перший Національний і Новий канал, заправляв Савік Шустер на пару з Ольгою Фреймут у прямому ефірі зі студії «Шустер live». Наприкінці програми глядачі двох каналів і журі конкурсу проголосували, і за результатами «телереферендуму» в травні в Осло поїде нікому не відома білявка на ім’я Альоша.